2. Витрати виробництва, вартість товару і його ціна.

Витрати виробництва на підприємстві та витрати суспільства об’єктивно мають вартісну форму. Розрізняють витрати виробництва загальні та витрати, які належать до виробленої продукції. Витрати виробництва в грошовій формі на одиницю продукції – це її собівартість. Тобто собівартість можна розглядати як сукупні витрати, поділені на кількість створеної продукції. Собівартість відображає реальні, прямі витрати підприємства на виробництво продукції і таким чином дозволяє визначити ефективність його роботи. До собівартості входять такі витрати: вартість спожитих у процесі виробництва предметів праці (сировини, палива, електроенергії); перенесена вартість засобів праці; витрати на оплату праці; видатки на реалізацію продукції. Залежно від обсягу витрат на промисловому підприємстві розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість продукції.

Вартість та собівартість – це категорії різних рівнів системи виробничих відносин. Вартість – категорія власне виробництва. Її складовими частинами є: матеріальні витрати, необхідний продукт, додатковий продукт. Собівартість виражає виробничі відносини, пов’язані з розподілом продукту. Категорією розподілу як частини національного доходу є заробітна плата. В той же час вона є частиною собівартості. Заробітна плата також відображає вартість необхідного продукту, а останній є категорією виробництва. Собівартість, таким чином, як економічна категорія відображає відносини, що складаються між суспільством у цілому і окремим виробником з приводу відособлення витрат виробництва.

Слід зазначити, що метою підприємництва є отримання максимального прибутку за певних умов. Максимізацію прибутку визначають насамперед два чинники – рівень витрат виробництва і ціни на продукцію. Ціна – це грошовий вираз вартості товарів. Вона залежить від багатьох факторів: величини затрат, середньої норми прибутку і рентабельності, співвідношення попиту та пропозиції на конкретний товар, купівельної спроможності тощо.

Ціни можна класифікувати за різними критеріями:

- залежно від ступеня свободи їх встановлення: вільні, договірні, регульовані державою та фіксовані;

- за критерієм обсягу продукції, що реалізується: оптові та роздрібні;

- за територіальним критерієм: світові, національні, регіональні.

Є також ціни базисні, контрактні, ціни пропозиції, монопольні, довідкові, закупівельні, прейскурантні тощо.

3. Прибуток: сутність і структура.

З витратами виробництва пов’язана ще одна категорія – прибуток.

Прибуток – це грошове вираження різниці між вартістю реалізованої продукції та витратами на її виробництво. В умовах ринкової економіки значення прибутку істотно зростає, оскільки прибуток є результатом роботи підприємства та показником ефективності його господарської діяльності, що відображає створену і реалізовану додаткову вартість. У ньому знаходять відображення запроваджений на підприємстві режим економії і заходи щодо збільшення обсягу виробництва та підвищення якості продукції. Прибуток – основне джерело розширеного відтворення, частина його перераховується до бюджету як податки на прибуток, а решта залишається на підприємстві й спрямовується на створення фондів економічного стимулювання і спеціальних фондів.

Сутність прибутку повніше виявляється через функції, які він виконує: оцінка діяльності підприємства; регулювання розподілу ресурсів між суб’єктами підприємництва, галузями і сферами виробництва; стимулююча функція (здійснення нововведень, запровадження нової техніки і технології).

Розрізняють: бухгалтерський прибуток (виручка фірми за вирахуванням явних, зовнішніх витрат виробництва) та економічний прибуток (пов’язується з усіма витратами, включаючи і приховані). Крім того виділяють балансовий прибуток, прибуток від іншої реалізації, прибуток від позареалізаційної діяльності, засновницький прибуток, чистий (розрахунковий) прибуток.

Слід зазначити, що прибуток є важливим показником ефективності діяльності підприємств, проте якість їх роботи не можливо оцінити за масою прибутку. Для того, щоб обчислити прибутковість підприємства, потрібно зіставити прибуток з витратами підприємства (собівартістю) або з обсягом виробничих фондів підприємства (основних фондів і оборотних засобів). Таке зіставлення характеризує рентабельність.