2. Типи конкуренції.

Залежно від режиму конкурентної боротьби розрізняють досконалу і недосконалу конкуренцію. Досконала конкуренція – економічне суперництво між великою кількістю дрібних і середніх підприємств, що виробляють однорідну продукцію, при цьому для входу нових підприємств в галузь та виходу будь-якого підприємства з неї немає жодних перешкод. Жоден продавець або покупець за цих умов не в змозі якимось чином серйозно вплинути на ринкову ціну товару. Цей вид конкуренції є найсприятливішим для оптимального функціонування ринкового механізму. Недосконала конкуренція пов’язана з певним обмеженням вільного підприємництва і виступає у формах монополістичної конкуренції, олігополістичної конкуренції та монополії.

Монополістична конкуренція виникає, коли застосовується широка диференціація продукту, пов’язана або з його особливостями (якість, марка, упаковка), або з місцезнаходженням продавців чи з особливими послугами, що супроводжують продаж товару. Цей вид характеризується великою кількістю виробників і продавців, і купівля продаж не здійснюється за єдиною ринковою ціною.

Для олігополістичної конкуренції характерними рисами є: товари виробляють кілька великих фірм; однорідна або диференційована продукція; взаємозалежність фірм; значний контроль за ціною; значні бар’єри, які перешкоджають входженню нових фірм у галузь.

Монополія характеризується: наявністю в галузі єдиної фірми – чистого, або абсолютного монополіста; відсутністю близьких замінників продукту монополіста; бар’єрами входження на ринок.

Розрізняють також внутрішньогалузеву та міжгалузеву конкуренцію. Внутрішньогалузева конкуренція існує між виробниками певної галузі за найвигідніші умови виробництва і збуту продукції, за отримання максимально можливого в галузі прибутку. Міжгалузева конкуренція виникає між виробниками різних галузей за вищі прибутки та вигідніше застосування капіталу.

Конкуренцію можна класифікувати й за методами її ведення. Так, розрізняють добросовісну (чесну) і недобросовісну конкуренцію, цінову і нецінову. Добросовісна конкуренція – це таке суперництво, при якому дотримуються правових та етичних норм взаємовідносин з партнерами, а недобросовісна включає технічне шпигунство, переманювання фахівців-професіоналів, підкуп працівників підприємства-конкурента, неправдиву рекламу тощо. Що стосується цінової конкуренції, то вона здійснюється маневруванням цінами з метою більш вигідного використання ринкової кон’юнктури. При цьому застосовують монопольно високу ціну, ціну лідера, престижну ціну, психологічну ціну та ін. Нецінова ж конкуренція ґрунтується на технічних перевагах, вищій якості та більшій надійності товару, використанні реклами, ефективних методах збуту тощо.

3. Регулювання конкуренції державою та антимонопольне законодавство.

Сучасна конкуренція державно регульована. У ст. 42 Конституції України записано: “Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом”.

Державне регулювання конкурентних відносин полягає в дотриманні оптимального поєднання монопольно-регулюючих та конкурентних сил на тих чи інших ринках. Цю функцію виконує антимонопольний комітет, керуючись антимонопольним законодавством. Антимонопольне законодавство – складна, розгалужена мережа законів, судових рішень, а також система заходів, спрямованих на регулювання дій фірм, об’єднань, корпорацій на ринку щодо обмеження і усунення монопольних впливів, боротьби з монополізмом та відсікання тих фірм, які порушують права споживачів і виробників товарів та послуг.

Антимонопольне законодавство поширюється на всі види товарного виробництва і комерційної діяльності, включаючи виробництво і товарооборот, платні послуги, проектування продукції та технології, а також на наукові розробки, що призначені для використання їхніх результатів у виробництві та товарообороті, у платних послугах. В антимонопольному законодавстві встановлюються форми завчасного попередження, відповідальності та компенсації на випадок здійснення заборонених дій.

Вперше антимонопольне законодавство було прийнято в США – антитрестовський закон Шермана (1890 р.). Пізніше він був удосконалений завдяки поправкам Клейтона (1914 р.), Вілера Лі (1938 р.), Целлера-Кефовера (1950 р.) та ін.

В Україні в 1992 році було прийнято Закон “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності”, а в 2001 році – “Про захист економічної конкуренції”.

Контроль за розвитком конкуренції та обмеженням монополістичної діяльності учасників ринкової економіки здійснюють спеціально створені антимонопольні органи. До їхніх функцій належить: 1) розробка заходів щодо розвитку конкуренції, демонополізації виробництва та обігу; 2) комплексний аналіз стану ринків і конкуренції на них; 3) підготовка пропозицій з питань удосконалення антимонопольного законодавства тощо. При антимонопольних органах можуть бути створені спеціальні ради з питань монополізму та конкуренції. Таким радам надають характер консультаційних і дорадчих структур.

Слід зазначити, що заходи захисту конкуренції не повинні здійснюватися лише державою. Підприємцям слід активніше захищати свої права на діяльність в умовах чесної конкуренції.