2. Земельна рента: її сутність і форми.

Важливою складовою аграрних відносин є рентні відносини. Рентні відносини - це відносини між суб’єктами з приводу створення, розподілу і привласнення надлишкового над середнім прибутку. Його існування пов’язане з особливостями землі як головного засобу і предмету праці в сільському господарстві.

В процесі використання землі існує розмежування землі як об’єкта підприємницької діяльності і як об’єкта власності. Підприємець (повний і неповний господар, орендар) намагається отримати від використання земельної ділянки якомога більший доход. Але не весь отриманий доход він може присвоїти. Певну його частину підприємець (неповний господар, орендар) має віддати власнику землі, який дозволив йому вести на ній підприємницьку діяльність. Отже, земельна рента як економічна категорія виражає відносини привласнення додаткового продукту власником землі у формі орендної плати за право користування землею. Проте рента не тотожна орендній платі. Крім ренти орендна плата містить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизацію цього капіталу. Таким чином, рента виступає економічною формою реалізації права власності на землю, це доход безпосередньо не пов’язаний з підприємницькою діяльністю.

Розрізняють диференціальну, монопольну і абсолютну ренту.

Першою природною умовою існування диференціальної ренти є відмінності у природній родючості землі, а також місцезнаходження земельних ділянок по відношенню до ринку (місць реалізації продукції). Другою природною умовою утворення диференціальної ренти є обмеженість землі.

Слід розрізняти дві форми диференціальної ренти – першу і другу. Перша диференціальна рента є додатковим чистим доходом, який одержують в результаті продуктивнішої праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях. Друга диференціальна рента виникає в результаті підвищення продуктивності землі на основі використання ефективніших засобів виробництва, тобто додаткових вкладень у землю.

Отже, розмір земельної ренти диференціюється залежно від родючості, місцеположення до ринків збуту, продуктивності додаткових затрат капіталу. Фіксований характер пропозиції землі означає, що попит на землю є єдиним чинником, що визначає величину земельної ренти, яку орендатори сплачують їх власникам за надане право користування. Тому земельна рента має сплачуватися за всі орендовані землі незалежно від їх родючості. Ренту, яку сплачують всі орендатори за право користування землями (включаючи землі нижчої родючості), називають абсолютною. Характер динаміки абсолютної ренти визначається попитом на землі нижчої родючості.

У країнах з різноманітними природними і кліматичними умовами, крім диференціальної та абсолютної ренти, є й монопольна рента. Умовами її утворення є обмеженість і не відтворюваність земель особливої якості чи певні кліматичні умови, які сприятливі для виробництва рідкісних продуктів. Попит на такі продукти завжди перевищує пропозицію, що створює умови для реалізації їх за монопольно високими цінами. Різниця між монопольно високими цінами і економічними витратами становить монопольну ренту, яка надходить у розпорядження землевласника.

З рентою пов’язана ціна землі, яка є капіталізованою рентою і визначається за формулою:

Ціна землі =