4.Інфляція. Вимірювання інфляції. Види інфляції.

Порушення законів грошового обігу, розбалансування грошової системи породжує інфляцію. Інфляція (лат. inflation – роздувати) – процес знецінення грошей у результаті перевищення кількості грошових знаків, що перебувають в обігу, над сумою цін товарів і послуг. Це означає, що не всяке зростання цін є інфляцією.

До найважливіших інфляційних причин зростання цін відносять: дефіцит державного бюджету, штучне підвищення цін підприємствами-монополістами, диспропорції в економіці, циклічний характер економічного розвитку, необґрунтована економічна політика держави тощо.

Відповідно до темпів інфляційного процесу виділяють три різновиди інфляції: повзуча, галопуюча, гіперінфляція. Крім того розрізняють інфляцію попиту, інфляцію пропозиції, очікувану інфляцію.

З’ясування зовнішніх і внутрішніх причин інфляції дає змогу визначити шляхи боротьби з нею. Розрізняють три методи стабілізації грошового обігу: нуліфікацію, ревалоризацію і девальвацію.

Тема 10. Держава в ринковій економіці. Програмні запитання.

1.Еволюція теоретичних уявлень про роль держави в економіці.

2.Економічні функції держави.

3.Форми, методи та інструменти державного регулювання.

4. Сучасні напрями економічної політики.

Основні терміни і поняття:

Держава, державна політика, державне регулювання економіки, функції держави, методи державного регулювання, економічна політика.

Тематичні тези

1.Еволюція теоретичних уявлень про роль держави в економіці.

Державне втручання в економіку є об'єктивно необхідним для будь-якого уряду незалежно від того, яка це економіка. У розподільній економіці держава бере на себе усі права й обов'язки по виробництву і розподілу товарів і послуг. У ринковому господарстві перед урядом не стоять задачі безпосередньої організації виробництва товарів і розподілу ресурсів. Воно не має права вільно розпоряджатися ресурсами, капіталом і зробленими товарами, як це відбувається в командно-розподільній економіці.

Ринковий механізм не в змозі розв'язати всіх проблем економічного росту. Вже в період вільної конкуренції значна частина продуктивних сил переростає рамки класичної приватної власності і держава змушена брати на себе утримання великих структур економіки: залізниць, пошти, телеграфу і т.п. З'являється гостра необхідність втручання держави в механізм регулювання й прийняття економічних і політичних рішень.

Історично склалися два ведучих методологічних підходи до регулювання ринкової економіки: кейнсіанська школа і синтез неокейнсіанських, часом консервативних, доктрин невтручання держави в господарське життя суспільства.

Ці дві теоретичні течії мають загальні основи. Вони розглядають державу як суб'єкт економічної системи, що володіє визначеною власністю і господарськими функціями для проведення економічної політики, спрямованої на досягнення стратегічних цілей суспільства. Розходження між концепціями зводяться до використовуваних методів державного впливу.

Дж. М. Кейнс і посткейнсіанські представники вважають, що спостереження за станом параметрів ринку є однією з функцій уряду. Будь-який нерівновагий вплив повинний бути зареєстрований і на базі вбудованих стабілізаторів спрямований на траєкторію рівноважного збалансованого росту. Так уряд впливає на той чи інший сегмент ринку.

Неокласична школа і її представники думають, що шляхом ефективної кредитно-грошової і фіскальної політики можна здійснити інтеграцію мікро- та макровтручання держави у визначення рівня доходів різних шарів населення, координацію інвестиційної політики, стимулювання прогресивних галузевих структур і т.д.