2. Предмет економічної теорії.

Предмет економічної теорії надзвичайно складний і багатогранний, оскільки складною, багатогранною і динамічною є сама життєдіяльність людини. Цим пояснюється неможливість короткого і всеохоплюючого визначення предмета, яке було б придатне для всіх етапів розвитку людського суспільства. Економічна теорія, вивчаючи реальні економічні процеси, сама перебуває у постійному пошуку і розвитку. Зрозуміло, що і сам предмет її дослідження змінюється й уточнюється.

Формування предмета економічної теорії представники традиційних шкіл пов’язували з примноженням багатства, економічними законами, виробничими відносинами між людьми, а сучасні західні економісти – з проблемами «рідкісності», «обмеженості ресурсів та ефективності використання їх», «альтернативності вибору» тощо. Жодне з наведених визначень предмета економічної теорії не може претендувати на повне, вичерпне розкриття сутності досліджуваного об’єкта, а відбиває лише певну сторону, грань, зріз проблеми, що досліджується. Тому абсолютизувати якусь одну концепцію, один підхід до визначення предмета економічної теорії є неприйнятним і непродуктивним.

Економічна теорія – творча наука, яка постійно збагачується новими знаннями, предмет її дослідження розширюється й уточнюється. Розкриття предмету економічної теорії полягає не в протиставленні, а у взаємозбагаченні й науковому синтезі різних концепцій. Виходячи з цього, можна так визначити предмет економічної теорії.

Економічна теорія – це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

Разом з еволюцією визначення предмета еволюціонувала і назва економічної науки.

Мал. 1.1. Еволюція назви економічної науки.

Еволюція термінів «економія», «політична економія», «економікс», «економічна теорія» об’єктивно зумовлена розквітом самої економічної науки і об’єкта її дослідження – економічної системи.

Економічна теорія в широкому розумінні включає такі розділи: основи економічної теорії (політекономія), мікроекономіка, мезоекономіка, макроекономіка, мегаекономіка.

Економічна теорія залежно від функціональної мети поділяється на позитивну та нормативну економічну теорію. Позитивна економічна теорія досліджує фактичний стан економіки, економічну дійсність такою, якою вона є. нормативна економіка являє собою сукупність суб’єктивних суджень про те, як повинна функціонувати економіка, що для цього потрібно зробити.

3. Економічні закони і економічні категорії

Економічна теорія - пізнаючи об’єктивну економічну реальність, робити відповідні висновки, узагальнення, класифікації тощо. У результаті цього формується понятійний апарат: економічні категорії, економічні закони, економічні принципи.

Економічні категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Наприклад: власність, товар, капітал, прибуток, ринок, попит, ціна та ін.

Економічні закони - відображають суттєві, стійкі і необхідні причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності економічних явищ і процесів. Вони виражають сутність економічних відносин.

Економічні закони у своїй сукупності створюють систему економічних законів, яка включає в себе: всезагальні, загальні, специфічні і стадійні закони.

Всезагальні - функціонують у всіх економічних системах (закон зростання продуктивності праці, закон зростання потреб та ін.)

Загальні - функціонують у кількох економічних системах, де існують для них відповідні економічні умови (закони ринкової економіки)

Специфічні – функціонують лише у межах однієї економічної системи.

Стадійні – функціонують на окремих стадіях економічної системи (становлення, зрілості чи занепаду)

Економічні принципи - теоретичні узагальнення, що містять певні припущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. Економічні принципи на відміну від економічних законів менш стійкі і мають менш обов’язковий характер.

Хоча економічні закони носять об’єктивний характер, в реальному житті дія економічних законів зводиться до свідомого їх використання, оскільки закони не можуть функціонувати без участі людини.