2. Організаційно-правові форми підприємств.

В за­ле­ж­но­с­ті від ха­ра­к­те­ру вла­с­но­с­ті на ка­пі­тал під­при­єм­с­т­ва роз­ді­ля­ють­ся на дер­жа­в­ні і при­ва­т­ні. На дер­жа­в­них під­при­єм­с­т­вах ор­га­ні­за­то­ром ви­ро­б­ни­ц­т­ва і за­сно­в­ни­ком ви­сту­пає дер­жа­ва. Дер­жа­в­на під­при­єм­ни­ць­ка ді­я­ль­ність охо­п­лює ті сфе­ри еко­но­мі­ки, що не за­лу­ча­ють при­ва­т­ний бі­з­нес. Дер­жа­ва за­по­в­нює цей про­лом для то­го, щоб за­без­пе­чи­ти більш по­вне й ефе­к­ти­в­не за­до­во­лен­ня по­треб су­с­пі­ль­с­т­ва.

Дер­жа­в­ні під­при­єм­с­т­ва зна­хо­дять­ся в не­рі­в­них умо­вах у по­рі­в­нян­ні з при­ва­т­ни­ми: во­ни не ві­ль­ні у своїй го­с­по­да­р­чій ді­я­ль­но­с­ті, ці­но­у­т­во­рен­ні і зазвичай зму­ше­ні ре­а­лі­зо­ву­ва­ти про­ду­к­цію по со­бі­ва­р­то­с­ті. То­му ефе­к­ти­в­ність дер­жа­в­них під­при­ємств зви­чай­но ни­ж­че.

У про­це­сі фу­н­к­ці­о­ну­ван­ня від­ста­ван­ня дер­жа­в­них під­при­ємств за ефе­к­ти­в­ні­с­тю зви­чай­но збі­ль­шу­є­ть­ся. То­му не­об­ґру­н­то­ва­не збі­ль­шен­ня дер­жа­в­но­го се­к­то­ра в еко­но­мі­ці може призвести до зни­жен­ня те­м­пів еко­но­мі­ч­но­го зро­с­тан­ня.

Фо­р­ми при­ва­т­них під­при­ємств рі­з­но­ма­ні­т­ні. Це мо­жуть бу­ти:

1. од­но­осі­бні під­при­ємства, де вла­с­ни­ком ка­пі­та­лу є од­на лю­ди­на;

2. то­ва­ри­с­т­ва чи пар­т­нер­с­т­ва на па­ях, де поєд­ну­єть­ся ка­пі­тал де­кі­ль­кох лю­дей;

3. ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва, де пай ко­ж­но­го під­тве­р­джу­єть­ся ак­ціями.

Осо­б­ли­ва ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­ва фо­р­ма під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті - ко­о­пе­ра­ти­ви. Во­ни в бі­ль­шо­с­ті роз­ви­нутих кра­їнах не є під­при­ємствами в бу­к­ва­ль­но­му зна­чен­ні сло­ва, а яв­ля­ють со­бою товарис­т­ва, об'­єд­нан­ня, ді­я­ль­ність яких спря­мо­ва­на не сті­ль­ки на без­по­се­ре­д­нє оде­р­жан­ня при­бу­т­ків і до­хо­дів, скі­ль­ки на на­дан­ня до­по­мо­ги і спри­ян­ня чле­нам ко­о­пе­ра­ти­ву в їх­ній бі­з­не­с-­ді­я­ль­но­с­ті. Як пра­ви­ло, та­кі ко­о­пе­ра­ти­ви но­сять тим­ча­со­вий ха­ра­к­тер і роз­па­да­ють­ся пі­с­ля ви­ко­нан­ня сво­їх фу­н­к­цій чи пе­ре­тво­рю­ють­ся в ін­ші юри­ди­ч­ні фо­р­ми.

Що сто­су­єть­ся ви­ро­б­ни­чих ко­о­пе­ра­ти­вів, їх мо­ж­на від­не­с­ти до так з­ва­них на­род­них під­при­ємств. Вла­с­ни­ки за­со­бів ви­ро­б­ни­ц­т­ва в цих го­с­по­дар­с­т­вах є од­но­ча­с­но і тру­ді­в­ни­ка­ми. То­му їх­ вла­с­ність ва­р­то роз­ці­ню­ва­ти як при­ва­т­но­-ко­ле­к­ти­в­ну. Та­ка фо­р­ма під­при­єм­ни­ц­т­ва при­ваб­ли­ва тим, що з'єд­нує еко­но­мі­ч­ний ін­те­рес тру­ді­в­ни­ка і вла­с­ни­ка. Це ва­ж­ли­ва пе­ре­ва­га у по­рі­в­нян­ні з іне­р­т­ні­с­тю пра­ців­ни­ків у дер­жа­в­них під­при­єм­с­т­вах і від­чу­же­ні­с­тю пра­ців­ни­ків у при­ва­т­ній фі­р­мі.

Ра­зом з тим на­род­ні під­при­єм­с­т­ва ма­ють і не­га­ти­в­ну ри­су. Оскі­ль­ки са­мі пра­ців­ни­ки не є в ри­н­ко­вій еко­но­мі­ці но­сі­я­ми най­ви­щих до­хо­дів, для них ха­ра­к­те­р­не пра­г­нен­ня пе­ре­тво­ри­ти при­бу­ток не в ін­ве­с­ти­ції, а у свій спо­жи­в­чий до­ход.

Ко­ж­на з ос­но­в­них ор­га­ні­за­цій­но-­пра­во­вих форм під­при­єм­ни­ц­т­ва має свої пе­ре­ва­ги і не­до­лі­ки, що не­об­хід­но вра­хо­ву­ва­ти при ви­бо­рі форм під­при­єм­ни­ць­кої ді­я­ль­но­с­ті.

У су­час­ній еко­но­мі­ці провідну роль відігра­ють ак­ці­о­не­р­ні ком­па­нії, ді­я­ль­ність яких роз­ра­хо­ва­на, як пра­ви­ло, і на на­ці­о­на­ль­ний, і на сві­то­вий ри­н­ки. Ак­ці­о­не­р­ні ком­па­нії зв'я­за­ні в ос­но­в­но­му з ма­со­вим ви­ро­б­ни­ц­т­вом чи об­слу­го­ву­ван­ням у то­р­го­вій, фі­нан­со­вій і ін­шій сфе­рах.

Ак­ці­о­не­р­не то­ва­ри­с­т­во - це фо­р­ма ор­га­ні­за­ції під­при­ємств, ка­пі­тал яких утво­рюєть­ся в ре­зуль­та­ті об'­єд­нан­ня ба­га­тьох ін­ди­ві­ду­а­ль­них ка­пі­та­лів шля­хом ви­пу­с­ку і про­да­жу ак­цій і об­лі­га­цій. Вла­с­ни­ки ак­цій є па­йо­ви­ка­ми ак­ці­о­не­р­но­го то­ва­ри­с­т­ва, а вла­с­ни­ки об­лі­га­цій - йо­го кре­ди­то­ра­ми. За­ле­ж­но від ви­ду ак­цій та ор­га­ні­за­ції їх­ньо­го обо­ро­ту на ри­н­ку, роз­рі­з­ня­ють за­кри­ті і від­кри­ті ак­ці­о­не­р­ні то­ва­ри­с­т­ва.

За­кри­ті то­ва­ри­с­т­ва від­різняють­ся тим, що їх­ні ак­ції розміщуються в за­кри­то­му по­ряд­ку за по­пе­ре­дньою під­пи­с­кою се­ред за­зда­ле­гідь об­ра­них за­сно­в­ни­ка­ми мо­ж­ли­вих вла­с­ни­ків ак­цій. То­ва­ри­с­т­во й ак­ці­о­не­ри не­суть від­по­ві­да­ль­ність за сво­ї­ми обо­в'я­з­ка­ми тіль­ки вне­се­ним ка­пі­та­ло­м.

Від­кри­ті то­ва­ри­с­т­ва ви­пу­с­ка­ють ак­ції, які мо­ж­на ку­пу­ва­ти і про­да­ва­ти без яких-­не­будь об­ме­жень. То­ва­ри­с­т­во й ак­ці­о­не­ри не­суть від­по­ві­да­ль­ність за зо­бо­в'я­зан­нями усім май­ном то­ва­ри­с­т­ва. Рі­з­ні ви­ди ак­цій і їх обо­рот ро­б­лять ак­ці­о­не­р­ну фо­р­му ор­га­ні­за­ції го­с­по­дар­с­т­ва високо адаптивною до рі­з­них умов го­с­по­да­рю­ван­ня.

За­ле­ж­но­с­ті від кі­ль­ко­с­ті за­йня­тих фі­р­ми по­ді­ля­ють­ся на дрі­б­ні, се­ре­д­ні і ве­ли­кі. Но­р­ма­ти­ви для від­не­сен­ня фірм до ті­єї чи ін­шої ка­те­го­рії в рі­з­них кра­ї­нах рі­з­ні. Як пра­ви­ло, дрі­б­ною вва­жа­єть­ся фі­р­ма з чи­се­ль­ні­с­тю пра­цю­ю­чих менше 100 чо­ло­вік, а ве­ли­кою - фі­р­ма з чи­се­ль­ні­с­тю пра­цю­ю­чих більше 500 чо­ло­вік.

Роль дрі­б­них фірм у ри­н­ко­вій еко­но­мі­ці мо­ж­на оха­ра­к­те­ри­зу­ва­ти у та­кий спо­сіб. Дрі­б­не під­при­єм­ни­ц­т­во є сво­го ро­ду фу­н­да­ме­н­том ри­н­ко­вої еко­но­мі­ки, що пов'я­зу­є в єдине ціле всі її лан­ки, не до­пу­с­кає виникнення "кла­п­тико­вої еко­но­мі­ки", де існує надлишок од­них то­ва­рів поряд з де­фі­ци­том ін­ших.