3. Гроші: виникнення, сутність та функції.

Гроші - це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто є загальним еквівалентом.

Гроші виникають з появою та розвитком товарно-грошових відносин. На різних етапах історичного розвитку в різних країнах і місцевостях роль загального еквівалента виконували найбільш ходові продукти (сіль, бавовняні тканини, мідні браслети, коні, мушлі, сушена риба, хутра). Однак торгівля, що розвивалась, не могла брати до уваги різні місцеві еквіваленти. Тому з часом ця роль закріпилася за дорогоцінними металами: сріблом і золотом. Отже, історично гроші виникли як особливий товар, що виконує роль еквівалента, тобто вимірювача вартості всіх товарів.

Економічна сутність і роль грошей розкривається в їхніх функціях. Гроші виконують п’ять функцій: міра вартості, засіб обіг, засіб платежу, засіб заощадження (нагромадження), світові гроші.

Міра вартості - це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Засіб обігу - це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Засіб платежу - це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Засіб нагромадження - це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

Світові гроші - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Існують дві основні форми грошей: готівка та безготівкові. Готівка включає паперові гроші та розмінні монети.

4. Закони грошового обігу. Інфляція.

Кількість грошей, яка перебуває в обігу, не може бути необмеженою, оскільки для реалізації товарів, що надійшли в сферу обігу, слід чітко визначити кількість грошей. Для розрахунку кількості грошей в обігу використовують формулу, пропоновану американським економістом І. Фішером:

МV =Р Q ,

де М — грошова маса; V — швидкість обігу грошової одиниці; Р — середній рівень цін; Q — кількість вироблених товарів і послуг.

Грошей в країні має бути стільки, щоб усі торгові операції могли здійснюватися стабільно за цінами, що склались. Грошова маса і необхідність емісії грошей залежать від швидкості їх обігу. Якщо економіка країни розвивається стабільно, то швидкість обігу грошей близька до постійної величини.

На кількість грошей, потрібних для сфери обігу, значно впливає функція грошей як засобу платежу, тому формула закону грошового обігу має вигляд:

КГ = (СЦ – К + П – ВП) / О,

де КГ – кількість грошей;

СЦ – сума цін товарів, які підлягають реалізації;

К – товари продані в кредит;

П – сума платежів за борговими зобов’язаннями;

ВП –платежі, що взаємо погашаються;

О – число оборотів однойменних грошових знаків.

5. Економічні закони товарного виробництва.

Розвиток товарного виробництва здійснюється відповідно до вимог об’єктивних економічних законів, зокрема закону вартості. У найзагальнішій формі закон вартості означає обмін еквівалентів, тобто обмін товарів і послуг відповідно до суспільно необхідних витрат на їх виготовлення. Закон вартості також виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв’язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції. За не збігання попиту і пропозиції обмін товарів і послуг здійснюється не лише відповідно до вимог закону вартості, а й закону попиту та пропозиції. Закон вартості також виражає зв’язки між індивідуальним і суспільно необхідним робочим часом, між індивідуальною та колективною працею, між працею виробника в минулому і теперішніми умовами виробництва.

Основні функції закону вартості: 1) регулює ціни, а через це – й розподіл виробничих ресурсів і поділ праці між різними сферами суспільного виробництва; 2) стимулює тих виробників, у кого індивідуальні витрати праці на виробництво товарів менші від суспільно необхідних; 3) обумовлює диференціацію виробників залежно від співвідношення їх індивідуальних трудових витрат з суспільно необхідними.

Таким чином, закон вартості – це закон руху товарного виробництва, основа ринкового механізму, конкуренції, який діє через співвідношення ціни, попиту та пропозиції.