Тема 3. Методологічні основи підготовки проектів управлінських рішень

3.1. Теорія рішень.

3.2. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінських рішень.

3.3. Методи та способи прийняття управлінських рішень.

3.4. Моделювання при прийнятті управлінських рішень: поняття та підходи.

3.5. Мистецтво прийняття управлінських рішень: нестандартні підходи.

3.1. Теорія рішень.

Практика прийняття різноманітних рішень нараховує тисячоліття, однак до сьогоднішнього дня фундаментальна теорія рішень не сформувалася. Проблема прийняття ефективних рішень цікавила ще античних філософів. Давньогрецький філософ Арістотель (384-322 рр. до н.е.) розробив вчення про силогізм, обгрунтував твердження про те, що в процесі міркування не можна підмінювати один предмет думки іншим, одночасно визнавати два висловлювання, що виключать одне одного, тощо.

У формування теорій рішень чималий внесок зробив французький філософ і математик Р. Декарт (1596-1650 рр.), який сформував відомі правила:

1. Не приймати за істинне що б там не було, поки ти не визнаєш постійності й упередження в своїх судженнях.

2. Вважати правильним тільки те, що є абсолютно зрозумілим і визначеним, а також ніяк не може бути піддане сумніву.

3. Розчленовувати кожну частину цілого, яке підлягає дослідженню, на стільки елементів, скільки можливо та доцільно для правильного вирішення питання.

4. Керувати ходом своїх думок так, щоб, починаючи з найпростішого та легко пізнавального поступово приходити до пізнання найскладнішого.

5. Завжди робити перелік настільки повним і огляд усього, що підлягає дослідженню, настільки вичерпним, щоб досягти абсолютної впевненості в тому, що нічого не пропущено.

Поглибленому розумінню процесу прийняття управлінських рішень сприяють наукові дослідження французького вченого Б. Гурнея. Він виділяє чотири основних елементи, що характеризують рішення:

1. наявність вибору, коли особа, що приймає рішення, має декілька варіантів можливої поведінки;

2. вибір повинен бути свідомим, тобто ґрунтуватися на розумовому процесі (інстинктивний акт або непродумана, імпульсивна дія не є рішенням);

3. вибір повинен бути орієнтованим на одну або декілька цілей;

3. вибір повинен завершуватися дією, тобто рішення як розумовий акт і акт волі повинно викликати ланку цілеспрямованих дій, спрямованих на його здійснення.

Прийняття правильного рішення - проблема дуже складна, оскільки не завжди можна скористатися попереднім досвідом (зокрема через невпевненість в аналогічності ситуацій). Не завжди вдається точно оцінити результати прийнятого рішення, часто має місце великий розрив між процесами прийняття рішення та можливістю проаналізувати їх результативність.

3.2. Багатоаспектний підхід до прийняття управлінських рішень.

Під аспектами, як правило, розуміють сторони, обумовлені різноманіттям виробничо-господарської діяльності керованого об’єкта, причому вважають, що при прийнятті управлінських рішень необхідно враховувати обов’язково всі аспекти, тому що, якщо прийнятий до уваги тільки один з них, очікуваний результат управлінського рішення може не дати бажаних наслідків, і буде сприяти прояву небажаних змін у діяльності об’єкта.

Багатоаспектний підхід, при якому управління виробництвом розглядається як процес дозволу об’єднаних загальною метою діяльності керованого об’єкта, але різних за характером і змістом проблем, сприяє конкретизації управлінських впливів, розширенню складу факторів, що враховуються при обгрунтуванні цих впливів, підвищенню ефективності управління. Багатоаспектний підхід використовується при здійсненні всіх етапів процесу управління. В тому числі при підготовці та прийнятті управлінських рішень.

Необхідність у комплексному розгляді аспектів управління обумовлюється об’єктивними властивостями суспільного виробництва. Хоча в процесі суспільного виробництва між людьми виникають, насамперед, економічні відносини, вони ніколи не залишаються єдиними.

Політичний аспект. Сутність політичного аспекту управління виробництвом полягає в тому, що в результаті здійснення управлінських впливів, крім інших, досягаються також і політичні цілі.

Політичний аспект, як й інші аспекти управління виробництвом, реалізується через управлінські рішення. Якщо під політичним аспектом управління виробництвом розуміють визначену, виражену в конкретних цілях і завданнях спрямованість управлінських впливів, то політичний аспект управлінського рішення полягає у вимогах, що висувається для рішення, і заходах, що визначаються його змістом, дотримання і здійснення яких відповідає політичній спрямованості управління та забезпечує досягнення результатів, обумовлених політичним аспектом управління.

Економічний аспект. Конкретний зміст економічного аспекту управління виробництвом визначається економічними цілями та завданнями управління виробництвом, обумовленими вимогами об’єктивних економічних законів і особливостями історичних етапів у розвитку виробництва.

Економічний аспект управління визначається об’єктивно обумовленими економічними цілями та завданнями сучасного етапу розвитку виробництва:

- управління обов’язково переслідує досягнення певних економічних цілей;

- враховує сукупну дію об’єктивних законів і тенденції розвитку економічних явищ;

- управління базується на спільному задоволенні економічних інтересів суспільства, трудових колективів;

- в процесі управління при реалізації економічних завдань використовують економічні методи впливу;

- управління є базою для забезпечення оптимального використання виробничих ресурсів;

- управління спрямоване на постійне, неухильне підвищення продуктивності суспільної праці;

- передбачає здійснення заходів, що сприяють прискоренню науково-технічного прогресу, сприяє підвищенню якості робіт.

Соціальний аспект. Сутність соціального аспекту управління виробничим колективом полягає у тому, щоб при прийнятті управлінських рішень враховувалися всі види відносин людей у процесі суспільного виробництва та їх розвиток направлявся у бік розвитку ініціативи, створення необхідних передумов для участі працівників у керівництві виробництвом і державою в цілому.

Соціальний аспект економічного управління є специфічною спрямованістю управління, що має певну мету та завдання, відрізняється складністю його виявлення та оцінки ходу і результатів виробництва.

Соціальний аспект управлінських рішень стосується безпосередньо інтересів працівників. Успішність реалізації рішень, що містять заходи соціального спрямування, багато в чому залежить від активної участі самих працівників. Від активності участі працівників у виробничих зборах, від дієвості методів і засобів профорієнтації, від якості та наочності інструктажу залежать результати реалізації управлінських рішень. Соціальні аспекти економічних управлінських рішень виявляються найбільш ймовірними для реалізації в тих рішеннях, що обговорюються та приймаються колегіально і за своїм змістом і результатами доступні та зрозумілі для більшості колективів. Тому участь колективу працівників у прийнятті рішень та їх здійсненні є важливою умовою повного обліку та успішної реалізації соціальних аспектів управління.

Психологічний аспект. Головною продуктивною силою суспільства є люди. Роль людини в розвитку суспільства набула більшого значення у зв’язку з тим, що у суспільстві люди є власниками засобів виробництва та працюють заради покращення свого добробуту.

Психологічний аспект управління виробництвом розглядають як визначену спрямованість керуючих впливів на об’єкт управління, що забезпечує створення в трудовому колективі необхідного психологічного клімату.

Психологічний аспект управління й управлінського рішення органічно взаємозалежні. Цей взаємозв’язок виражається тим, що психологічна спрямованість управління конкретизується у психологічній спрямованості рішень.

Розглядаючи психологічний аспект управлінського рішення, не можна не звернути уваги на підготовленість колективу до прийняття та виконання рішення, усвідомлені того, що таке рішення доцільне, реальне для виконання, вигідне колективу і суспільству. На практиці нерідко психологічна непідготовленість колективу перешкоджає освоєнню і впровадженню тих чи інших технічних нововведень і нових організаційних рішень, у результаті чого подовжуються терміни впровадження, знижується можлива ефективність. Сутність психологічного аспекту управлінських рішень варто розглядати не тільки з позицій специфічних особливостей змісту рішень, але і з позицій психологічної підготовленості як керівного персоналу, так і рядових виконавців до прийняття і виконання будь-яких, а особливо прогресивних рішень з управління виробництвом, що змінюють традиційні, давно встановлені та вже застарілі правила і методи.

Правовий аспект. Правовий аспект, що регулює будь-які відносини, властиві діяльності керованого об’єкта, сам по собі має усі властивості управлінського рішення.

Сутність правового аспекту управлінських рішень випливає й обумовлюється сутністю правового аспекту управління, оскільки правовий аспект управління виражає об’єктивну необхідність враховувати при управлінні норми різних галузей права, а правовий аспект управлінського рішення складається, по-перше, у забезпеченні дотримання цих правових норм при підготовці, прийнятті та реалізації рішень, а, по-друге, у наданні управлінському рішенню такої форми, що б відповідала його ролі як нормативного акта.

Оскільки право та управління зв’язані між собою, кожен керівник повинен володіти необхідними правовими знаннями.

Сьогодні неможливо ефективно керувати не спираючись на знання правових основ управління виробництвом на чітке дотримання законів, що регулюють відносини в суспільстві.

Організаційний аспект. Організаційний аспект управління обумовлює організаційний аспект управлінських рішень, що містять вказівки про конкретні дії, що вирішив здійснювати суб’єкт управління для досягнення поставлених перед ним цілей. Організаційний аспект управлінського рішення, якщо воно саме не є організаційним, тобто не змінює організаційну структуру управління чи організацію процесу управління, виражається у включенні в його зміст таких вказівок і обмежень, виконання яких забезпечує дотримання прийнятого для даного об’єкту рівня організованості при досягненні результатів, обумовлених іншими аспектами цього рішення.

Переваги багатоаспектного підходу до оцінки управлінського рішення полягають у тому, що при такому підході виникає можливість розглядати зміст рішення, а отже і можливі результати його реалізації комплексно, з огляду на особливості не тільки кожного аспекту окремо, але й у комплексі. У взаємозв’язку і взаємозалежності з іншими.