12.3. Математичне моделювання в управлінні фінансовою діяльністю підприємства

З розвитком виробництва, а також під впливом науково-технічного прогресу у сфері економіки збільшується й урізноманітнюється випуск продукції, змінюється технологія, ресурси, ускладнюються як внутрішні, так і зовнішні виробничі зв’язки. Це, у свою чергу, потребує застосування ефективних методів вибору управлінських рішень. Наявні показники оцінки виробничої діяльності не завжди сприяють стимулюванню виробництва, що зумовлює потребу у прогнозуванні необхідності й достатності цих показників. Реалізація виробничих рішень може супроводжуватися виникненням непередбачених ситуацій чи умов. Саме тому в управлінні фінансовою діяльністю підприємства застосовуються математичні моделі.

Основними напрямами використання економіко-математичного моделювання за типом задач, які розв’язуються на виробничому підприємстві, можна вважати такі:

- здійснення аналізу виробництва і використання виробничих потужностей на основі балансових матричних математичних моделей;

- вибір перспективних напрямків виробництва й стратегії фінансової діяльності з використанням прогнозних математичних моделей;

- оптимізація техніко-економічного планування з різною деталізацією часу;

- прогнозування вибору оптимального кредитного механізму;

- прогнозування оптимальної поведінки на ринках виробничих ресурсів та вироблення продукції.

Задачі, які вирішуються за допомогою алгоритму моделювання можна поділити на два основних типи:

1. прогноз, який забезпечить оцінку прогнозних показників на значний проміжок часу, використовуючи певною мірою невизначену інформацію;

2. забезпечення оптимального режиму функціонування підприємства у реальному часі з максимальною невизначеністю всіх параметрів, що розглядаються.

Важливим є завдання з вибору оптимальної стратегії поведінки підприємства в умовах зовнішнього середовища, зокрема, податкового впливу владних структур.

Окремими блоками є задачі з управління запасами виробничих ресурсів та готової продукції і задачі з аналізу відповідних ринків ресурсів, власної продукції, фінансів.

Серед різноманітних задач управління фінансовими ресурсами типовими можна вважати задачі з формування власного капіталу, використання коштів на поточному рахунку, управління вкладами на банківські депозити та у цінні папери, визначення перспективності ділового партнерства.

Крім цього, моделі й алгоритми мають бути здатними реалізовуватися у визначених проміжках часу та затрат на їх реалізацію.

Сучасні прогресивні, науково обґрунтовані моделі управління фінансами підприємства передбачають урахування економічних законів управління, обгрунтування системи утворення і використання грошових фондів, системність в організації управління фінансовою діяльністю підприємства, використання економіко-математичних методів та комп’ютерних технологій.

12.4. Моделювання фінансових стратегій на мікроекономічному рівні.

Визначення фінансового стану підприємства набуває якісно нової значимості у зв’язку з розширенням кола споживачів подібної інформації та широким спектром їх інтересів. Так комерційні банки зацікавлені у ретельному вивченні кредитоспроможності потенційного позикоодержувача; акціонери підприємства бажають впевнитись у ефективності управління вкладеними коштами в отриманні інформації зацікавлені аудиторські фірми, податкові органи тощо. За таких умов необхідне встановлення вимог щодо підвищення якості аналізу стану підприємства, вдосконалення методів його проведення, охоплення перевіркою максимальної кількості аспектів діяльності суб’єктів господарювання, застосування нових перспективних засобів автоматизації.

Основними завданнями моделювання фінансових стратегій на мікроекономічному рівні є:

- обгрунтований прогноз перспективних дій підприємства та його адміністрації;

- вироблення конкретних рекомендацій для запобігання можливим помилкам і прорахункам при стратегічному плануванні.

Моделювання фінансової діяльності підприємства. При моделюванні фінансової діяльності використовуються економіко-математичні методи оптимізації ключових показників діяльності суб’єкта господарювання, які, використовуючи звітні дані підприємства за минулий (поточний) період та базуючись на взаємозв’язку низки економічних величин, дають змогу окреслити доцільні межі розвитку у поточному (майбутньому) періоді. Використання при здійсненні аналізу математичних методів, підвищує точність отримуваних висновків і ліквідує можливість досягнення кращих економічних результатів у одному аспекті фінансово-господарської діяльності за рахунок їх погіршення в інших сферах. Для моделювання фінансової діяльності підприємства можна запропонувати наступний підхід.

Як основу для аналізу виділяють набір економічних показників, який можна вважати репрезентативним при дослідженні фінансово-господарського стану підприємства, оскільки він охоплює практично всі сфери діяльності останнього:

- тенденція прибутковості підприємства;

- тенденція економічної рентабельності;

- тенденція обсягу реалізації продукції;

- забезпеченість власним капіталом;

- тенденція зменшення дебіторської та кредиторської заборгованості;

- фінансова стійкість підприємства;

- тактика і стратегія залучення коштів.

Показник 1-4 груп стосуються оцінки господарської, а показники 5-7 груп - фінансової діяльності підприємства. Введемо також додаткові характеристики, які дають змогу оцінити інші важливі аспекти діяльності підприємства. До них відноситься:

- компетентність адміністрації;

- ступінь екологічного ризику;

- маркетингову стратегію.

Кожному показнику з груп 1 - 7 присвоюємо певну вагу, яка визначатиметься залежно від кількості окремих часткових показників фінансової звітності, необхідних для розрахунку загального показника (тобто повноти охоплення показником діяльності підприємства).

Матриці фінансової стратегії підприємства. При розв’язанні завдання дослідження фінансовою стану підприємства у зарубіжному аналізі широко застосовуються так звані матриці фінансової стратегії. Матриці допомагають спрогнозувати «критичний шлях» підприємства на найближчі роки, намітити допустимі межі ризику і виявити поріг можливостей підприємства.

Залежно від результату фінансово-господарської діяльності у матриці виділені 4 зони, які дають змогу здійснювати агрегований аналіз, акцентувати увагу на загальних тенденціях розвитку підприємства.

Зона 1. Кризовий стан підприємства, викликаний серйозними прорахунками в управлінні, відсутністю маркетингової програми. Підйом у другу зону можливий при розробці комплексної системи фінансово-господарського оздоровлення, пошуку перспективних ринків збуту продукції.

Зона 2. Не досить успішна фінансово-господарська діяльність або диспропорція у розвитку (бурхлива господарська діяльність на шкоду фінансовій і навпаки). Можливо, підприємство несе відчутні втрати внаслідок невдало обраної стратегії і тактики залучення коштів (криза фінансової діяльності) чи продукція підприємства втрачає конкурентоздатність, що призводить до звуження ринків її збуту (криза господарської діяльності).

Зона 3. Незначні труднощі у фінансово-господарській діяльності, які найшвидше виникли через десинхронізацію роботи підприємства з постачальниками сировини і споживачами кінцевої продукції, що спричинило збільшення суми дебіторської та кредиторської заборгованості. Можливе деяке погіршення оцінки за рахунок недостатньої забезпеченості власним капіталом. Для поліпшення ситуації бажано розробити план заходів до скорочення заборгованості.

Зона 4. Успішна діяльність у всіх сферах.

Детальне пояснення результатів діяльності підприємства можна отримати, аналізуючи квадрат матриці, в який потрапило підприємство. Тут необхідно приділити більше уваги співвідношенню оцінок, отриманих за фінансову і господарську діяльність, оскільки це дає змогу уточнити поставлений діагноз і визначити, які із сторін діяльності - фінансова чи господарська - є успішною (чи невдалою) і з яких причин.

Ще підприємство моделює матриці вхідних та вихідних фінансових потоків, де групуються фінансові потоки за терміном їх здійснення, економічним змістом та контрагентами.