7.2. Визначення коректних варіантів вибору

Для того, щоб зробити коректне порівняння альтернативних варіантів методом аналізу вигід і витрат має бути виконано дві вимоги:

1. необхідно упевнитися, що всі належні альтернативи розглянуто. Пропонований інвестиційний проект слід порівнювати з найкращими альтернативними можливостями використання ресурсів. Недостатньо зробити припущення, що пропонований проект має лише дати віддачу, яка дорівнює дисконтній ставці, для того щоб вважати його прийнятим. Можуть існувати альтернативні проекти, реалізація яких дасть можливість досягти значно більшого;

2. альтернативи, які будуть порівнювати, слід визначити у послідовний і правильний спосіб. Зокрема, не можна робити просте порівняння двох інвестиційних альтернатив, якщо вони різного масштабу, припадають на різні періоди часу або мають різних власників.

Важливим є визначення всієї множини найперспективніших варіантів. Для того щоб це зробити, аналітик, який спеціалізується в аналізі вигід і витрат, має працювати разом з експертами у конкретній галузі знань.

Коли визначають альтернативи, які слід аналізувати, треба пам’ятати про те, що рішення з державних інвестицій мають наступні спільні важливі характеристики:

1. до певної міри ці рішення можуть бути незворотними - одного разу надані ресурси не можна буде відновити;

2. результат інвестиційного проекту може бути непевним, через те вхідні дані є невизначеними;

3) може бути певний запас стосовно вибору часу для інвестицій

Варіанти вибору мають бути цілком самостійними, а також коректними. Тобто вони мають бути цілісними та економними, а саме у варіанті не повинно бути нічого зайвого, того, що не є для нього суттєвим.

Таким чином на даному етапі аналізу вигід-витрат необхідно дотримуватися наступних дій:

- при розгляді всіх державних інвестиційних проектів мас бути визначено всю множину найперспективніших варіантів вибору для їх порівняння;

- коли розглядається один проект, слід провести його порівняння з базисною ситуацією, і ця базисна ситуація має бути оптимізованою;

- варіант відкладання проекту, щоб дочекатись кращої інформації або кращих стартових умов, може мати значну цінність;

- кожен варіант має бути стандартизований за масштабом, вибором часу та компонентами, які вже перебувають у користуванні, що дасть можливість зробити коректні порівняння.

7.3. Вимірювання та оцінюваннявигід і витрат.

Розглянемо порядок вимірювання витрат і вигод для отримання інформації, що має бути внесена у схему аналізу вигід і витрат.

Загальну схему аналізу вигід і витрат можна опанувати досить швидко, а вимірювання витрат і вигід це потребує широкого діапазону знань і досвіду. Відповідно, крім фахівця з аналізу вигід і витрат, до групи аналітиків слід включати й інших спеціалістів.

Важливими поняттями в аналізі вигід і витрат є прирісний підхід, трансфертні платежі, альтернативна вартість, незворотні витрати та залишкова вартість.

Для уникнення подвійних підрахунків аналітик мусить дотримуватися однієї точки зору. Крім того, потрібне глибоке розуміння сутності пропонованого інвестиційного проекту, з тим щоб визначити логічно зв’язану множину витрат і вигід, що дасть змогу уникнути подвійних підрахунків. Припустимо, наприклад, що введено у дію нову споруду для очистки стічних вод. Підвищується і рекреаційна цінність річки, вартість землі навколо неї і послаблюється гострота проблем, пов’язаних із здоров’ям. Однак, якщо всі ці ефекти вважати вигодами, то це може означати, що зроблено подвійні підрахунки. Підвищення вартості землі є, можливо, мірилом інших вигід, а не додаткової вигоди проекту.

Трансфертні платежі у порівнянні зі справжніми вигодами і витратами. В аналізі вигід і витрат підраховуються ресурси, що їх створюють або використовують. Ресурси, які просто переходять з одного місця в інше, не вважають витратами чи вигодами.

Наприклад, податки на доходи - це, з точки зору економіки всієї країни, трансфертні платежі. Податки сприяють переміщенню ресурсів, але, крім адміністративних та дестимулюючих витрат, нічого не використовується.

«Точка зору» дає можливість встановити, чи є трансакція трансфертом, чи ні. Вона визначає, чи переходять ресурси з одного місця в інше (трансферти), чи їх вилучають із якоїсь групи або використовують (витрати). В окремих ситуаціях тарифи, гранти, податки, соціальні виплати та багато інших речей можна вважати трансфертами. Що тут важливе, так це те, чи ресурси є вигодою чи втратою для того (тих), з чиєї точки зору проводять аналіз.

Альтернативна вартість і незворотні витрати. При підрахунку вигід державних проектів правильний підхід до оцінювання їх вартості - це застосування ціни, яку споживачі готові платити за продукт (ціна виробника плюс податки мінус субсидії). При оцінюванні витрат правильний підхід не є таким однозначним. Наприклад, податки і субсидії на проміжні ресурси. Податки збільшують витрати на затрачені ресурси для користувачів порівняно з вартістю реальних ресурсів, витрачених на їх виробництво, в той час як субсидії дають протилежний ефект. При оцінюванні цих витрат визначення правильної одиниці вимірювання суттєво залежить від того, чи потреба проекту в ресурсах задовольняється за рахунок нових джерел постачання, чи через залучення ресурсів з інших сфер використання. Якщо ресурси надходять з нових джерел, правильною одиницею вимірювання буде вартість реальних витрачених ресурсів, що еквівалентна ціні, сплаченій іншими користувачами, мінус податки плюс субсидії. Якщо ресурси отримують шляхом їх вилучення від інших користувачів, правильною одиницею вимірювання буде альтернативна вартість ресурсів, або ціна виробника плюс податки мінус субсидії.

Зовнішні ефекти. При оцінюванні ефективності державних інвестицій треба намагатися враховувати всі ефекти розміщення окремі з яких, можуть бути менш очевидними, ніж, інші. Такі імпліцитні (неявні) ефекти можуть бути внутрішніми (для безпосередніх учасників проекту) або зовнішніми (для людей, які безпосередньо не задіяні У проекті, але належать до групи, точку зору якої враховують в аналізі). Прикладом внутрішніх імпліцитних ефектів можуть бути заробітки, що їх відкладено через навчання. Зовнішні імпліцитні ефекти (також відомі як побічні ефекти, ефекти переливу, соціальні ефекти) - це такі широко відомі речі, як забруднення або транспортне перевантаження. Ігнорування імпліцитних витрат чи вигід може призвести до помилок в аналізі.

Залишкова вартість. Залишкова вартість - це вартість активів на кінець інвестиційного горизонту, тобто вигода, яку треба враховувати, коли попередньо оцінюється проект. У більшості випадків залишкова вартість є ринковою вартістю активів. Проте державні органи влади часто мають «об’єкти спеціального використання» (скажімо, дослідницькі лабораторії), для яких ринкова вартість може бути невдалим мірилом. Вартість об’єкта спеціального використання може дорівнювати щонайменше ринковій вартості землі, на якій він розташований, мінус витрати на знесення будівлі. З іншого боку, його справжня вартість може дорівнювати щонайбільше відновній вартості будівель і земельної ділянки.

При підрахунках залишкової вартості в аналізі вигід і витрат землю та будівлі часто розглядають окремо. Аналітик користується коефіцієнтом для розрахунку очікуваної ринкової вартості землі. Потім аналітик розраховує термін економічного життя будівель і пропорційно розподіляє вартість їх заміни відповідно до відсотка терміну їх економічного життя до кінця інвестиційного горизонту.

Загальні адміністративні і накладні витрати. При аналізі органами державної влади безлічі можливих інвестиційних проектів упродовж певного часу, виникає проблема оцінки загальних (накладних або адміністративних) витрат, не пов’язаних з конкретним проектом. Це як правило, постійні витрати. Один додатковий проект не спричиняє суттєвого впливу на їх величину. Стандартною практикою аналізу вигід і витрат є використання граничного або прирісного підходу до підрахунків витрат і вигід, але цей підхід ігнорує більшість програмних і накладних витрат. Отже, проблема цієї практики полягає у надто щедрому ставленні до інвестицій і переоцінці справжніх норм віддачі. У крайніх випадках накладні витрати не враховують у процесі прийняття рішення організацією.

Якщо організація лише час від часу робить великі інвестиції, напевно, буде слушним ігнорувати програмні та накладні витрати — адже, їх можна покривати за рахунок щоденної діяльності організації. У цьому випадку можна застосовувати підхід граничних витрат. І навпаки, якщо організація робить багато інвестицій, варто врахувати середню частку накладних витрат У загальних витратах, хоча будь-який один інвестиційний проект суттєво не впливає на накладні витрати у середньому. Якщо всі варіанти інвестиційних проектів враховують накладні витрати однаково, цей чинник, ймовірно, не буде сильно впливати на вибір між ними. Але й за таких умов краще мати реалістичну картину віддачі від інвестицій, включаючи накладні витрати.

Страхування і непередбачені витрати. І страхування, і статті непередбачених витрат є мірами коригування з огляду на ризик.

Витрати на ці статті не потрібно вносити у таблицю витрат і вигід, якщо є намір проводити аналіз ризику, застосовуючи моделювання. При моделюванні враховується ризик, при застосуванні Діапазонів з величинами від максимуму до мінімуму всіх змінних моделі та з Урахуванням ймовірності у межах цих діапазонів. Включити сюди ще й страхування та непередбачені витрати означатиме подвійні підрахунки і перебільшення ризику.

Оцінювання вигід і витрат через ринкові ціни. В аналізі вигід і витрат звичайно розглядаються ринкові ціни як вдале мірило витрат і вигід інвестиційного проекту. Коли ринкові ціни не існують у прийнятній для застосування формі, тоді аналітик має їх сконструювати. Проте часто ринкова ціна є лише приблизним мірилом витрати чи вигоди. Таким чином, коли використовуються ринкові ціни як мірило вигід, ігнорується надлишок споживача, який у деяких ситуаціях може бути важливим.

Розглянемо надлишок споживача у різних випадках:

І. Надлишок споживача і надлишок виробника як компоненти вартості.

Поняття надлишок споживача і надлишок виробника є базовими для сучасного аналізу вигід і витрат. Жуль Дюпюї, французький інженер, першим чітко визначив їх у 1884 р. Він відзначив, що ринкова ціна є мінімальною суспільною вигодою, створеною продуктом проекту. Фактично деякі споживачі були б готові заплатити більше за продукти проекту, ніж вони реально мали платити.

Фахівець з аналізу вигод і витрат мусить вирішити, чи формула «ціна х обсяг» є прийнятним наближенням до величини вартості; якщо таке спрощення і не виправдане, треба робити детальніші підрахунки вартості. Детальніші підрахунки надлишків споживача і виробника також доведеться робити, якщо формула «ціна х обсяг» неприйнятна, бо ціни не існують або дуже викривлені.

ІІ. Надлишок споживача у випадку, коли державний інвестиційний проект змінює ціну блага.

Державні інвестиції у , проекти в таких сферах, як енергетика, водопостачання, санітарний стан, телекомунікації (і в багатьох інших), можуть знизити ціну продукту. Якщо так, то оцінювання вигод проекту за новою, зниженою ціною применшує внесок проекту в суспільний добробут. Зі зниженою ціною більше споживачів мають доступ до товарів чи послуг; референтна група споживачів платить меншу ціну і споживає більше. Окремим випадком цього загального правила є, коли пропозиція нормується за контрольованою ціною, нижчою від тієї, що її споживачі готові були б платити.

Оцінювання вигід і витрат за відсутності нормальних ринкових цін.

Коли ринкові ціни існують, але з певної причини викривлені, аналітик повинен розрахувати, якими б були ціни за відсутності викривлень, а потім застосовувати ці скориговані ринкові ціни (які називають суспільними цінами або справжніми цінами). Коли не існує ринку відповідного товару чи послуги, то не існує й ринкових цін - викривлених чи не викривлених. У цьому випадку аналітик має починати з перших принципів, використовуючи категорії надлишку споживача і виробника для розрахунку величин витрат і вигід:

1. Розрахунок вартості, коли ринкові ціни викривлені. Наскільки важливим питанням є викривлення цін, залежить від точки зору, з якої проводиться аналіз вигід і витрат. Справжня вартість мас значення лише тоді, коли відома точка зору. Наприклад, коли приватна компанія дивиться на ринкові ціни з точки зору своїх витрат, такі ринкові ціни є відповідним мірилом справжніх витрат компанії. Для компанії не має значення - хоча має значення для аналітика, який відстоює точку зору країни у цілому, - чи ринкові ціни викривлені, чи ні. З однієї точки зору, ціни є відповідним мірилом справжньої вартості, з іншої - ні.