Література

1. Аллан Пиз. Язык телодвижений. – М.: Эксмо-пресс, 2000. – 268 с.

2. Аллан Пиз, Аллан Гарнер. Язык разговора. – М.: Эксмо-пресс, 2001. – 106 с.

3. Степанков С. Язык внешности. – М.: ЭКСМО, 2003. – 416 с.

4. Ділове спілкування та форми проведення

4.1. Види ділового спілкування та фактори впливу.

4.2. Рівні ділового спілкування.

4.3. Вимоги до учасників ділового спілкування.

4.4. Нарада.

4.1. Види ділового спілкування та фактори впливу

Основними видами ділового спілкування є публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада, переговори.

Готового рецепту проведення ділового спілкування і досягнення успіху не існує, тому що це багато в чому залежить від ситуативних факторів.

Але існують і загальні правила, яких бажано дотримуватися:

• сформулювати конкретну мету спілкування, скласти план його проведення;

• створити атмосферу довіри і взаєморозуміння. Привернути увагу партнера, говорити про спільні проблеми;

• уміти переконливо висловлювати свої думки, уважно слухати і задавати запитання;

• не відволікатися від поставленої мети. Вміти правильно сприймати партнера і володіти своїми емоціями;

• робити нотатки, фіксуючи одержану інформацію;

• закінчувати обговорення після досягнення мети.

Ділове спілкування нерідко порівнюють із грою в шахи, де неможливо “закреслити” непродуманий хід. Раз його вже зроблено, ситуація змінюється, і наступні ходи необхідно вже робити за нових умов.

Досвід свідчить, що в практиці ділового спілкування особливе значення має уміння говорити, слухати, ставити запитання, сприймати партнера, стримувати емоції.

В діловому спілкуванні можуть виступати такі його форми:

• товариське, дружнє;

• робоче, службове;

• ділове, професійне;

• інтимне, приятельське;

• випадкове;

• формально-поверхове.

Від форми залежить саме спілкування, його зміст та відповідна поведінка людей. Справжньою культурою ділового спілкування є уникнення приниження та образи партнера.

На процес спілкування і його ефективність впливає ряд факторів суб’єктивного характеру, які є більш або менш змінними (Ю.І. Палека називає їх “перепонами у спілкуванні”). До них належать:

• зовнішність людини: привабливість чи непривабливість; фізична врода, почуття смаку, що проявляється в одязі;

• вираз очей і обличчя: міміка обличчя, пропорційність, зміна виразу;

• інтелект, професійна компетенція, яка проявляється в розу­мінні даної проблеми, прийняття відповідного рішення і відповідних дій;

• мотиваційний фактор, який характеризує зацікавленість сторін у переговорах, їх істинні інтереси, які можуть явно не проявлятися;

• моральний фактор, який проявляється як деякі психологічні якості, риси людини, її життєві принципи, світогляд, життєве кредо;

• емоційний фактор як прояв ставлення до партнера, психоло­гічна установка на нього, формування першого враження.

Цей перелік необхідно доповнити ще одним важливим фактором – ситуація, в якій проходить ділове спілкування і яка завжди знаходиться у відповідному часі та просторі. Тобто ділове спілкування реалізується в конкретних умовах і протягом відповідного часу.

Конфуцій говорив, що “не змінюються лише наймудріші і най­дурніші”. Більша ж частина людей знаходяться між цими край­ностями.