
- •1. Спілкування як соціальний феномен
- •Спілкування і діяльність
- •Поняття про спілкування
- •1.3. Етична сторона спілкування
- •Література
- •2. Функції спілкування
- •2.1. Класифікація функцій спілкування
- •2.2. Характеристика сторін спілкування
- •2.3. Етичні установки
- •Література
- •3. Невербальне спілкування
- •3.1. Загальні відомості про невербальне спілкування Спілкування за допомогою мови тіла ведеться протягом тисячоліть, але предметом досліджень та уваги стало недавно.
- •3.2. Особистісний простір
- •3.3. Сигнали очей
- •3.5. Значення деяких жестів
- •Література
- •4. Ділове спілкування та форми проведення
- •4.1. Види ділового спілкування та фактори впливу
- •4.2. Рівні ділового спілкування
- •4.3. Вимоги до учасників ділового спілкування
- •4.4. Нарада
- •Питання для самоконтролю
- •5. Мотивація спілкування. Визначення інтересів сторін
- •5.1. Тактика і принципи переговорів
- •5.2. Сприйняття партнера в процесі переговорів
- •5.3. Як провести переговори
- •Література
- •6. Підготовчий етап ділового спілкування
- •Підготовка до ділової зустрічі
- •6.3. Як проводити ділові бесіди
- •6.2. Підготовка до переговорів
- •Стратегія і тактика ведення переговорів
- •Техніка мовлення. Вимоги до виступу
- •Роль запитання у спілкуванні
- •Коректні засоби спілкування, суперечки
- •Некоректні засоби суперечки
- •Чітко писати – чітко мислити
- •Література
- •8 Уміння слухати
- •Слухання в процесі спілкування
- •Слухання як активний процес
- •Нерефлексивне слухання
- •Нерефлексивне слухання підходить для проведення інтерв’ю.
- •Рефлексивне слухання
- •Як навчитись правильно слухати
- •Слухаючи, необхідно:
- •Ділова кар’єра керівника
- •Стилі управлінської діяльності
- •Як ефективно використати робочий час
- •Система планування
- •Чотири покоління управління часом
- •Матриця управління часом
- •Література
- •10 Формальні та неформальні стосунки з колегами, підлеглими, керівниками
- •Діловий протокол та організація ділових прийомів
- •Організація ділових прийомів
- •Загальна характеристика деяких видів прийомів
- •Візитні картки
- •Як бути “хорошим керівником”
- •Література
- •Виробничий конфлікт
- •Дещо про причини конфліктів
- •Моделі конфліктів
- •Література
- •Прийом на роботу
- •Проблема підбору кадрів
- •Проблеми найму на роботу з позиції керівника фірми
- •Пам’ятати про те, на яку посаду підбирається кандидат;
- •Ваше ставлення
- •Повідомте необхідну інформацію
- •Запитання
- •Про що ви хочете дізнатися?
- •На що звернути увагу
- •Висновок
- •Питання, які найчастіше ставляться кандидатами на роботу роботодавцю
- •Закордонний досвід
- •Література
- •Якщо поряд телефон
- •Значення телефону в житті людини
- •Особливості телефонної розмови
- •Дещо про мобільний телефон
- •Література
- •Службовий етикет. Моральні принципи та засади
- •Професійна етика. Норми професійних ділових відносин Найвища суспільна й особистісна цінність моралі полягає в її загальнолюдяності.
- •Авторитет особистості
- •Особливості розумової праці керівника
- •Проблема здоров’я керівника
- •Стрес: фактори, що його викликають, профілактика
- •Профілактика стресів
- •Література
- •Діловий одяг
- •Дещо про одяг
- •Одяг для чоловіків
- •Одяг для жінок
- •Література
- •Особливості міжнародного спілкування
- •Офіційна мова
- •Основні управлінські культури: характерні риси та їх особливості
- •Особливості спілкування з іноземцями
- •Характеристика стилів спілкування
- •Література
- •Додаткова література
- •Додатки
- •Прочитай і задумайся...
- •Додаток 2 Завдання та вправи
- •Тести Тестова методика: “Чи є у вас здібності стати керівником”
- •Інтерпретація результатів
- •Тестова методика “Чи вмієте ви слухати?”
- •Тестова методика: “Чи володієте ви аудиторією?”
- •Правила і рекомендації Типологія сучасних американських менеджерів
- •Типові помилки менеджера
- •Фактори ефективної взаємодії керівника з підлеглим
- •Кодекс поведінки по відношення до підлеглих
- •Як стати оратором: поради керівнику
- •Способи регуляції психічних станів. Дихальні вправи
- •Умови ефективного ділового спілкування
Слухання як активний процес
Зарубіжні психологи класифікують процес слухання так:
слухання для задоволення своїх інтересів і потреб (побутова розмова, кіно, театр, теле- і радіопередачі);
слухання як процес навчання;
слухання як процес, під час якого одночасно відбувається аналіз і оцінка почутого;
слухання – тяжка робота, яка поглинає стільки ж енергії, як і мова.
“Чути” – фізично сприймати звук (на звичні звуки людина навіть не реагує: постійний шум машин для міщанина чи природні звуки для сільського жителя).
“Слухати” – сприймати звуки визначеного змісту, включає в себе вольовий акт і вищі розумові процеси.
Людина швидко звикає до шуму. Але шуми викликають стрес, що впливає на діяльність, зокрема, розумову. В шумних умовах ми думаємо і приймаємо рішення повільніше, робимо більше помилок.
Слухання – це активний процес, який стає можливим у результаті різної швидкості усної мови і розумової діяльності слухача. (Зазвичай люди говорять із швидкістю 125 слів за хвилину, а людина може сприймати мову із швидкістю до 400 слів за хвилину). Така різниця між швидкістю мови і можливостями розумової діяльності може стати причиною неуваги, особливо, коли говорять повільно чи нецікаво.
Щоб почути, вислухати, необхідно заплатити увагою.
Слухання – активний процес і в тому значенні, що ми поділяємо із співрозмовником відповідальність за спілкування. (Один із філософів якось сказав: “Правду можуть висловити двоє – один говорить, другий слухає”).
Слухання – активний процес і в тому значенні, що воно вимагає деяких навичок, здібностей. При цьому із усіх видів спілкування менше всього вчаться слуханню і менше всього вдосконалюються.
Зовнішнім несвідомим проявом уважного слухання є відповідна поза: повернутися обличчям до того, хто говорить, і встановити з ним візуальний контакт.
Слухати і сприймати означає не відволікатися, підтримувати постійну увагу, постійний візуальний контакт і використовувати позу як засіб спілкування.
Поза може висловлювати не тільки бажання, а й небажання слухати і спілкуватися. Якщо співрозмовник трішки нахилився вперед і схвально дивиться на вас, цим він говорить: “Я весь – увага”. Якщо ж він недбало розвалився в кріслі, то він явно не зацікавлений у спілкуванні. Схрещені на грудях руки означають, як правило, оборону, тобто небажання спілкуватися на цю тему. Якщо співрозмовник малорухливий, до того ж ще й не дивиться на того, з ким говорить, то швидше за все, він вже давно думає про інше.
Стиль слухання відображає нашу особистість, характер, інтереси, манеру говорити, слухати, індивідуальність. За результатами даних лікарів-психологів, найрозповсюдженішими відповідями є реакції-оцінки, менш розповсюдженими (за силою реакції) є відповіді-пояснення, підтримка, уточнення. Чуйність чи розуміння зустрічаються досить рідко. (Дані взяті з перевідної літератури).
Стиль слухання визначається також службовим положенням. Зазвичай уважніше слухають тих, хто займає вищу посаду.
Стиль слухання визначається тим, хто наш співрозмовник: чоловік чи жінка.