Процедури ризиків і пов'язана з ними діяльність

Надання запитів управлінському персоналу

Оцінка управлінським персоналом ризику суттєвого викривлення внаслідок шахрайства (див. параграф 17 а)

Д12. Управлінський персонал бере на себе відповідальність за внутрішній контроль та складання фінансової звітності суб'єкта господарювання. Відповідно аудитору доречно робити запити управлінському персоналу, що стосуються власної оцінки ризику шахрайства управлінським персоналом та встановлених заходів контролю для запобігання й виявлення шахрайства. Характер, обсяг і періодичність оцінки такого ризику та заходів контролю управлінським персоналом можуть варіюватися у різних суб'єктів господарювання. У деяких суб'єктів господарювання управлінський персонал може робити докладні оцінки щороку або як частину постійного моніторингу. В інших суб'єктів господарювання оцінка управлінським персоналом може бути менш структурованою та меншої періодичності. Характер, обсяг і періодичність оцінки управлінським персоналом є доречними для розуміння аудитором середовища контролю суб'єкта господарювання. Наприклад, той факт, що управлінський персонал не здійснив оцінку ризику шахрайства може, за деяких обставин, свідчити про те, що управлінський персонал не надає достатнього значення внутрішньому контролю.

Міркування, що стосуються малих підприємств

Д13. У деяких суб'єктів господарювання, зокрема на малих підприємствах, основна увага в оцінках управлінського персоналу може приділятися ризикам шахрайства або незаконного привласнення активів працівниками.

Процес ідентифікації та вживання дій у відповідь на ризики шахрайства нріиїлінським персоналом (див. параграф 17 б)

Д14. Що стосується суб'єктів господарювання з кількома підрозділами, процеси управлінського персоналу можуть включати різні рівні моніторингу діяльності підрозділів або сегментів бізнесу. Управлінський персонал може також ідентифікувати певні підрозділи або сегменти бізнесу, в яких ризик шахрайства с більш імовірним.

Запит управлінському персоналу та іншим працівникам суп щ господарювання (див. параграф 18)

Д15. Запити аудитора управлінському персоналу можуть надати корт інформацію, що стосується ризиків суттєвих викривлень у фінішнім звітності внаслідок шахрайства працівників. Однак малоймовірні, а такі запити нададуть корисну інформацію, яка стосується ризику суттєвого викривлення у фінансовій звітності внаслідок шахрайства управлінського персоналу. Запити іншим працівникам суб’єкта господарювання можуть дати працівникам можливість повідоммо інформацію аудитору, яку вони могли б не повідомити в інших випадки!

Д16. Приклади інших осіб у межах суб'єкта господарювання, яким аудитор може надіслати запити про існування або підозру шахрайства охоплюють:

• технічний персонал, який безпосередньо не бере участі в притчі фінансової звітності;

• працівників з різним рівнем повноважень;

• працівників, які беруть участь у веденні, обробці або відображенні я обліку складних чи незвичайних операцій, або тих, хто здійсним нагляд або моніторинг таких працівників;

• юрисконсульта фірми;

• головного спеціаліста з питань етики або особу, яка обіймш еквівалентну посаду;

• особу або осіб, що розглядають звинувачення у шахрайстві.

Д17. Управлінський персонал часто має кращі можливості для вчинення шахрайства. Тому оцінюючи відповіді управлінського персоналу запити з професійним скептицизмом, аудитор може висловити судженим про необхідність підтвердити відповіді на запити іншою інформацією.

Запит підрозділу внутрішнього аудиту (див. параграф 19)

Д18. МСА 315 і МСА 610 встановлюють вимоги та надають рекомендації щодо аудитів тих суб'єктів господарювання, в яких є підроздіи внутрішнього аудиту. Виконуючи вимоги цих МСА в контексті шахрайства, аудитор може робити запити про конкретну діяльність внутрішнього аудиту, включаючи, наприклад:

• процедури (якщо вони є), які виконуються внутрішніми аудиторами протягом року для виявлення шахрайства;

• чи були задовільними дії управлінського персоналу у відповіді, на будь-які результати, отримані внаслідок цих процедур.

Отримання розуміння нагляду, який здійснюють ті, кого наділено найвищими повноваженнями (див. параграф 20)

Д19. Ті кого наділено найвищими повноваженнями суб'єкта господарювання,здійснюють нагляд за системами моніторингу ризику, фінансового контролю та за дотриманням вимог законодавства. У багатьох країнах практики корпоративного управління добре розроблені та ті, кого наділено найвищими повноваженнями, відіграють активну роль у нагляді ш оцінкою суб'єктом господарювання ризиків шахрайства і відповідним мнутрішнім контролем. Оскільки відповідальність тих, кого наділено найвищими повноваженнями, може варіюватися залежно від суб'єкта і осподарювання чи країни, важливо, щоб аудитор розумів таку нідновідальність; це дасть змогу аудитору отримати розуміння нагляду, що здійснюється відповідними особами17.

Д20. Розуміння нагляду, що здійснюється тими, кого наділено найвищими повноваженнями, може дати уявлення стосовно чутливості управлінського персоналу суб'єкта господарювання до шахрайства, адекватності внутрішнього контролю ризиків шахрайства, а також компетентності та чесності управлінського персоналу. Аудитор може отримати таке розуміння кількома способами, наприклад бути присутнім на засіданнях, на яких відбуваються такі обговорення, ознайомитися з протоколами таких засідань або зробити запити тим, кого наділено найвищими повноваженнями.

Міркування, що стосуються малих підприємств

Д21. У деяких випадках всі ті, кого наділено найвищими повноваженнями, беруть участь в управлінні суб'єктом господарювання. Це може мати місце на малому підприємстві, де суб'єктом господарювання управляє один власник і ніхто більше не виконує ролі з управління. У цих випадках аудитор, звичайно, не вживає жодних заходів, оскільки не має нагляду, відокремленого від управління.

Розгляд іншої інформації (див. параграф 23)

Д22. На додаток до інформації, отриманої внаслідок застосування аналітичних процедур, інша інформація, отримана про суб'єкта господарювання та його середовище, може бути корисною під час ідентифікації ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства. Обговорення членами аудиторської групи може надати інформацію, яка буде корисною для ідентифікації таких ризиків. Крім того, інформація, отримана в результаті аудиторських процедур прийняття та продовження стосунків з клієнтами,

досвід, набутий під час інших завдань, виконаних для суб'єкта господарювання, наприклад завдань з огляду проміжної фінансової інформації, можуть бути доречними в ідентифікації ризиків сугЦЯ викривлення внаслідок шахрайства.

Оцінка чинників ризику шахрайства (див. параграф 24)

Д23. Той факт, що шахрайство, як правило, приховують, може ускладнити його виявлення. Однак аудитор може ідентифікувати ішДіМ умови, які свідчать про мотив або тиск для скоєння злочину чи пііщ можливості його скоєння (чинники ризику шахрайства). Наприклад:

• тиск для вчинення шахрайства може створити необхідній виправдати очікування третіх осіб отримати додаткове фінансування за рахунок власного капіталу;

• мотив для вчинення шахрайства може створити надання звичнім бонусів у разі виконання нереальних планових норм прибутку;

• можливість для вчинення шахрайства може створити середовище контролю, яке є неефективним.

Д24. Чинники ризику шахрайства складно класифікувати за їх важливість і значущість ризиків шахрайства широко варіюється. Деякі з цих чинни можуть бути у суб'єктів господарювання, конкретні умови що створюють ризики суттєвого викривлення. Відповідно визначеним, Ч існує чинник ризику шахрайства та чи слід розглядати його під час ризиків суттєвого викривлення фінансової звітності внаслідокшахрайства, потребує застосування професійного судження.

Д25. Приклади чинників ризику шахрайства, пов'язаних із неправдними. фінансовою звітністю або незаконним привласненням активів, наведеній додатку 1. Ці ілюстративні чинники ризику класифіковано на осікя трьох умов, які, як правило, наявні, якщо є шахрайство:

• мотив або тиск для вчинення шахрайства;

• усвідомлена можливість вчинити шахрайство;

• спроможність логічно обґрунтувати шахрайську дію.

Чинники ризику, що відображають позицію, яка дає змогу логічнії обґрунтувати шахрайську дію, можуть не підлягати спостережеш по аудитором. Однак аудитору може стати відомо про існування там»! інформації. Хоча чинники ризику шахрайства, описані у додатку и охоплюють велику кількість ситуацій, яким може протистояти аудитр, вони є лише прикладами, оскільки можуть існувати інші ризики.

Д26. Розмір, складність і характеристики власності суб'єкта господарювапнм мають значний вплив на розгляд доречних чинників ризику шахрайства наприклад, якщо підприємство велике, можуть існувати чинники, які, ик правило, стримують неналежну поведінку управлінського персоналу, наприклад:

• ефективним нагляд тих, кого наділено иаившцими повноваженнями;

• ефективна діяльність внутрішнього аудиту;

• існування та примусове виконання письмового кодексу поведінки.

Крім того, чинники ризику шахрайства, які розглядають на рівні діяльності сегмента бізнесу, можуть надавати інше розуміння, якщо Порівнювати його з розумінням, отриманим під час розгляду цих чинників на рівні суб'єкта господарювання.

Міркування, що стосуються малих підприємств

Д27. Що стосується малого підприємства, то деякі або всі ці міркування можуть бути незастосовними чи менш доречними. Наприклад, на малому підприємстві може не бути письмового кодексу поведінки, а натомість розвинена культура, яка надає особливої уваги чесності та етичній поведінці через повідомлення усної інформації або завдяки прикладу управлінського персоналу. Домінування однієї особи в управлінні малим підприємством не свідчить, як правило, само по собі, що управлінський персонал не демонструє належне ставлення та не повідомляє інформацію про належне ставлення щодо внутрішнього контролю і процесу фінансової звітності. У деяких суб'єктів господарювання необхідність дозволу управлінського персоналу може компенсувати недостатній в Інших аспектах контроль та зменшити ризик шахрайства працівників. Однак домінування однієї особи в управлінні може бути потенційним недоліком внутрішнього контролю, оскільки існує можливість уникнення заходів контролю управлінським персоналом.