Обговорення членами аудиторської групи із завдання

15. МСА 315 вимагає обговорення членами аудиторської групи із завданн та визначення партнером із завдання, про які питання слід надавати чи інформацію тим членам аудиторської групи із завдання, які не беруть участі в обговоренні. Під час цього обговорення особлива увага приділяється тому, за яких обставин та на якому етапі фінансова звітність суб'єкта господарювання може бути чутливою до суттєвого викривленим внаслідок шахрайства, включаючи спосіб вчинення шахрайства. При обговоренні не беруть до уваги думки членів аудиторської групи п завдання про те, що управлінський персонал і ті, кого надШно найвищими повноваженнями, чесні та сумлінні (див. параграфи Д10-Д11).

Процедури оцінки ризиків і пов'язана з ними діяльність

16. Під час виконання процедур оцінки ризиків і пов'язаної з ними діяльності для отримання розуміння суб'єкта господарювання та його середовища, включаючи його внутрішній контроль, як цього вимагає МСА 315', аудитор виконує процедури, зазначені в параграфах 17—24, дим отримання інформації, яка використовуватиметься під час ідентифікації ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства.

Управлінський персонал та інші працівники суб 'єкта господарювання

17. Аудитор повинен зробити запити управлінському персоналу, які стосуються:

• оцінки управлінським персоналом ризику того, що фінансова звітність може бути суттєво викривленою внаслідок шахрайстві), включаючи характер, обсяг та періодичність таких оцінок (див параграфи Д12—Д13);

• процесу управлінського персоналу для ідентифікації та вживання дій у відповідь на ризики шахрайства у суб'єкта господарювання, включаючи будь-які конкретні ризики шахрайства, які ідентифікував управлінський персонал або які привернули його увагу, або класи операцій, залишки на рахунках чи розкриття інформації, щодо яких ймовірно існування ризику шахрайства (див. параграф ДІ4);

• повідомлення управлінським персоналом інформації, якщо вона є, тим, кого наділено найвищими повноваженнями, яка стосується процесів ідентифікації та дій у відповідь на ризики шахрайства у суб'єкта господарювання;

• повідомлення управлінським персоналом інформації, якщо вона є, працівникам, яка стосується його поглядів на практики ведення бізнесу та етичну поведінку.

18. Аудитор повинен зробити запити управлінському персоналу та іншим працівникам у межах суб'єкта господарювання залежно від обставин, щоб визначити, чи відомі їм будь-які фактично вчинені або підозрювані випадки шахрайства або такі випадки шахрайства, що розслідуються (чи були розслідувані), які впливають на суб'єкт господарювання (див. параграфи Д15—Д17).

19. Для тих суб'єктів господарювання, в яких є підрозділ внутрішнього аудиту, аудитор повинен зробити запити підрозділу внутрішнього аудиту, щоб визначити, чи відомо йому про фактично вчинені або підозрювані випадки шахрайства або такі випадки шахрайства, що розслідуються (чи були розслідувані), які впливають на суб'єкт господарювання, та отримати інформацію про їх погляди на ризики шахрайства (див. параграф Д18).

Ті, кого наділено найвищими повноваженнями

20. Якщо ті, кого наділено найвищими повноваженнями, беруть участь в управлінні суб'єктом господарювання8, аудитор повинен отримати розуміння того, як вони здійснюють нагляд за процесами управлінського персоналу для ідентифікації та вживання дій у відповідь на ризики шахрайства у суб'єкта господарювання, а також за внутрішнім контролем, який встановив управлінський персонал для зменшення цих ризиків (див. параграфи Д19—Д21).

21. Якщо всі ті, кого наділено найвищими повноваженнями, беруть участь в управлінні суб'єктом господарювання, аудитор повинен зробити їм занити, щоб визначити, чи відомо їм про фактично вчинені або підозрювані випадки шахрайства або такі випадки шахрайства, що розслідуються (чи були розслідувані), які впливають на суб'єкт господарювання. Ці запити частково здійснюються для підтвердження відповідей на запити управлінському персоналу.

Ідентифіковані незвичайні або неочікувані стосунки

22. Аудитор повинен оцінити, чи можуть незвичайні або неочікувані стосунки, ідентифіковані під час виконання аналітичних процедур, включаючи ті, що пов'язані з рахунками доходів, свідчити про ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства.

Інша інформація

23. Аудитор повинен оцінити, чи свідчить інша інформація, отримн аудитором, про ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства(див. параграф Д22).

Оцінки чинників ризику шахрайства

24. Аудитор повинен оцінити, чи свідчить інформація, отримана в результати інших процедур оцінки ризиків або виконаної роботи, пов'язаної з ними, про наявність одного або кількох чинників ризику шахрайства. Оскільки чинники ризику шахрайства необов'язково можуть свідчити про існування шахрайства, вони часто наявні за обставин, якщо шахрайство скоєно, і тому можуть вказувати на ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства (див. параграфи Д23—Д27).