Повідомлення інформації управлінському персоналу та тим, кого наділено найвищими повноваженнями

40. Якщо аудитор ідентифікував шахрайство або отримав інформацію, яка | свідчить про те, що шахрайство може існувати, він повинен своєчасно і повідомити інформацію про це управлінському персоналу відповідного і рівня, щоб повідомити тих, хто несе основну відповідальність за 1 запобігання й виявлення шахрайства у питаннях, що входять до їх сфери 1 відповідальності (див. параграф Д60).

41. Аудитор повинен своєчасно повідомити інформацію тим, кого наділено ' найвищими повноваженнями, якщо всі ті, кого наділено найвищими повноваженнями, не беруть участі в управлінні суб'єктом господарювання та якщо аудитор ідентифікував або підозрює шахрайство за участі:

• управлінського персоналу

• працівників, які виконують значні ролі у внутрішньому контролі, або

• інших працівників, якщо шахрайство призводить до суттєвого викривлення фінансової звітності.

Якщо аудитор підозрює шахрайство за участі управлінського персоналу, аудитор повинен повідомити про підозри тим, кого наділено найвищими повноваженнями, та обговорити з ними характер, час та обсяг аудиторських процедур, необхідних для завершення аудиту (див. параграфи Д61—Д63).

42. Аудитор повинен повідомити інформацію тим, кого наділено найвищими повноваженнями, про інші питання, пов'язані з шахрайством, які, за судженням аудитора, доречні для їх відповідальності (див. параграф Д64)

Повідомлення інформації регуляторним і правоохоронним органам

43. Якщо аудитор ідентифікував або підозрює шахрайство, він повинен визначити, чи несе він відповідальність за надання звіту про випадок або підозру шахрайства стороні поза межами суб'єкта господарювання. Хоча професійний обов'язок аудитора зберігати конфіденційність інформації клієнта може виключати можливість надання такого звіту, за деяких обставин його юридична відповідальність може мати переважну силу порівняно з обов'язком зберігати конфіденційність інформації (див. параграфи Д65—Д67).

Документація

44. Аудитор повинен включити наведене нижче в аудиторську документацію12 щодо розуміння аудитором суб'єкта господарювання та його середовища, а також оцінку ризиків суттєвого викривлення, як цього вимагає МСА 31513:

• значущі рішення, яких дійшли під час обговорення з аудиторською групою із завдання, що стосуються чутливості фінансової звітності суб'єкта господарювання до суттєвого викривлення внаслідок шахрайства;

• ідентифіковані й оцінені ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні фінансової звітності та на рівні тверджень.

45. Аудитор повинен включити наведене нижче в аудиторську документацію про свої дії у відповідь на оцінені ризики суттєвого викривлення, як цього вимагає MCA 330:

• загальні дії у відповідь на оцінені ризики суттєвого викривлено внаслідок шахрайства на рівні фінансової звітності та характер, обсяг аудиторських процедур, а також зв'язок цих процедур і оціненими ризиками суттєвого викривлення внаслідок шахрайство на рівні тверджень;

• результати аудиторських процедур, включаючи розроблені до розгляду ризику уникнення контролю управлінським персоналом

46. Аудитор повинен включити в аудиторську документацію повідомленій інформації про шахрайство управлінському персоналу, тим, наділено найвищими повноваженнями, регуляторним органам та іншим сторонам.

47. Якщо аудитор дійшов висновку, що припущення про те, що існує ризик суттєвого викривлення внаслідок шахрайства, пов'язаний із визнаними доходів, є незастосовним за обставин завдання, він повинен включити аудиторську документацію обґрунтування цього висновку.

Матеріали для застосування та інші пояснювальні матеріали

Характеристики шахрайства (див. параграф 3)

Д1. Шахрайство, неправдива фінансова звітність чи незаконне привласненні! активів передбачають мотив або тиск щодо вчинення шахрайства, усвідомлену можливість його скоєння та певне логічне обґрунтував і їм такої дії. Наприклад:

• мотив або тиск щодо складання неправдивої фінансової звітної1 її може існувати, якщо управлінський персонал перебуває під тиском, джерела якого є поза межами чи в межах суб'єкта господарювання, і метою досягнення очікуваного (і, можливо, нереального) контрольного показника доходів або фінансового результату, зокрема тому, що наслідки для управлінського персоналу в рамі неспроможності досягти фінансових цілей можуть бути значними Так само окремі особи можуть мати мотив для незаконного привласнення активів, наприклад, оскільки такі особи живуть не за своїми коштами;

• усвідомлена можливість вчинити шахрайство може існувати, якщо особа вважає, що можна обійти внутрішній контроль, наприклад, якщо ця особа користується довірою або знає конкретні недоліки внутрішнього контролю;

• особи можуть логічно обґрунтувати шахрайську дію. Ставлення, характер або система стичних цінностей деяких осіб дозволяють їм свідомо та навмисно вчиняти нечесну дію. Проте бувають випадки, коли чесні особи можуть вчинити шахрайство в середовищі достатнього тиску на них.

Д2. Неправдива фінансова звітність передбачає навмисне викривлення, ііключаючи пропуск сум або розкриття інформації у фінансовій звітності,мстою введення в оману користувачів фінансової звітності. Це може бути пов'язано із спробами управлінського персоналу управляти доходами, щоб ввести користувачів фінансової звітності в оману, впливаючи на їх розуміння результатів діяльності та прибутковості суб'єкта господарювання. Таке управління доходами може починатися з нешачних дій або неналежного коригування припущень чи змін у судженнях управлінського персоналу. Тиск і мотиви можуть призвести до чого, що ці дії поширюються настільки, що призводять до неправдивої фінансової звітності. Така ситуація може виникати, якщо через тиск з метою досягнення очікуваного обсягу збуту або бажання збільшити до максиму компенсацію, яка ґрунтується на результатах діяльності, управлінський персонал навмисно займає такі позиції, які призводять до неправдивої фінансової звітності шляхом суттєвого викривлення фінансової звітності. У деяких суб'єктів господарювання управлінський персонал може мати мотиви зменшувати доходи на суттєву суму, щоб мінімізувати податки, або завищувати прибутки, щоб забезпечити банківське фінансування.

Д3. Неправдиву фінансову звітність можна скласти, застосовуючи:

• маніпулювання, фальсифікації (включаючи підроблені записи) або змінювання облікових записів чи підтвердної документації, на основі яких складається фінансова звітність;

• перекручення або навмисний пропуск подій, операцій або іншої значущої інформації у фінансовій звітності;

• навмисного неправильного застосування облікових принципів, які стосуються сум, класифікації, способу подання або розкриття інформації.

Д4. Неправдива фінансова звітність часто пов'язана з уникненням заходів контролю управлінським персоналом, які в інших випадках можуть функціонувати ефективно. Шахрайство може вчиняти управлінський персонал через уникнення заходів контролю із застосуванням таких способів:

• внесення фіктивних журнальних записів, зокрема майже наприкінці звітного періоду, щоб маніпулювати результатами операційної діяльності або досягги інших цілей;

• неналежне коригування припущень або зміна суджень, що використовуються для оцінки залишків на рахунках;

• пропуск, передчасне або відстрочене визнання у фінансовій |нії нищ подій або операцій, які відбулися протягом звітного періоду;

• приховування або відсутність розкриття фактів, які можуть вплівшій на суми, відображені у фінансовій звітності;

• здійснення складних операцій, які структуровані у такий спосіб, перекручувати інформацію про фінансовий стан або фінансам результати діяльності суб'єкта господарювання;

• зміна записів і строків, пов'язаних зі значними або незвичайними операціями.

Д5. Незаконне привласнення активів включає крадіжку активів суб'єктів господарювання, яка часто вчиняється працівниками у порівнюй) невеликих або незначних сумах. Однак до цього також може бути причетний управлінський персонал, який, як правило, має більше можливостей для маскування або приховування фактів незаконного привласнення із застосуванням способів, які важко виявити. Незаконні' привласнення активів може здійснюватися різними способами включаючи:

• привласнення надходжень (наприклад, незаконне привласнення сум інкасації за дебіторською заборгованістю або переміщати надходжень за списаними рахунками на власні банківські рахунки)

• викрадення матеріальних активів або інтелектуальної власності (наприклад, викрадення запасів для власного використання або продажу, викрадення металобрухту для перепродажу, змова конкурентом про розкриття інформації про технологічні дані в обмін на плату);

• змушення суб'єкта господарювання сплачувати за неотримані товари та послуги (наприклад, платежі фіктивним постачальникам, хабарі, сплачені постачальниками торговим агентам суб'єкті 1 господарювання в обмін на завищення цін, платежі фіктивним працівникам).

• використання активів суб'єкта господарювання для особистого користування (наприклад, використання активів суб'єкти господарювання як застави для забезпечення власної позики чи позики пов'язаній стороні).

Незаконне привласнення активів часто супроводжується підробленими чи неправдивими записами або документами, щоб приховати факт нестачі активів або їх використання як застави без належного дозволу.

Міркування, що стосуються суб'єктів господарювання державного сектору

Д6. Відповідальність аудитора державного сектору, що стосується шахрайства, може обумовлюватися законодавчим, нормативним актом чи іншим документом, застосовним до суб'єктів господарювання Державного сектору, або окремо передбачатися повноваженнями нуди гора. Отже, відповідальність аудитора державного сектору може не обмежуватися розглядом ризиків суттєвого викривлення фінансової шітиості, а включати більш широку відповідальність за розгляд ризиків шахрайства.