Ідентифікація та оцінка ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства

25. Відповідно до МСА 315 аудитор повинен ідентифікувати й оцінім и ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні фінансової звітності та на рівні тверджень для класів операцій, залишків на рахунки і розкриття інформації.

26. Під час ідентифікації та оцінки ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства аудитор, виходячи з припущення, що існують ризики шахрайства у визнанні доходів, повинен оцінити, які типи доходу, комерційних операцій або тверджень призводять до таких ризиків. У параграфі 47 визначається потрібна документація, якщо аудиті' доходить висновку, що припущення незастосовне за обставин завдання і відповідно не ідентифікував визнання доходів як ризик суттєвій и викривлення внаслідок шахрайства (див. параграфи Д28 — ДЗО).

27. Аудитор повинен розглядати оцінені ризики суттєвого викривленим внаслідок шахрайства як значні ризики, тому він повинен отримані розуміння пов'язаних із ними заходів контролю суб'єкті господарювання, включаючи заходи контролю, доречні для танин ризиків, якщо це ще не зроблено (див. параграфи ДЗ1 — Д32).

Дії у відповідь на оцінені ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства

Загальні дії у відповідь

28. Відповідно до МСА 330 аудитор повинен визначити загальні дії у відповідь на оцінені ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайеі ні» нарівні фінансової звітності (див. параграф Д33).

29. Визначаючи загальні дії у відповідь на оцінені ричикн суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні фінансової звітності, аудитор повинен:

• призначати персонал і здійснювати нагляд за ним, ураховуючи знання, навички та спроможність працівників, яким доручатиметься значна відповідальність за завдання, а також оцінку аудитором ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства для певного завдання (див. параграфи Д34—Д35);

• оцінювати, чи може свідчити вибір та застосування облікових політик суб'єктом господарювання, зокрема тих, які стосуються суб'єктивних оцінок і складних операцій, про неправдиву фінансову звітність внаслідок діяльності управлінського персоналу з управління доходами;

• включати елемент непередбачуваності у відбір характеру, часу та обсягу аудиторських процедур (див. параграф Д36).

Аудиторські процедури, які відповідають оціненим ризикам суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні тверджень

30. Відповідно до МСА 330 аудитор повинен розробити і виконати аудиторські процедури, характер, час та обсяг яких відповідають оціненим ризикам суттєвого викривлення внаслідок шахрайства на рівні іверджень" (див. параграфи Д37—Д40).

Аудиторські процедури, які відповідають ризикам, пов'язаним із уникненням заходів контролю управлінським персоналом

31. Можливість управлінського персоналу для вчинення шахрайства унікальна через його спроможність маніпулювати обліковими записами їв складати неправдиву фінансову звітність, нехтуючи заходами контролю, які в інших випадках виявляються такими, що функціонують ефективно. Хоча рівень ризику уникнення контролю управлінським персоналом варіюється у різних суб'єктів господарювання, однак ризик Існує в усіх суб'єктів господарювання. Через непередбачуваність способу, в який може відбутися таке уникнення, воно єризиком суттєвого викривлення внаслідок шахрайства і, отже, значним ризиком.

32. Незалежно від оцінки аудитором ризиків уникнення контролю управлінським персоналом аудитор повинен розробити та виконати аудиторські процедури з метою:

• тестування прийнятності журнальних записів, відображених у Головній книзі, та інших коригувань, зроблених при складанні фінансової звітності. Під час розробки та виконання аудиторських процедур для таких тестів аудитор:

1. робить запити працівникам, залученим до процесу складання фінансової звітності, щодо неналежної або незвичайної діяльності, яка стосується обробки журнальних записів та інших коригувань;

2. відбирає записи та інші коригування, зроблені на кінець звітного періоду;

3. розглядає необхідність тестування журнальних записів та імиіф коригувань протягом періоду (див. параграфи Д41 — Д44); і

• здійснює огляд облікових оцінок на наявність упередженості оцінює, чи являють собою обставини, що спричиниш упередженість, якщо вона є, ризик суттєвого викривлення внасниві шахрайства. Виконуючи цей огляд, аудитор повинен:

1. оцінити, чи свідчать судження та рішення, зробаЦІ управлінським персоналом при визначенні облікових оніїїш включених до фінансової звітності, навіть якщо кожна з оці ні ЦІ індивідуально обґрунтованою, про можливу упереджені« управлінського персоналу суб'єкта господарювання, яка моцф бути ризиком суттєвого викривлення внаслідок шахрайсіш Якщо це так, аудитор повинен здійснити повторну оцінку облікових оцінок, взятих у цілому;

2. виконати ретроспективний огляд суджень припущенб управлінського персоналу, пов'язаних із суттєвими обліковими оцінками, відображеними у фінансовій звітності попередньої н року (див. параграфи Д45 — Д47);

• що стосується значних операцій, які виходять за межі звичайної и ходу бізнесу суб'єкта господарювання або які в інших випад кип видавалися б незвичайними за умови розуміння аудитором суб'єкт господарювання та його середовища, а також іншої інформації, отриманої під час аудиту, аудитор повинен оцінити, чи припуска комерційне обґрунтування (або його відсутність) операцій, що вони могли бути укладені з метою складання неправдивої фінансове звітності або приховування незаконного привласнення активів (див параграф Д48).

33. Аудитор повинен визначити, чи потрібно йому виконати інші аудиторські процедури на додаток до конкретно наведених вище (тобто існують конкретні додаткові ризики уникнення контролю управлінським персоналом, які не охоплені процедурами, виконаними для розгляду вимог у параграфі 32), щоб відповісти на ідентифіковані ризики уникнення контролю управлінським персоналом.