9. Предмет конкурентного права. Метод конкурентного права.

Аналізуючи певний правовий інститут або галузь права прийнято визначати предмет його правового регулювання. В юридичній науці під предметом правового регулювання розуміються суспільні відносини, що регулюються певною галуззю права. Стосовно конкурентного права такими відносинами є конкурентні відносини. Конкурентні відносини – це відносини, що виникають у зв’язку із здійсненням підприємницької діяльності в умовах конкуренції, в процесі формування і розвитку конкурентного середовища (зокрема, відносини, що регулюють процес обмеження монопольної діяльності і забезпечення добросовісної конкуренції). Безумовно, що не всі підприємницькі відносини є конкурентними за своєю суттю. Отже, для встановлення змісту конкурентних відносин необхідно розглянути поняття конкуренції.

Оксфордський словник для ділового світу наводить таке визначення конкуренції: “Суперництво між постачальниками товарів і послуг за ринок. Уряди звичайно дотримуються практики, спрямованої на загострення конкуренції, хоча часто може мати місце конфлікт між політикою, спрямованою на загострення конкуренції, та чисто державними інтересами”[28].

Треба зазначити, що останнім часом більшість дослідників поступово починають відмовлятися від визначення конкуренції як суто  економічного явища. На функціонування конкуренції в сучасному світі впливає багато факторів, що змушує вчених розглядати її як комплексну соціально-економічну та правову категорію. Зокрема, можна визначити щонайменше три групи умов, наявність яких необхідна для нормального функціонування економічної конкуренції на ринку:

• юридичний фактор - тобто наявність відповідної законодавчої бази, що забезпечує умови для  функціонування, розвитку  та захисту конкуренції;

• економічний фактор - наявність широкого кола виробників та споживачів, які є економічно вільними і змагаються між собою, вільний доступ до виробничих та природних ресурсів, розвинена ринкова інфраструктура;

• морально-етичний фактор – сформоване  у населення (позитивне / негативне) відношення до конкуренції, наявність сформованих часом звичаїв ділового обігу, уявлень про добросовісність чи недобросовісність конкуренції. 

  Таким чином, підприємницькі відносини будуть визнані конкурентними, якщо суб’єкти цих відносин:

1. є суперниками в певній сфері підприємницької діяльності;

2. мають спільне або схоже коло споживачів;

3. пропонують ідентичні або схожі товари;

4. отримують переваги у конкуренції завдяки власним досягненням[29].

В межах єдиного поняття конкурентних відносин можна виділити два їх види:

 А) Конкурентні відносини, що виникають в процесі конкурентної боротьби, тобто ці відносини виникають між суб’єктами підприємницької діяльності, які здійснюють її для виконання своїх головних задач. Їх часто називають відносинами по горизонталі, чим підкреслюється автономне положення учасників. Ця група відносин в значній мірі охоплюється і регулюється нормами цивільного законодавства.

Б) Відносини, що складаються при регулюванні процесу формування, розвитку і захисту конкуренції з боку держави - це відносини між підприємницькими структурами, іншими суб’єктами господарювання і Антимонопольним комітетом, державним управлінням з питань захисту прав споживачів та іншими державними органами. Їх зазвичай називають відносинами по вертикалі. Ці відносини в значній мірі регулюються нормами адміністративного права.

Предмет конкурентного права - суспільні відносини, що виникають в процесі формування і розвитку конкурентного середовища (зокрема, відносини що регулюють процес обмеження монопольної діяльності і забезпечення добросовісної конкуренції).

Метод конкурентного права є досить своєрідним. З одного боку, використовується метод владних приписів, що властивий адміністративному праву. В конкурентних правовідносинах інтереси держави представляють спеціальні органи – Антимонопольний комітет України та його органи. З іншого боку, відносини між суб’єктами господарювання базуються на юридичній рівності сторін, тобто застосовується цивільно-правовий метод регулювання даних відносин.

Особливість методу правового регулювання , в свою чергу пов’язана з особливістю суспільних відносин, їх двояким характером:

1 - в сфері правового регулювання конкурентних відносин діють спеціальні структури – Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення, яким надано право здійснювати державний контроль за дотриманням конкурентного законодавства, економічною концентрацією ( отже вони діють в інтересах держави і є носіями державно-владних повноважень). Але крім цього суб’єкти підприємницької діяльності мають право  за своєю ініціативою захищати свої права і законні інтереси від проявів недобросовісної конкуренції, як з боку конкурентів, так і з боку відповідних державних органів, звертаючись з позовами до судових органів (отже в цих випадках вони діють як суб’єкти приватного права).

2 - правовідносини виникають за ініціативою будь-кого з учасників (тобто згоди іншого учасника не вимагається).

3 - Учасники можуть нести відповідальність за порушення конкурентного законодавства (в залежності від скоєного правопорушення), як перед державою, так а перед суб’єктом підприємницької діяльності, якому була заподіяна шкода (тобто можуть порушуватися як публічні, так і приватні інтереси). В даних правовідносинах чітко просліджується диференціація публічних і приватних інтересів).

4 - при виникненні спорів можуть вирішуватись як в позасудовому, так і судовому порідку.

Крім двоякого характеру цих правовідносин, їм характерні і вертикальні і горизонтальні зв’язки.

Слід зазначити, що конкурентне законодавство поєднує два види норм: матеріальні і процесуальні.

      Таким чином сукупність всіх правових норм, що регулюють організацію формування і розвитку конкурентного середовища, становить визначений комплекс норм, які мають предметну єдність. Але ні предметна єдність цих норм, а ні їх комплексність не означає, що  конкурентне право є самостійною галуззю єдиної правової системи. Варто зазначити, що більшість українських науковців, що вивчають проблеми функціонування і захисту економічної конкуренції на ринку вказують на господарсько-правовий характер норм конкурентного права.  Проте, на нашу думку, конкурентне право можна визначити, як міжгалузеве утворення в системі права України, яке об’єднує норми різних галузей права спрямовані на розвиток та захист економічної конкуренції.

  Конкурентне право - це система правових норм, що регулюють суспільні відносини, спрямовані на формування конкурентного середовища, забезпечення ефективного використання суспільних ресурсів, вільний вступ на ринок суб’єктів підприємництва.

Іншими словами можна сказати, що конкурентне право - сукупність правових норм, спрямованих на обмеження монополізму та розвиток економічної конкуренції.

Таким чином, конкурентне право тісно пов’язане з економічними процесами в державі і використовується для врегулювання специфічних відносин, що виникають в підприємницькій діяльності.