12. Антитрестівстьке законодавство сша. Загальна характеристика джерел.

Америці після закінчення громадянської війни відбувалося швидке зростання кількості корпоративних підприємств і їх спробами ліквідувати конкуренцію на ринку.

Деякі з штатів намагалися врегулювати процес корпоратизації шляхом прийняття рішень про незаконність окремих корпоративних утворень та шляхом прийняття законів, що забороняли монополії. Перший в Америці закон штату, який забороняв монополії, був прийнятий у штаті Алабама у 1877 році. На загальнодержавному рівні уряд США визнав цю проблему в 1887 році, коли був прийнятий закон “Про торгівлю між штатами”. У 1890 році був прийнятий перший федеральний антимонопольний Закон “Про захист торгівлі та комерційної діяльності проти незаконних обмежень та монополії” (“An Act to Protect Trade Commerce against unlawful Restrain and monopolies”), більш відомий як закон Шермана.

У цьому законі були сформульовані два головних принципи американського антитрестівського права – принцип заборони та принцип (правило) “розумного підходу” та наданий уніфікований перелік дій, які завдають або можуть завдати шкоди конкуренції.

Наступним кроком у формуванні цілісної та дієвої системи антитрестівського законодавства США стало прийняття у 1914 році двох нормативних актів: Закону Клейтона (The Clayton Act) та Закону “Про Федеральну торгову комісію” (The Federal Trade Commission Act), які розширили та вдосконалили антитрестівське законодавство США.

Законом Клейтона заборонялася цінова дискримінація, тобто встановлення продавцем різних цін для різних покупців, якщо відмінності у цінах не зумовлені різними витратами. У 1936 році з метою захисту інтересів продавців Законом Робінсона-Патмана було внесено доповнення до Закону Клейтона, яке забороняло покупцям погоджуватися на заздалегідь дискримінаційні ціни. Заборонялися також винагороди за сприяння торгівлі та мито за “надумане” брокерство. Закон Клейтона забороняв також угоди про ексклюзивні торгові зв’язки та обмежуючі угоди (однак останні іноді могли бути дозволені, якщо відповідали принципу “розумного підходу”). Крім цього законом заборонялися вертикальні та горизонтальні злиття, якщо ці дії шкодили конкуренції або сприяли монополізації ринку. З метою конкретизації положень цієї статті в 1950 році Конгрес доповнив Закон Клейтона Законом Келлара – Кеффауера, яким заборонялося придбання акцій чи майна іншої фірми, яке може зашкодити конкурентній ситуації на ринку. Законом Клейтона заборонялося також об’єднання правлінь.

Важливе значення для розвитку американського антитрестівського законодавства мало прийняття Закону “Про Федеральну торгову комісію”. Цим Законом заборонялося використання незаконних методів конкурентної боротьби.

В США не існує спеціального закону про охорону від недобросовісної конкуренції, а правовий захист від недобросовісної конкуренції грунтується на загальних нормах антитрестівського законодавства, складовою частиною якого є і положення про захист від недобросовісної конкуренції.

На федеральному рівні захист від недобросовісної конкуренції базується на статті 5 Закону “Про Федеральну торгову комісію”, яка забороняє недобросовісні або такі, що вводять в оману дії або практику в торгівлі між штатами або в зв’язку з нею. Крім того, стаття 44 (h) Закону про товарні знаки (Закон Ленхема 1946 р.) надає можливість судового захисту від неправомірних заяв відносно свого продукту в торгівлі між штатами. В 1988 році ця норма була розширена і під її вплив стали підпадати неправдиві або такі, що вводять в оману заяви відносно товарів і послуг інших осіб. Крім цього, правова охорона від недобросовісної конкуренції базується також і на нормах звичаєвого права, зокрема, позову про ведення справ під чужим ім’ям.

Окрім врегулювання питань захисту від недобросовісної конкуренції Законом “Про Федеральну торгову комісію” врегульовувались процесуальні питання дотримання антимонопольного законодавства, а також випадки вилучення певних дій з-під впливу антимонопольного законодавства.

Зокрема, норми антитрестівського законодавства не розповсюджуються на: трудові союзи, що створюються підчас страйків; рибальські та сільськогосподарські об’єднання; на об’єднання в сфері страхування; об’єднання в галузі міжнародної торгівлі; індустрію бейсболу; нафтовий ринок та інші.