Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
зач'т.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
7 Мб
Скачать
  1. Виникнення і розвиток конкурентного законодавства Німеччини.

Німеччина на відміну від Франції пішла шляхом створення спеціального законодавства у сфері конкуренції. Це пояснюється головним чином тим, що в період формування конкурентного законодавства були відсутні загальні норми цивільного права, які діяли б на території всієї Німеччини.

Перший німецький закон у сфері недопущення недобросовісної конкуренції був прийнятий на вимоги промислових та торгових кіл 27.05.1896 р.. Проте він був досить недосконалий – в ньому була відсутня заборона недобросовісної конкуренції (під дію Закону підпадало обмежене коло дій – оманлива реклама, дискредитація, неправомірне використання чужих секретів та фірмових найменувань).

Правова охорона від проявів недобросовісної конкуренції стала більш дієвою з прийняттям 18.08.1896 р. Німецького цивільного уложення, що вступило у дію з 01.01.1900 р., і в якому надавалося загальне визначення цивільного правопорушення та встановлювався склад окремих деліктів.

  1. року в Німеччині був прийнятий Закон “Проти недобросовісної конкуренції”, який став фундаментом правової охорони проти недобросовісної конкуренції. Цей Закон діє і сьогодні зі змінами та доповненнями (в редакції 1986 року). Підкреслимо, що довгий час Закон від 07.07.1909 року забезпечував правовий захист від недобросовісної конкуренції як на території Західної, так і на території Східної Німеччини. Формально Закон «Проти недобросовісної конкуренції» був відмінений у Східній Німеччині лише в середині 70 - х років. Дія Закону «Проти недобросовісної конкуренції» 1909 року (зі змінами та доповненнями) була поновлена у 1991 році після об’єднання обох Німеччин.

Спочатку, до початку 30 - х років ХХ сторіччя, в Німеччині у правовій доктрині та практиці існувала думка, що головною задачею Закону «Проти недобросовісної конкуренції» є захист інтересів конкурентів (окремих підприємців та їх спілок). Проте з часом, враховуючи особливості розвитку господарських відносин, законодавець розширив сферу дії Закону, надавши у 1965 році спілкам споживачів право подавати позови про припинення актів недобросовісної конкуренції у разі порушення прав споживачів.

Сьогодні Закон працює в трьох основних напрямках:

  1. захист одних конкурентів від інших конкурентів;

  2. захист ділерів та постачальників від недобросовісної поведінки виробників;

  3. захист громадськості, тобто споживачів, від аморальної, оманливої, нав’язувальної торговельної практики та методів реклами.

Закон складається з двох загальних деліктів (загальної заборони недобросовісної конкуренції та заборони реклами, що входить в оману) та цілої низки сингулярних деліктів. Дослідники виділяють від трьох до десяти недобросовісних конкурентних дій, що заборонені Законом. Це: імітація вирізняльних знаків конкурентів; рабське копіювання; пряме присвоєння результатів чужої праці; дискредитація підприємства; порівняльна реклама; втручання в ділову активність конкурента та інші.

Цей закон базується на позовах приватних осіб, що дає можливість відкриття судового переслідування конкурентами, споживачами та спілками підприємців.

Останнім часом все більше справ, що розглядаються німецькими судами, розпочаті саме за позовами споживачів або спрямовані на захист споживачів.

Крім Закону «Проти недобросовісної конкуренції» до законодавства з захисту від недобросовісної конуренції відносяться і інші нормативні акти, зокрема Закон «Про зниження цін» від 25.11.1933 року, Постанова про премії від 09.03.1932 року, Постанова про спеціальні продажи від 04.07.35 року та інші .