2.2.3 Описання руд і мінералів.

1. Пентландит - (Fe,Ni)S. Залізо-нікелевий колчедан. Сингонія кубічна. Кристалічні форми не відомі. Колір бронзово-жовтий. Риска зеленувато-сіра. Блиск металевий. Твердість 3-4. Крихкий. Спайність досконала за октаедром. Густина 4,5-5.

Діагностичні ознаки: світліший за піротин, відрізняється також досконалою спайністю. Вилучається з сульфідних мідно-нікелевих руд.

2. Хлоантит - (Ni,Co)As₂. «Хлоантес» - грецькою зеленіючий. При окисленні хлоантину утворюється зелений аннабергіт. Сингонія кубічна. Кристали кубічні і октаедричні. Часто утворює дендритові зрощення або суцільні зернисті агрегати. Колір олов’яно-білий, сіро-білий. Риска сірувато-чорна. Блиск металевий. Твердість 5,5-6. Густина 6,7.

Діагностичні ознаки: крихкий, схожий на арсенопірит, льолінгіт. Зустрічається виключно у гідротермальних родовищах у параґенезі із арсенідами кобальту і нікелю.

3. Мілеріт – NiS. Синонім - волосистий колчедан. Сингонія тригональна. Кристали мають голчасту форму з поздовжньою штриховкою. Часто утворює радіально-променисті і волосисті агрегати.

Колір латунно-жовтий. Риска зеленувато-чорна. Блиск металевий. Твердість 3-4. Густина 5,4.

Діагностичні ознаки: крихкий, характерні голчасті і радіально-променисті агрегати. Досить рідко зустрічається, утворюється гідротермальним шляхом.

4. Гарнієрит - Ni₄[Si₄O₁₀]·(OH)₄·4H₂O. Синонім: нумеїт. Зустрічається у вигляді схованокристалічних агрегатів, зрідка – натічних форм і землистих мас.

Колір блакитно-зелений, трав’яно-зелений. Блиск матовий, восковий, жирний. Твердість 2-2,5. Густина 2,3-2,8. Генезис гіпергенний, при звітрюванні гіпербазитів.

2.3. Мідь

2.3.1 Загальна характеристика

Кларк міді у земній корі 0,01%. Відомо більш як 240 мінералів, з яких головне значення мають наступні: мідь самородна (до 100% міді), халькопірит (34%), борніт (34%), халькозин (79,8%), малахіт (57,4%), хризокола (36,1%), куприт (88,8%), азурит (55,3%), ковелін (66,4%). Вміст міді у руді 0,4 – 1,0%. Є дані, що мідь була відома людині ще з 7 тис. до нашої ери на території Балкан. Пізніше, у сплаві з оловом, вона визначила бронзову добу в історії людства.

Використання міді ґрунтується на її високій електропровідності, теплопровідності, хімічній стійкості, високій ковкості та тягучості. Більш як 50% міді використовується у електропромисловості (дріт, деталі приладів). Мідь використовується у автомобільній, машино- і суднобудівній промисловостях, у хімічній промисловості (вакуумні апарати, змійовики, перегонні котли). Широко використовуються сплави міді з оловом (різні види бронзи), міді з цинком (латунь).

Прогнозні ресурси міді оцінені у 1600 млн.т. Загальні запаси, враховані у 95 країнах, складають 894,98 млн.т, підтверджені 664,2 млн.т. Більшість з них приходиться на Чилі, США, Перу, Росії, Казахстані, Китаї та інш.

2.3.2. Генетичні типи

1. Магматичні. Це головним чином власно-магматичні (лікваційні) родовища мідно-нікельових руд, в меншій мірі мідно-титанових руд, зв’язаних з масивами ультраосновних порід. Більшістю вони розташовані в фундаменті платформ. Типовими родовищами цього типу є згадані вище Талнахське, Норильське та інші в Росії, Дулус (США), Садбері (Канада), Джингуан (Китай), Волховське (Урал).

2. Гідротермальні. Тип представлений мідно-порфіровими рудами, які складають 65% світових запасів, а також мідноколчедановими і жильними родовищами. У США, Чілі і Перу доля цих руд складає майже 100% видобутку міді. Крім того в цих рудах постійно присутні молібден, золото, срібло і реній.

До мідно-порфірових відносяться родовища: Чукікамате (запаси 29,1 млн.т), Ель-Таньєнте , Діспутада (Чілі), Сєрро-Колорадо (Панама), Бінгем-Каньон (США), Ріо-Бланка (Чілі), Коунрад (Казахстан, запаси 0,4 млн.т), Каджаран (Вірменія), Алмалик (Узбекистан).

Мідно-колчеданові родовища зазвичай залягають серед вулканогенних утворень. Серед покладів переважають лінзи і штоки, грибовидні тіла, рідше – пласто- і жилоподібні. Найбільш значні родовища: Гайське, Сібай, Учали (Урал); Калатинське, Карабаське (Південний Урал), Ріо-Тінто (Іспанія), Джером (США).

Жильні родовища зустрічаються у областях розвитку вулканогенних формацій у евгеосинклінальних зонах. Поклади у формі жил, штокверків, рудних стовпів. Це родовища Бьют (США), Казанське (Вірменія), Чатиркульське і Жайсанське (Казахстан).

3. Скарнові родовища. Такі родовища досить поширені в світі, але великі рудні об’єкти зустрічаються рідко. Мінерали міді у контактово-метасоматичних родовищах відкладаються не в одну, а в декілька стадій мінералізації. До цього типу відносяться родовища Тур’їнської групи, Гумішевське (Урал), Саяк (Казахстан), Курутегерек (Киргизстан), Санган (Іран), Бісбі (США), Кар Форк (США), Твік Баттіс (США), Синта-Ріта (США).

4. Карбонатитові родовища. Мінерали міді присутні у багатьох карбонатитових родовищах. Одним з найкрупніших родовищ цього типу є родовище Палабор (ПАР, Трансвааль). Руди комплексні, крім міді з них видобувають залізо, апатит, уран, золото та срібло.

5. Стратиформні родовища мідистих пісковиків. З цим типом зв’язані значні концентрації міді. До них відносяться: Удокан (Росія), Олімпік-Дам (Австралія), Кіпуші (Заїр), Джезказган (Казахстан), Айнак (Афганістан).

В Україні виявлено більш як 150 рудовиявів міді. До перспективних родовищ власно-магматичного генезису належить Прутовський рудовияв у Житомирській області. На цей генетичний тип приходиться 20% запасів міді. У Бахмутській котловині розвідані стратиформні Берестянський, Гладосовський та Іванградський рудо вияви. Жильні родовияви міді вулканогенного генезису зосереджені у межах Волино-Подільської плити. Це Ратненський, Рафаловський, Шепетівський та Кухотськовольський рудні вузли із запасами самородної міді 150 млн.т (за прогнозною оцінкою). У межах зеленокам’яних структур перспективними є гідротермальні Сурський, Верхівцевський та деякі інші рудовияви Середньопридніпровського блоку УЩ.