3.7.2 Генетичні типи

Існують родовища трьох генетичних типів: пегматитові (зв’язані із гранітними пегматитами), грейзенові і осадові.

1. Пегматитовий. Сподуменові та сподумен-лепідолітові пегматити – головне джерело отримання літію. До них відносяться: Ла-Корн (Канада – 12 млн.т), Блек-Хілл (Канада), Монако-Кітотоло (Заір), Кінгс Маунтин (США), Грінбушес (Австралія), Бікіта (Зімбабве), Завітінське та Гольцовське (Росія), Кейстон (США).

2. Грейзеновий. До цього типу відносяться кварц-вольфраміт-молібденові та кварц-каситеритові грейзени із циннвальдитом. Типове родовище Цинновець у Чехії.

3. Осадовий. Важливим джерелом літію являються високо мінералізовані розсоли (рапи) деяких соляних джерел (як сучасних так і викопних). Родовища: Сільвер-Пік (США), Атанаса (Чілі), оз.Саряз та Велике Солоне озеро (США), Салар де Уюні ) Чилі) – 5,4 млн.т.

В Україні родовища літію зв’язані:

1. Із гранітними пегматитами (Шполяно-Ташлицький рудний район з Полохівським родовищем, Кіровоградська обл.), Шевченківське родовище і Балка Крута ( у Приазов’ї), Жовторіченське і Комендантівське родовища (Дніпропетровська і Кіровоградська області);

2. З лужними гранітами і метасоматитами: Пержанське рудне поле;

3. З грейзенами: Вербинський рудовияв.

Перспективи гідротермальних рудовиявів Подільського Придністров’я і Донбасу, та сопочних вод Керченсько-Таманського району поки що незначні.

3.7.3 Описання руд та мінералів.

1. Сподумен – LiAl [Si₂O₆]. Відрізняється від інших піроксенів тим, що не утворює ізоморфних сумішей. Сингонія моноклінна. Кристали призматичного габітусу. Агрегати пластинчасто-жердинні, іноді схованокристалічні.

Колір сірувато-білий, жовтувато-зелений, фіолетовий (кунцит). Блиск скляний. Твердість 6,5-7. Густина 3,1-3,2.

Діагностичні ознаки: з повною достовірністю може бути встановлений тільки в шліфах за оптичними константами.

Зустрічається тільки у гранітних пегматитах.

6. Цирконій і гафній

3.8.1 Загальна характеристика.

Цирконій, як коштовне каміння, був відомий ще з часів давнього Єгипту. Як елемент відкритий у 1789 р., а гафній передбачав Д.І.Менделєєв у 1870 р, а відкрили його тільки у 1923 р. Кларк цирконію 1,7· 10^-2%, гафнію 1·10^-4%.

Головне джерело видобутку цирконію і зв’язаного з ним гафнію циркон (60% Zr, 0,7% Hf), бадделеіт (74% Zr, 0,1-0,3% Hf) та евдіаліт (11% Zr, від 0,1% Hf). Обидва метали відрізняються високою хімічною стійкістю, пластичністю, ковкістю, активно поглинають гази. Карбід гафнію і танталу найбільш тугоплавкий з усіх відомих речовин (4200⁰С). Циркон і гафній використовуються у атомній промисловості (цирконій, який пропускає нейтрони, кращий матеріал для ядерних реакторів), при отриманні сплавів, як найкращі вогнетриви (тиглі, футеровка), у піротехніці, у виготовленні хімічного посуду, емалей та глазурей.

Світові запаси (Reserves) диоксиду цирконію оцінюються у 36 млн.т, а резервна база (Reserve base) – 62 млн.т. Найбільшими запасами цирконію володіє Австралія (27 млн.т або 42,6% від світових), далі слідують ПАР, США, Росія та Україна. Запаси гафнію оцінені у 890 тис.т (Reserve base).