3.2.3 Описання руд та мінералів

1. Каситерит – SnO₂. Головний мінерал олова. «Касситерос» з грецького – олово. Синонім – олов’яний камінь. Сингонія тетрагональна. Вигляд кристалів діпірамідальний, стовпчастий, іноді голчастий. Рідко у вигляді суцільних зернистих мас, вкрапленості. «Дерев’янистий каситерит зустрічається у вигляді натічних утворень та жовнів.

Колір коричневий, темно-бурий, чорний. Блиск алмазний, на зломі – смоляний, жирний. Твердість – 7. Густина - 7. Спайність недосконала.

Діагностичні ознаки: крихкий, висока твердість, може бути схожим на рутил або циркон, від яких відрізняється твердістю і питомою вагою. Характерний для родовищ різних генетичних типів.

2. Станін – Cu₂ FeSn S_4. Синонім – олов’яний колчедан. Сингонія тетрагональна. Кристали кубічні і тетраедричні. Звичайно зустрічається у зернистих масах.

Колір сталево-сірий з оливково-зеленуватим відтінком. Риска – чорна. Твердість – 3-4. Густина – 4,3-4,5. Спайність недосконала.

Діагностичні ознаки: характерний колір. Зустрічається у гідротермальних родовищах у незначній кількості. Другорядний мінерал олова. Переважно зустрічається у родовищах Болівії, а також Циннвальд (Рудні Гори), Цихан (о. Тасманія).

Інші мінерали як руда на олово практично не використовуються.

3.3 Молібден

3.3.1 Загальна характеристика

Молібден відкритий у 1778 р. шведським хіміком Шеєлє, але тільки у ХХ ст. його почали використовувати у металургії для легування сталі і отримання сплавів. Кларк молібдену 1,7·10-4%. Найбільше молібдену міститься у гранітах (1-1,5 г/т). Головні мінерали молібдену: молібденіт (60%), повеліт (45%), молібдошеєліт (15%), вульфеніт (25%), ферромолібдит (40%).

Більш як 95% молібдену використовується у металургії для легування криці і отримання сплавів з кобальтом, хромом і ванадієм. Сплави використовуються у авіаційній промисловості і машинобудуванні, для виготовлення інструментальних і кислототривких сталей.

Крім того металевий молібден найшов застосування у електролампах (замість вольфраму), у атомній промисловості, у виробництві фарб та хімічних реактивів.

Світові ресурси молібдену, виявлені у 37 країнах, складають 29,44 млн.т. Загальні запаси, враховані у 28 країнах (без Росії) оцінені у 13,853 млн.т (США – 28,3%, Чілі – 19,7%, Китай – 8,8% і т.д.).

3.3.2 Генетичні типи

Виділяється три генетичні типи: гідротермальні, скарнові і грейзенові.

1. Гідротермальні. У середньо- і високотемпературних гідротермальних родовищах зосереджені основні запаси молібдену. Приклади родовищ: Клаймакс, Авеста (США), Ендако (Канада), Кнабен (Норвегія), Фукен (КНР), Чукікамата (Чілі), Умальта, Жирекенське (Росія), Бощекуль (Казахстан), Каджаран (Вірменія), Сорське (Росія), Харбей (Урал). Штокверкові форми залягання.

2. Скарнові. До цього типу відносяться молібденіт-шеєлітові та шеєлітові родовища на контакті гранітів з карбонатними породами. Це родовища: Азегур (Марокко), Яндзя-Чжанзи (КНР), Санг-Донг (КНР), Тирниаузьке (Кавказ). Форми залягання пласто- і лінзовидні.

3. Грейзенові. Родовища представлені кварцовими жилами з молібденітом, часто з вольфрамітом, піритом. Родовища: Коунрад (Казахстан), Коппен-Крік та Браден (США), Кінг-Айленд (Австралія).

При відсутності розвіданих родовищ молібдену Україна має досить значні перспективи на цей метал. У межах УЩ виявлено 16 перспективних рудовиявів: Вербинський, Вировський, Ясногорський, Пержанський (Житомирська обл.), Липовеньківський, Майський (Кіровоградська обл.), Кудашівський, Сергієвський, Токівський (Дніпропетровська обл.), Чернігівський, Салтичанський, Обіточненський, Октябрьський (Приазов’я) та інші.