2.5 Цинк

2.5.1 Загальна характеристика

Кларк цинку порівняно високий – 0,0083%. Мінералів цинку лише 64. Головні серед них: сфалерит (67% Zn), вюртцит (63%), смітсоніт (52%), каламін (53,7%).

Як і свинець дуже рідко утворює мономінеральні руди. Видобувається з свинцево-цинкових і поліметалевих руд. У вигляді чистого металу цинк вперше був отриманий у 1520 р., але руди цинку були відомі і у давності, на що вказують ассирійські клинописи.

Цинк, завдяки своїм антикорозійним властивостям, використовується головним чином для оцинкування різних виробів – залізних листів, труб, дроту. Значна частина цинку використовується для отримання таких сплавів, як латунь, бронза, мельхіор. Останні, в свою чергу, використовуються у машинобудуванні та приладобудуванні, медицині (інструменти), для виготовлення цинкових білил.

Основу світової сировинної бази цинку складають 74 родовища, з яких 15 дуже великих із запасами більш як 3 млн.т, 27 великих із запасами від 1 до 3 млн.т. Ресурси цинку оцінені у 1900 млн.т (Америка, Росія, Австралія, ПАР, Австралія, Індія, Канада, Казахстан, Ірландія). Загальні запаси цинку, враховані у надрах 72 країн, 457,8 млн.т, підтверджені 294,4 млн.т.

2.5.2 Генетичні типи

Виходячи з того, що цинк і свинець утворюють стійку парагенетичну асоціацію, генетичні типи і конкретні родовища ті ж самі, що і для свинцю.

5.2.3 Описання руд та мінералів

Форма рудних тіл свинцево-цинкових родовищ дуже складна, виходячи з умов їх утворення та залягання. Це штоки, гнізда, труби, прожилки, сідловидні і стрічкоподібні тіла складної форми.

1. Сфалерит – ZnS. Назва походить від грецького «сфалерос» - мінливий, тому що зовнішнє не схожий на звичайні сульфіди. Різновиди: клейофан (світлозабарвлений, майже без домішок), марматит (чорний залізистий різновид) та пршибраміт (збагачений кадмієм).

Сингонія кубічна. Часто утворює добре ограновані кристали. Вигляд кристалів тетраедричний. Суцільні маси характеризуються яснозернистою структурою. Іноді зустрічаються ниркоподібні агрегати.

Колір бурий або коричневий, часто до чорного (марматит), рідко жовтуватого і зеленуватого забарвлення. Риска біла або жовтувато-коричнева. Блиск алмазний. Твердість 3-4. Спайність вельми досконала. Густина 4.

Діагностичні ознаки: крихкий, ізометричні форми кристалів, спайність, деякі різновиди при розколюванні флюоресцують.

Найчастіше зустрічається у гідротермальних родовищах. Часто у сульфідних родовищах парагенетично зв’язаний з халькопіритом.

Друзи і гарні кристали сфалериту знаходили у родовищах Нагольного кряжу (Донбас), Карпушинському родовищі (Урал), Пршибрам (Чехія), Бінненталє (Швейцарія), Сантандер (Іспанія).

2. Вюртцит – ZnS. Різновид – еритроцинкіт –марганецьвміщуючий вюртцит (Zn,Mn)S. Сингонія гексагональна. Вигляд кристалів пірамідальний, короткостовпчастий або таблитчастий. Колір від світло-бурого до чорного. Риска від безбарвної до бурої. Твердість 3,5-4. Спайність досконала. Густина 4,0.

Діагностичні ознаки: у суцільних масах не відрізняється від сфалериту, але суттєво відрізняється у кристалах. Досить рідкісний мінерал, який зустрічається у родовищах гідротермального генезису (низькотемпературних). Родовища Яман-Каси (Урал), Ак-Тюз, Караваш (Киргизстан), а також у родовищах Бьютт (Монтана, США) та Потозі (Болівія).

3. Смітсоніт – ZnСО₃. Синонім: цинковий шпат. Сингонія тригональна. Зазвичай спостерігається у землистих або щільних схованокристалічних агрегатах, часто у натічних формах або у вигляді кірок, а також шкарлупуватих, комірчастих або пористих мас.

Колір білий із зеленуватим, жовтуватим або сіруватим відтінком. Блиск скляний. Твердість 5. Густина 4,1 – 4,5.

Діагностичні ознаки: у натічних формах і схованокристалічних масах важко відрізнити мінерали, які парагенетично зв’язані із смітсонітом (опал, каламін, вілеміт), підвищена густина і твердість.

Типовий мінерал зони окислення свинцево-цинкових сульфідних родовищ, які залягають серед вапняків. Родовища: Турланське (Каратау, Казахстан), Нерчинське (Забайкалля).

4. Каламін – Zn₄[SiO₂O₇] [OH]₂·H₂O. Синоніми: геміморфіт, галмей. Назва від грецького «каламус» - тростник, за схожістю довгих сталактитових утворень.

Сингонія ромбічна. Кристали дрібні, таблитчастої форми. Часто каламін спостерігається у вигляді кристалічних кірок з радіально-променистою будовою, а також у нирковидних або сталактитових масах, рідко у суцільних зернистих агрегатах.

Колір білий, сіруватий, жовтий, зелений і блакитний; кристали часто безбарвні. Блиск скляний, перламутровий. Твердість 4-5. Спайність досконала. Густина 3,5.

Діагностичні ознаки: від смітсоніту, разом з яким часто зустрічається . відрізняється тим, що не виділяє СО₃ при розчиненні у кислотах.

Утворюється у зоні окислення свинцево-цинкових сульфідних родовищ. Відомі псевдоморфози каламіну по смітсоніту, кальциту, доломіту та іншим мінералам.

Зустрічається у багатьох родовищах: Олькуше (Польща), Тайнинське (Росія), Акджал (Казахстан), Блейберг (Східні Альпи).