2.4 Свинець

2.4.1 Загальна характеристика

Для свинцю характерний низький кларк, який складає 1,6·10^-3%. У природі відомо 180 мінералів свинцю, з яких використовуються переважно: галеніт (86,6), джемсоніт (50,8), буланжерит (55,4), церусит (77,6), англезит (68,3), бурноніт (42,5).

Відомі знахідки монет в Китаї, які виготовлені ще за 200 років до нової ери. Свинець характеризується хімічною стійкістю, в’язкістю та м’якістю, високою щільністю та низькою температурою плавлення. Близько 40% свинцю використовується для виробництва акумуляторів. Крім того, його застосовують як антидетонаторний додаток до бензину, для виготовлення оболонок кабелю, екранів для захисту від радіоактивного випромінювання, для отримання різних сплавів (баббіт, типографський сплав), також для отримання фарб. У більшості родовищ свинець зустрічається разом з цинком, а також часто із сріблом.

Світові ресурси свинцю оцінюються у 1400 млн.т . Основу мінерально-сировинної бази складають 63 родовища, з яких 4 найкрупніші: Брокен-Хілл та Хілтон у Австралії, Ред - Дог у США, Саса-Тараниця у Македонії. Загальні запаси свинцю, враховані у 60 країнах складають 201,34 млн.т.

2.4.2 Генетичні типи.

Більшість родовищ свинцю належать 5-и генетичним типам.

1. Матаморфогенні колчеданно-поліметалеві (свинцево-цинкові). До даного генетичного типу відноситься найбільше в світі свинцево-цинкове родовище Брокен-Хілл у Австралії із запасами 19,2 млн.т., Маунт-Айзе та Хілтон (також у Австралії), Салліван (Канада), Шампура-Агута (Індія), Таборне, Тайожне та Россохинське у Росії, Лейсвал у Швейцарії.

2. Гідротермальні. Разом з матаморфогенними належать до провідних за запасами (63%) та видобуткам (47%) свинцю та цинку. Це родовища: Рег-Дог (13,1 млн.т), Лідвілл у США, Брансуік №12 у Канаді, Жайрем і Текелі у Казахстані, Благодать, Холоднинське та Зирянське у Росії, Пшибрам у Чехії, Ріо Тінто у Іспанії, Роммельсберг у Німеччині.

3. Стратиформні у карбонатних і теригенних породах. Найбільші серед них: Мак-Артур-Рівер у Австралії (18 млн.т., друге у світі після Брокен-Хіл), Наван (Ірландія), Пайн-Пант (Канада), Міссісіпі-Міссурі (США), Сардана (Якутія), Міргалімсай (Казахстан), Болеслав (Польща), Реосин (Іспанія), Ель-Абер (Алжир).

4. Скарнові. Родовища: Серо-де-Паска у Перу, Верхнє і Миколаївське у Росії, Кизил-Еспе і Аскоран у Казахстані, Ель-Потосі (Мексика), Агілар (Аргентина) та інші.

5. Вулканогенні. Являють собою жильні і прожилкові-вкраплені породи у ефузивних товщах. До них відносяться Санта-Барбара (Мексика), Новоширокинкське (Росія), Бреговське і Беганське (Україна, Закарпатський прогин), Шаумян (Вірменія), Маджарово (Болгарія), Касаполка (Перу).

Крім цих генетичних типів, які визначають мінерально-сировинну базу світу, зустрічаються невеликі за запасами родовища у теригенних складчастих товщах палеозою (Нагольно-Тарасівське родовище, Нагольчанське у Донбасі) та у кепроках соляних куполів (Біляєвське родовище у Дніпровсько-Донецькій западині, Сіді-Бу-Ауан у Тунісі).

В Україні родовища свинцю (зазвичай разом з цинком) відомі з XVIII ст. Це Трускавецьке родовище у Передкарпатському прогині (стратиформне), Нагольчанське і Нагально-Тарасівське у Донбасі (жильні у теригенних товщах), Рахівське у Карпатах. До перспективних відносяться також: Берегово-Беганьське (Закарпаття, вулканогенне), Біляєвське (ДДЗ, солянокупольні структури), рудовияви Подільсько-Придністровської та Середньопридніпровської металогенічних зон.