3. Проаналізуйте вказані терміни і розподіліть їх на групи за самостійно виділеними ознаками групування:

аналіз, діяльнісний, спостереження, об’єкт, синтез, експеримент, предмет, абстрагування, особистісний, метод узагальнення незалежних характеристик, гіпотеза, завдання, вивчення шкільної документації, моделювання, системний, інтерв’ю, бесіда, наукова новизна, конкретизація, узагальнення, систематизація, анкетування, рейтинг, теоретична значущість, порівняння, структура, історичний, опис, дедукція, консиліум, індукція.

4. Вкажіть етапи педагогічного дослідження, що відсутні в переліку:

1. Визначення проблеми. 2. Постановка завдань.

3. 4. Розробка програми.

5. 6. Обробка і аналіз результатів.

7. Практична апробація. 8

9. Впровадження результатів у практику.

5. Вкажіть правильну послідовність етапів педагогічного дослідження:

1. Впровадження результатів.

2. Практичнаапробація результатів.

3. Визначення проблеми дослідження.

4. Розробка програми і методики.

5. Складання й оформлення наукового звіту.

6. Постановка завдань дослідження.

7. Обробка і аналіз результатів.

8. Проведення експериментального дослідження.

9. Формулювання гіпотези і теоретичне обґрунтування об’єкта дослідження.

ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ

Тема 5. Суть виховного процесу

I рівень

1. Яке визначення найбільш точно розкриває глибинну сутність виховного процесу?

1. Підготовка молодого покоління до життя.

2. Переведення загальнолюдської культури в індивідуальну форму існування.

3. Процес формування особистості, що проходить під впливом оточуючого середовища, умов, обставин, суспільного ладу.

4. Педагогічний процес організації і стимулювання активної діяльності особистості з оволодіння суспільним досвідом, способами творчої діяльності.

5. Спеціально організована виховна діяльність.

6. Спеціально організований педагогічний вплив на особистість.

7. Оволодіння всією сукупністю суспільного досвіду.

2. Діяльність педагога, що забезпечує планомірний і цілеспрямований вплив на вихованців:

1. Навчання. 2. Виховання.

3. Перевиховання. 4. Управління.

5. Формування. 6. Переконання.

3. Методологічна основа теорії виховання, яка трактує виховний процес як єдність і боротьбу суперечностей—

4. Найвищий етап процесу виховання, його органічна частина:

1. Навчання. 2. Перевиховання.

3. Формування. 4. Самовиховання.

5. Самопереконання. 6. Самозобов’язання.

5. Процес і результат розвитку особистості під впливом середовища, спадкових даних і виховання:

1. Навчання. 2. Освіта.

3. Формування. 4. Виховання.

5. Самовиховання. 6. Розвиток.

6. Виховний процес, спрямований на подолання негативних якостей особистості учня, які сформувалися під впливом несприятливих умов життя:

1. Самовиховання. 2. Навчання.

3. Формування. 4. Перевиховання.

5. Виховання.

7. Сукупність закономірних і послідовних дій, спрямованих на досягнення результату виховання:

1. Навчання. 2. Формування.

3. Управління. 4. Процес.

5. Виховання. 6. Метод.

8. Моральний принцип, який утверджує людину як вищу цінність на Землі—

9. Частина методу виховання:

1. Завдання. 2. Свідомість.

3. Фактор. 4. Звичка.

5. Прийом. 6. Інтерес.

10. Короткий виклад основних положень і цілей виховної діяльності школи на весь період навчання учнів—

11. Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя й вихованця, спрямованої на формування в останнього переконань і навичок поведінки:

1. Прийом. 2. Метод.

3. Фактор. 4. Процес.

5. Етап.

12. Зарубіжний педагог, представник течії педоцентризму:

1. О. Декролі. 2. Ж. Марітен.

3. Д. Дідро. 4. Г. Спенсер.

5. В. Штерн.

13. Показник ефективності і якості виховного процесу, що характеризує особистість школяра —

14. Психічні стани і процеси, в яких відображені емоційний бік духовного світу людини, її суб’єктивні переживання подій та емоційне ставлення до навколишнього світу —

15. Компоненти процесу виховання:

1. Свідомість особистості.

2. Емоційно-почуттєва сфера.

3.

16. Етапи процесу виховання:

1. Виділення конкретних рис і властивостей особистості, які передбачається виховати.

2. Вивчення вихованця і проектування його особистості на основі зразка-ідеалу.

3. Засвоєння вихованцем виділених рис і властивостей.

4.

5. Спонукання вихованця до самостійної роботи над вдосконаленням своєї особистості.

17. Що розуміють під методом виховання? 1. Діяльність учителя, в результаті якої учень вивчає правила поведінки в громадських місцях. 2. Динамічний процес взаємодії вчителя й учнів, спрямований на вирішення навчальних задач.

3. Спосіб взаємопов’язаної діяльності вихователя і вихованців, спрямованої на вирішення виховних задач.

4. Засіб впливу на свідомість учня. 5. Спосіб активізації школяра. 6. Закономірності, що визначають організацію виховного процесу. 7. Рушійна сила виховного процесу.

18. Сформулюйте, на яке запитання відповідає зміст виховання

II рівень

1. Класифікуйте названі суперечності як рушійні сили виховного процесу на зовнішні та внутрішні:

1. Між досягнутим рівнем розвитку дитини і новим змістом діяльності, яким вона оволодіває.

2. Між суспільством і природою.

3. Між виховним процесом і процесом формування особистості.

4. Між організмом і середовищем.

5. Між впливом сім’ї, школи і громадськості.

6. Між необмеженими можливостями розвитку людської природи і

обмеженими умовами соціального життя.

7. Між потребами, мотивами і установками особистості.

8. Між колективом та особистістю.

9. Між застарілими педагогічними концепціями і новими вимогами

життя.

2. Управління процесом виховання передбачає:

1. Визначення змісту виховання.

2.

3. Організацію діяльності учнів і досвіду поведінки.

4. Регулювання взаємовідносин у колективі, координацію впливу на

дитину з боку вчителів, батьків і представників громадськості.

5.

6.

3. Які з перерахованих понять відображають особливості процесу вихо-

вання:

1. Цілеспрямованість. 2. Віддаленість результатів.

3. Складність. 4. Співдружність з сім’єю.

5. Неперервність. 6. Виховання почуттів.

7. Масовість. 8. Повага до особистості.

9. Зв’язок з життям. 10. Економічність.

11. Опора на позитивне. 12. Варіативність.

13. Багатофакторність. 14. Тривалість.

15. Двосторонній характер.

4. Дуже низький рівень вихованості особистості характеризується:

1. Негативним досвідом поведінки, яка важко піддається корегуванню.

2.

3.

5. Низький рівень вихованості особистості характеризується:

1.

2. Спостерігаються зриви.

3. Поведінка регулюється в основному вимогами старших та іншими

зовнішніми стимулами.

4.

5.

6. Середній рівень вихованості характеризується:

1. Стійкою позитивною поведінкою.

2.

3.

4. Активна позиція по відношенню до діяльності і вчинків товаришів

по класу ще не проявляється.

7. Високий рівень вихованості особистості характеризується:

1.

2. Наявністю саморегуляції.

3.

8. Основні показники рівня вихованості школяра:

1. Зовнішній вигляд, культура поведінки у школі та за її межами.

2.

3.

4. Сформованість наукового світогляду, національної самосвідомості.

5. Ставлення до навчання, інтерес до знань і визначення їх ролі в

своєму розвитку.

6.

7.

8. Працелюбність, орієнтованість на майбутню професію.

9. Прийоми самовиховання:

1. Самопереконання. 2. Самопідбадьорювання.

3. Самоосуд і самопокарання. 4. Самопримус.

5. 6. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..

7.

10. Який зміст вміщують в поняття «діяльнісно-особистісний» підхід у

вихованні?

1. Включення учня в різноманітні види діяльності.

2. Оволодіння різними сторонами суспільного досвіду.

3. Стимулювання активності учня в діяльності.

4. Синтез виховання, навчання і розвитку особистості.

5. Формування особистості на основі властивих цьому процесу

закономірностей.

6. Формування позитивного ставлення до діяльності.

7. Розвиток «мотиваційної сфери особистості».

11. Проаналізуйте терміни і розподіліть їх на групи за самостійно виділе-

ними ознаками групування:

Самопереконання, спадковість, компенсуюча, самопідбадьорювання,

мета, виховання, виправна, самонавіювання, завдання, відновна, середо-

вище, зміст, самозаохочення, стимулююча, форми, методи, самопока-

рання, активність, самоаналіз, прийоми, самопримус, корегування ре-

зультатів виховання.

12. Побудуйте логічну схему виховного процесу, використовуючи його

структурні компоненти: форми, методи, прийоми, мета, зміст, за-

вдання, коригування результатів виховання.

13. У чому полягає «основна трагедія виховання» (Д. Н. Узнадзе)?

1. Цілі, методи і форми виховання витікають із педагогічних цілей, а

не з актуальних потреб та інтересів учнів.

2. Дитина живе сьогоднішнім днем, а вихователь прагне наблизити її

до майбутнього, яке віддалене в часі.

3. Вихованець не розуміє цілей вихователя і бореться проти свого ж

майбутнього.