15.3. Роль логістики в організації міжнародних перевезень

Питання впровадження транспортної логістики в міжна­родну діяльність підприємств мають свою специфіку і потребу­ють особливого підходу до вирішення. Найбільш докладно роль логістики в організації міжнародних перевезень описує К.М. Таньков, О.М. Тридід та Т.О. Колодязєва¹.

Особливість правового регулювання доставки товарів у між­народній торгівлі полягає в тому, що основні питання вирішу­ються в міжнародних угодах і конвенціях, що містять уніфіко­вані норми, які однаково визначають умови транспортування та інші умови, що пов'язані з транспортуванням товарів.

Регулювання міжнародних перевезень здійснюють міжна­родні організації. Розглянемо перелік міжнародних організа­цій, що регулюють кожен вид перевезень, а саме автомобільні, морські, річкові, залізничні та повітряні перевезення.

Міжнародне регулювання автомобільних перевезень. Є близько 40 міжнародних організацій, що займаються питан­нями організації автомобільних перевезень. До найбільш відо­мих відносять:

1. Комітет із внутрішнього транспорту (КВТ) Європей­ської економічної комісії (ЄЕК) ООН. У діяльності КВТ відоб­ражені питання, без вирішення яких неможливо було б органі­зувати міжнародний автомобільний рух і перевезення ванта­жів. На підставі нормативних документів, що розроблені КВТ, укладена велика кількість двосторонніх угод про міжнародне автомобільне сполучення та перевезення вантажів.

2. Міжнародний союз автомобільного траспорту (МСАТ). Створений в 1948 році за ініціативою європейських автомо­більних і автотранспортних асоціацій. Налічує більш ніж 150 асоціацій і союзів із 45 країн.

До основних найважливіших конвенцій, які розроблені да­ними організаціями, належать:

— "Конвенція про оподаткування дорожніх транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень вантажів" — 1950 p.;

— "Конвенція про договір дорожнього перевезення ванта­жів" — 1956 р.;

— Європейська угода про міжнародне перевезення небез­печних вантажів — 1957 p.;

— Конвенція про договір міжнародного автомобільного пе­ревезення пасажирів і багажу — 1973 p.;

— Європейська угода про міжнародні автомагістралі — 1975 p.;

— "Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів з застосуванням книжки Міжнародного дорожнього переве­зення (МДП)" (Конвенція TIR) — 1975 р.

Міжнародне регулювання морських перевезень. Основни­ми угодами у сфері міжнародних морських перевезень, що но­сять комерційно-організаційний характер є:

— "Міжнародна конвенція з морського права" — Брюссель, 1922 р.;

— "Брюссельська конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент" (Гаагські правила);

— "Конвенція ООН про морське перевезення вантажів" — 1978 р.

Міжнародне регулювання річкових перевезень. Важливою угодою у сфері організації та здійснення міжнародних річко­вих перевезень є "Конвенція про режим судноплавства на Ду­наї". На підставі цієї Конвенції створена Дунайська комісія як орган міжнародного співробітництва.

Комерційно-правове регулювання перевезень вантажів по Дунаю здійснюється на підставі трьох Братиславських угод:

— Угоди про загальні умови певезення вантажів;

— Угоди про єдині тарифи;

— Угоди про буксировку в наданні допомоги при аваріях і агентуванні.

Міжнародне регулювання у сфері залізничного транспорту. Найстарішою організацією у сфері міжнародних залізничних перевезень є Міжнародний союз залізничних шляхів, який був створений у 1922 р. Мета його створення — покращення умов будівництва і функціонування залізничого транспорту в між­народному і внутрішньому сполученні країн-учасниць.

До основних конвенцій, які регламентують комерційно-організаційні питання здійснення міжнародних залізничних перевезень, належать:

— "Міжнародна конвенція про перевезення вантажів заліз­ницею" — Берн, 1890 р. її нова редакція: "Конвенція про між­народні перевезення залізницею" — 1980 p.;

— Угода про міжнародне вантажне сполучення. Міжнародне регулювання повітряних перевезень. У 1945 р.

була створена Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА). Це міжнародна міжурядова організація, яка об'єднує 127 авіакомпаній із 86 держав. Названа організація займаєть­ся переважно комерційними питаннями діяльності авіапід-приємств і розробкою рекомендацій щодо рівня, побудови і правил застосування тарифів, затверджує єдині правила авіа-перевезень і т. ін. Міжнародна організація цивільної авіації була створена згідно з Чиказькою конвенцією 1947 p., яка ре­гламентує використання повітряного простору в транспортних цілях.

Важливе значення в організації міжнародних перевезень має вибір та дотримання умов постачання, до яких належать:

— місце, в яке мають постачатися матеріальні цінності;

— термін постачання;

— спосіб поставки;

— розподіл ризику;

— страхування ризику.

Тлумачення цих базисних умов поставки вантажів у міжна­родній практиці здійснюється згідно з міжнародними стан­дартними умовами поставки "Інкотермс-2000". В "Інкотермс-2000" представлені 13 базисних умов поставки, кодові назви яких узгоджені з Європейською комісією ООН. У табл. 15.1^і представлені всі базисні умови, класифіковані за чотирма ка­тегоріями з урахуванням відмінностей в обсягах зобов'язань контрагентів із доставки товару.

У першу групу входить Е-умова (EXW) — "Франко-завод". Ця умова передбачає мінімальний ризик для продавця. Згідно з нею продавець тільки відвантажує товар покупцеві на своєму

підприємстві або складі й не несе відповідальності за його транс­портування. Усі витрати та ризики, пов'язані з доставкою до місця призначення, несе покупець.

Другу групу становлять F-умови: FCA ("Франко-перевіз-ник"), FAS ("Франко уздовж борту судна") і FOB ("Франко-борт"). Обов'язки продавця за цими умовами полягають у по­ставці товару перевізнику, вказаному покупцем.

До третьої групи С входять умови: CFR ("Вартість і фрахт"), CIF ("Вартість, страхування і фрахт"), СРТ ("Перевезення опла­чене до"), СІР ("Перевезення та страхування оплачені до"). Вони вимагають, щоб продавець уклав договір перевезення товару, але без ризику для нього втрати або пошкодження товару.

Групу D складають умови: DAF ("Поставлено на кордон"), DES ("Поставлено франко-судно"), DEQ ("Поставлено франко-причал"), DDU ("Поставлено, мито не сплачене") DDP ("По­ставлено, мито сплачене"). За цими умовами продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з поставкою товару в країну покупця.

Деякі з умов Інкотермс визначають вид транспорту, який може застосовуватися для виконання контракту. Інші умови передбачають декілька видів транспорту, а ряд інших — будь-які види.

Застосування базисних умов постачань Інкотермс у міжна­родних перевезеннях дає змогу уникати суперечностей між учасниками міжнародних каналів товароруху та регулювати процес встановлення цін на продукцію, що реалізується.

15.4. Інформаційне забезпечення міжнародної логістики

В умовах глобалізації економіки, розвитку міжнародних ло-гістичних процесів актуальним є впровадження інтегрованих систем реального часу, які допомагають оптимально організу­вати бізнес-процеси управління сучасними підприємствами. Теоретичною основою організації вищезгаданих інтегрованих систем є концепція електронного обміну даними (рис. 15.2):

EDI здійснюється через стандарти UN/EDIFACT та інші, електронні повідомлення, в яких є еквіваленти загальноприй­нятих паперових документів. Здійснення закупівель із вико­ристанням EDI має свої переваги (рис. 15.3).

Типовий цикл EDI покупець — продавець є сукупністю опе­рацій¹: 1) покупець передає постачальникові з використанням EDI замовлення на постачання; 2) постачальник надає покуп­цеві через EDI всю інформацію про умови постачань; 3) поста­чальник передає перевізнику фрахтову інформацію через EDI і одночасно надсилає її покупцеві; 4) постачальник передає по­купцеві через EDI рахунок-фактуру на відвантажені товари; 5) перевізник передає через EDI постачальнику інформацію про транспортування; 6) перевізник оформлює транспортну до­кументацію, використовуючи дані постачальника, отримані через EDI; 7) перевізник видає основну інформацію про від­правлення вантажу у відповідь на запит через EDI; 8) пере­візник видає через EDI рахунок-фактуру на оплату перевезен­ня вантажу стороні, яка буде здійснювати платіж; 9) покупець сплачує постачальникові через EDI за куплені товари; 10) пе­ревізник через EDI отримує плату за поставку вантажу.

У майбутньому EDI стане єдиною можливою формою між­народної логістичної діяльності, оскільки участь і конкуренто­спроможність на ринку буде неможлива без автоматизованого представлення інформації.

Перспективним напрямком розвитку міжнародних логіс-тичних систем стає INTERNET.

INTERNET використовується для пошуку і передачі у мас­штабі реального часу інформації щодо комерційного попиту і пропозиції, а також для укладання угод купівлі-продажу, що ініціюють наступні просування товарних, фінансових та ін­формаційних потоків.

Сьогодні прийняття логістичних рішень щодо оптимізації міжнародних товаропотоків неможливе без використання су-путникових систем зв'язку, які забезпечують зв'язок між во­діями транспортних засобів, транспортно-експедиторськими компаніями, вантажовідправниками і вантажоотримувачами. Вантажні автомобілі мають мобільний зв'язок, використову­ють інформаційні технології, які базуються на застосуванні бортових комп'ютерів та модемів і забезпечують передачу різ­номанітних повідомлень.

Для ефективного управління міжнародною логістичною системою необхідно в будь-який момент мати інформацію про матеріальні потоки. Ця проблема вирішується шляхом вико­ристання мікропроцесорної техніки, здатної ідентифікувати окрему вантажну одиницю. Устаткування, здатне зчитувати різноманітні штрихові коди, дає змогу одержувати інформа­цію про логістичну операцію в момент і в місці її здійснення (на складах промислових підприємств, оптових баз, магазинів, на транспорті). Найчастіше в міжнародній практиці викорис­товується система штрихового кодування EAN-13, що є 13-значними кодами, застосовувані для кодування товарів на­родного споживання. Ці коди містять інформацію про країну, підприємство-виробника товару, характеристики товару і контрольну цифру.