14.1. Сутність та етапи глобалізації господарської діяльності підприємств

Однією з основних ознак сучасного розвитку світового гос­подарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відно­син, і водночас на розвиток національних економік. Процеси глобалізації вимагають відповідної трансформації.

Глобалізація (від англ. "globe" — земна куля) господар­ської діяльності — це процес посилення взаємозв'язку націо­нальних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; станов­ленні глобального інформаційного простору, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК та розвитку гло­бальних макрологістичних систем.

Причини розвитку глобалізаційних процесів:

— процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиб­лення співробітництва між країнами та посилення їх взаємоза­лежності;

— науково-технічний прогрес, що змінює всю систему еоціально-економічних відносин та підвищує технічний рівень організаційно-економічних відносин суб'єктів господарю­вання;

— виникнення глобальних для всього людства проблем. Основні ознаки процесу глобалізації:

— взаємозалежність національних економік та їхнє взаємо­проникнення, формування міжнародних виробничих комп­лексів, глобальних макрологістичних систем;

— зростання фінансової єдності та взаємозалежності фі-ііансово-економічних систем країн світу;

— розширення масштабів товарообігу та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів;

— створення інституцій міждержавного та міжнародного регулювання глобальних проблем;

— стандартизація міжнародних економічних процесів;

У процесі глобалізації господарської діяльності підпри ємств виділяють п'ять етапів¹:

— 1-й та 2-й етапи (збереження дистанції та самостійний експорт) — у міжнародній діяльності підприємства користу­ються послугами посередників. Як ризик, так і прибутки під­приємств, що діють на міжнародному ринку, — мінімальні;

— 3-й та 4-й етапи (самостійні зовнішньоекономічні опера­ції та зміцнення бізнесу за кордоном) — компанії розвивають місцеві підприємства на зовнішніх ринках;

— 5-й етап (денаціоналізація) — фірми створюють регіо­нальні штаби-квартири, що відповідають за організацію логіс-тичної діяльності, як на окремих національних ринках, так і в цілому по всій мережі представництв та філій компанії.

Глобалізація тісно пов'язана з регіоналізацією світового господарства.

Регіоналізація полягає у створенні потужних регіональ­них коаліцій країн, які, маючи спільні економічні інтереси, об'єднують свої зусилля з метою забезпечення найбільш спри­ятливих умов для реалізації міжнародного співробітництва в регіональному масштабі, що дає їм змогу ефективно реалізову­вати на міжнародній арені широкий спектр стратегічних ін­тересів.

Регіональна інтеграція розвивається на сучасному етапі більш динамічно, ніж процеси глобальної інтеграції.

Глобалізація господарської діяльності підприємств є незво-ротним процесом, проте вона має як позитивні, так і негативні наслідки.

Позитивні наслідки глобалізації:

1) розробка нових інформаційних технологій, застосування яких дає змогу скорочувати час і витрати на трансакції, поліп­шувати умови праці та життя;

2) перехід на ресурсозаощаджуючі технології;

3) більш оперативне та раціональне вирішення глобальних проблем;

4) розширення економічних зв'язків країн;

5) зростання інвестиційної активності;

6) збільшення та прискорення руху товаропотоків. Негативні наслідки глобалізації:

1) зростання невизначеності та ризиковості діяльності су­б'єктів господарювання;

2) зростання взаємозалежності економік країн з причини фор­мування системи міжнародного інтегрованого виробництва;

3) посилення нерівномірності розвитку країн світу;

4) посилення впливу розвинених країн на економічні, соці­альні та політичні процеси країн, що розвиваються.

У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсю­дження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підви­щенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого — посилює нерівномірність, асинхронність та дис­пропорційність розвитку.