8. Епічні, монументальні образи захисників рідного краю вії татарсько-турецьких агресорів у думах XV-XVI cm.

Художній образ це. узагальнена і водночас конкретизована картина дійсності, створена за допомогою домислу, уявщ матеріалом, з якого твориться зримый художній образ, е слово. Це особлива форма естетичного освоєння світу. а) Узагальнений образ оборонця рідної землі створений і блискучою довершеністю в думі "Козак Голота".

- Це одна з найстаріших дум. Збірний образ простого козака-воїна, який "не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота", хоробрий і розумний. В ньому втілені кмітливість, мужність, життєвий оптимізм і незборима сила рядового козацтва. Молодий козак гуляє "полем Килиїмським, шляхом битим гордицським", тобто в місце­вості біля турецької фортеці Килия на одному з Дунайських рукавів, куди прокладений клятий, втоптаний тисячами невільницьких ніг битий ординський шлях, бо там, у Килиї, українців продавали у неволю, як у кримській Кафі або Козлові.

Ой полем, полем Килиїмським, То битим шляхом гординським, Ой там гуляв козак Голота, Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота. 20

Правда, на козакові шати дорогії -Три семирязі лихії:

Одна недобра, друга негожа, А третя й на хлів не згожа.

Правда, на козакові шапка-бирка -Зверху дірка, Травою пошита, Вітром підбита, Куди віє, туди й провіває, Козака молодого прохолоджає. То гуляє козак Голота, погуляє, Ні города, ні села не займає...

З доброзичливою усмішкою змальовано "дорогії шати" рядового козака. Та незважаючи на те, що в нього "три семирязі лихії", що на ньому шапка-бирка, "зверху дірка", у нього "ясненькая зброя" і •кінь вороненький" - то його найбільші скарби, він не зазіхає на чуже добро, "ні городл, ні села не займає".

- Йому протистоїть ненависний образ татарського людолова -татарина сідого, бородатого, злобного гендляра білими невольниками, він хоче козака молодого

...живцем у руки взяти,

В город Килію запродати

Перед великими панами-башами вихваляти

І много червоних не лічачи брати,

Дорогії сукна не мірячи пощитати.

Безумовно, у прямому поєдинку хоробрий, молодий козак Голотп, який захищає своє життя і рідну землю, переважає злісного зороггі, його сила і вправність змальовані з тріумфальним перебіль-.пенням:

Ой ще козак не примірився, а татарин ік лихій матері з коня покотився!

^- Це два символи історичної боротьби українського народу, яку вело українське козацтво впродовж століть.

Символом є й уславлення поля Килиїмського - кордону рідної землі:

'Ой ти поле Килиїмське!

Бодай же ти літо й зиму зеленіло,

Як мені при нещасливій годині сподобило!

21

б) Уславлення небувалого подвигу запорозького гетьмана Самійла Кішки в однойменній думі:

- Історична достовірність думи.

У 70-ті роки XVI ст. запорозький гетьман Самійло Кіщкд обраний невдовзі по смерті Байди Вишневецького, хоробрий і талановитий воєначальник, в одному з морських походів потрапив у полон. "...Біля року 1573-го для славного Самійла Кішки утворителя перших козацьких походів на Чорне море, настала друга доба його життя - доба турецької неволі. Та доба протяглася до 1599 року, себто 26 років, і була неначе тяжким одноманітним сном Рухливий, завзятий козацький ватажок і гетьман Самійло Кішка одірваний од життя рідного краю, прикутий на ґалері до неволь-ницької лави й гребки, двадцять шість років не бачив нічого, опріч води й неба. Коли-не коли, може, галера підпливала до Очакова або проїздила повз острів Тендру, і тоді Кішка знав, що тут близько рідний Дніпро і Січ-мати, та тільки важкі ланцюги, що держали його біля лави, нагадували йому, що він для України уже помер... і ніхто б уже з січового товариства не пізнав у сивобородому старцю свого жвавого гетьмана.

Та тільки яка не була тяжка турецька неволя і хоч яка вона була довга, а не вбила у серці Самійла Кішки ні любові до рідного краю, ні козацького завзяття і хисту... Він зробив, здавалося, неможливе -врятувався з неволі сам, та ще й товаришів своїх визволив і привід на Україну. Як сталася та дивна подія...розповідає нам чудова народна дума". Адріан Кащенко.

- Звеличення діяльного і непідкупного патріотизму Самійла Кішки і презирство до зрадництва, пристосуванства Ляха Бутурлака.

В думі протиставлені два типи козацьких ватажків, які потра­пили на невольницьку Галеру. Звичайно, любов і повага на боці, гетьмана Самійла Кішки. Коли Лях Бутурлак пропонує йому "віруї християнську під нозі топтати, Будеш у нашого пана молодого За рідного брата пробувати!", то Самійло Кішка гнівно відповідає: ;

Бодай же ти того не дождав,

Щоб я віру християнську під нозі топтав!

Хоч буду до смерті біду да неволю приймати, •

А буду в землі козацькій голову християнську покладати. :

Ваша віра погана, Земля проклята! <

Безстрашний, винахідливий, з нестаріючим войовничим запалом, Самійло Кішка, скориставшись обставинами (власник галери, Алкан-паша був "на зальотах" у дівки Санджаківни, а над невольниками

22 ^!

наглядати Лях Бутурлак, який упився), опівночі залишийс .' „ ду бойову операцію визволення невольників, проводить с ^ ^ помсти туркам, яничарам і Алкан-паші, захоплен^^ ^^^ д^ Бутурлак, який після дорогих вин трапезо ^^и опівдні, "у ноги впада" і просить великодушного прокинув ^^ ^ допомагає Кішці вигадливо й безпечно поминати

тие"град і вийти на галері "к Дніпру-Славуті"

R образі Ляха Бутурлака українські покоління висловили . презирство до тих, хто піддався на спокуси та улещування "^еґм ворогом, наглядачем над своїми братами. Тема запроданства, ^{и с} пвоступає поряд з героїчною темою, - хвилююча сторінка нашого

(Ьольклору. . . .

в) Драматична доля жінки-патріотки в думі Маруся Ьогу-

славка". ....

Жіноча тема дуже поширена у фольклорі, оспівані жіноча

краса, вірне та нещасливе кохання, радість материнства, складна жіноча доля, зрадливість коханого та багато інших аспектів цієї теми В думі "Маруся Богуславка" втілено ще один складний і драматич­ний поворот жіночого життя: доля жінки-бранки, що стала дружи­ною "пана турецькою". Героїня цього твору - взірець мужньої жінки-патріотки, яка і в чужому оточенні знаходить у собі сили й мужність, щоб виконати свій обов'язок української громадянки, святий обов'язок перед народом.

- Дума починається з опису "темниці кам'яної", що стояла над Чорним морем на тому білому камені. У ній вже тридцять три роки, світу Божого не бачачи, проживали бідні невольники. І от Маруся Богуславка прибуває до темниці і нагадує козакам, що в нашій землі християнській - в рідній Україні - завтра велике свято - "святий день, сороковий день, ой Великдень". Ув'язнені козаки "сльозами проливали", Марусю кляли-проклинали: "Бодай ти ...Щастя-долі не мала, Як ти нам святий Великдень ісказала". Та Маруся на свято звільняє бідних невольників. І, відпускаючи їх на волю, звертається '•t такими прощальними словами:

Гей, ви козаки, ви, бідні невольники! А ще добре дбайте, В города християнськії утікайте, Тільки города Богуслава не минайте, До батька до мого й матері прибувайте І батьку моєму та матері

• То знать давайте:

Нехай буде батько і мати Та ще добре дбати,

23

То статків-маєтків не збувають, Великих скарбів не збирають,

Моєї голови

А з тяжкої неволі не визволяють,

Бо вже я потурчилась,

Побусурманилась

Для розкоші турецької

Для лакомства нещасного.'

Тільки думкою, тільки патріотичним учинком може вон виявити свою любов до рідного краю, її ж особисте життя навік вже пов'язане з чужиною. _

У цій думі не змальовані битви і поєдинки, не чути брязкот^И козацьких табель й іржання вороних коней. Тут вчуваєтьс^И дрижачий скрип іржавих засувів і скреготіння зітертого ключа |И важких кайданах, тут світло смолоскипа в Марусиній руці вихопил^И з вічної ночі її тендітну постать і бліді, знеможені обличчя, зсутулен плечі невольників. Скільки енергії, любові, дії, страждання сподівань - і безнадійності, приреченості, рокованості у цій думі якими складними почуттями насичена її епічна оповідь.

За своїми художніми якостями ця дума належить до найдовер шеніїпих утворів героїчного народного епосу.

За сюжетом думи створені поема П. Куліша, драми "Маруся Богуславка" Івана Нечуя-Левицького і Михайла Старицького, балет! А. Свєчнікова та ін. ,