4. Наскрізний образ революціонера - це сам поет і його товариші по бі ротьбі.

а) Світлій пам'яті Надії Сигиди присвячена збірка "Пролісок".

Ця юна революціонерка була на смерть закатована в каторжній тюрмі на Карі, бо привселюдно дала ляпаса начальникові цієї в'язниці Масюкову за його жорстоке ставлення до політичних в'язнів. Звістка про її загибель вразила Грабовського.

Такої певної, святої,

Такої рідної, як ти,

Такої щирої, простої, -

Вже більше, мабуть, не знайти.

Таку не часто скинеш оком,

131

Такою тільки що марить... А раз зустрінеш ненароком, -Навіки долю озарить!

Кращі риси людини-борця бачив він у своїй посестрі, її образ воскресає у багатьох поезіях ("Спогадання", "Квітка", "Посвята", "До сестри", "До мучениці", "Тужба" та ін.). Крізь безмежне горе втрати проглядає велика сила духу молодої жінки, її палке, до екзальтації прагнення послужити людству, незрівнянна краса і велич її незвичайної душі. Пізніше Грабовський створив нарис-спомин, який назвав повним її ім'ям "Надія Костева Сигида".

б) Антитеза, протиставлення - основний композиційний засіб у поезії "Справжні герої".

- Іронічні інтонації, заперечення величі офіційно "уквітчаних героїв кривавих справ".

- Пафос і гідність, коли йдеться про "трудівників незнаних, що двигли мисль по селах, хуторах", "чий вік минув за працею, як днина, Сліпим братам торуючи межу". Саме вони є справжніми героями, борцями за майбутнє поневоленого краю, "окриють їх колись вінки немручі".

в) Автобіографічні поезії, поєднання у них інтимного і громадського.

- Звертання "До матері", якій він завдав стільки горя своєю трагічною долею:

Мамо-голубко! Горюєш ти, бачу, Стогнеш сама у журбі;

Хай я в неволі конаю та плачу, -Важче незмірно тобі.

- Злиття особистої долі поета з долею і майбутнім своїх товаришів по боротьбі ("Не раз ми ходили в дорогу...", "До товариства", "Мало нас, та се - дарма").

Мало нас, та се - дарма, Не в потузі Бог, а в правді, Тричі проклята тюрма Пануватиме не завжди.

- Оптимістичний настрій у поезії "Надія". Тихим, але впевненим словом поет розраджує товаришів у сумну, скорботну хвилину, коли безнадійні зітхання зриваються з уст, руки самі складаються і виникає бажання втекти "з лану битви". Засобом паралелізму автор доводить, що "чесні лиця ще не всі обвіяв страх", зло не всемогутнє і стогони з-під батога не безкарні. Справа революціонерів недаремна, вважає поет, за ними піднімуться мільйони.

132

Встануть мученики-браття,

Встануть сестри, як живі... За годиною прокляття, Мук, кайданів та крові, Зрадно купленої слави, — Панство волі йде услід, І на чолі миросправи Власне з'явиться нарід!

5. Оспівування людей праці.

а) Ніжність, співчуття, пестливі форми ("рученьки", "віченьки", "доленька") у поезії "Швачка". Протиставлення образів невсипущої працівниці і вередливого, зманіженого паненяти.

6) Гіркий розум про жалюгідну долю робітницьку ("Робіт­никові").

в) Вірш "Трудівниця" - тужлива розповідь про передчасну смерть молодої сільської вчительки. Журяться селяни, сумують осиротілі школярі.

Втратили неньку сирітки, Втратили промінь вони.

- Небіжчиця - це молода інтелігентка, що всю себе присвятила справі народної просвіти.

- Скорботна тональність твору, що передає думку про жертов­ність цілого покоління молодої інтелігенції, яка "пішла в народ".