4. Роман "Хмари" - нова сторінка української прози.

" До цього твору тема української інтелігенції не розроблялась у великих прозових полотнах. Назва символічна. Хмари - це і гнобительська національна політика Російської імперії в Україні, і свавілля урядової реакції, і консерватизм в усіх сферах суспільного

життя.

На думку письменника, саме інтелігенція мусить бути здатною розігнати ці хмари, відкрити народові вільну перспективу.

^- Гострота національного питання в романі, підкреслення рис Ментальності українців: зовнішня і внутрішня культура, пісенність, музичність, тверезість розуму, працелюбність, акуратність, грома­дянськість.

97

•

Протест проти русифікаторської політики царату, щ "Студенти з України й Білорусії були цивілізованіші, делікат-' ніші. Вони стояли далеко вище од інших, навіть ролвиттям розуму і виглядали паничиками і європейцями між грубими великоросами Всі студенти говорили московським язиком, і рідко траплялося почути співучу, м'яку розмову українську. Серед самого монастиря стояла велика гарна Богоявленська церква. На полуденній стіні церкви була залізна дошка з написом над могилою гетьмана Конашевича-Сагайдачного. Самий монастир з академією стояв на Мазепиному дворі. І, невважаючи на те, в академії Петра Могили св. Димитрія Туптала й інших не було й духу, й сліду тих давніх діячів України, тих Сагайдачних, Могил... В Братськім монастирі в давній славній академії панував чужий великоруський дух, чужа наука, чужий язик, навіть чужі люди... Все давнє українське лежало десь глибоко під землею, рядом з могилою Сагайдачного, а над землею роєм вилися попід деревом чужі люди з чужої далекої сторони, з чужою мовою, з чужим духом, нагнані Бог зна звідкіль, щоб загнати ще глибше в землю нашу старовину і новину і поховати її навіки". . jjik

- Нова людина в середовищі інтелігенції - Павло Радюк, aj^H між ним і трудовим народом - величезна відстань. У рома^^І зображені часи, коли в середині XIX ст. пожвавилось української культурне життя, виходив журнал "Основа", молодь лапалила^^В бажанням щось зробити для розвою свого народу. "Знання ЦН просвіта - це одні й єдині золоті ключі, котрими ми одчинимсд світлий рай для нашого краю". Письменик показує, як жадібний всотують прості люди Шевченкове слово. Ось на баштані РадюІЦ читає селянам "Наймичку". "Вплив того читання на Ониська буї— такий великий, що він неначе очамрів і скам'янів, поклавши рук^Я на коліна й нахиливши сиву голову. Він не поворушив пальцем, Н^І кліпнув очима, ні разу не зітхнув, що буває знаком великої сил^Н почування в щирого українця". Та реакція не дрімала. Черезу переслідування й поголос Радюк покинув Україну. ^!»

5. "Слід старого лихоліття виявився зараз же по скасуванні панщини і на першому плані стоять, на думку Левицького, недо­гризки кріпацтва в сучасному економічно-громадському житті тп непевне становище і шлях національної справи. Народ найбільше відчуває на собі перші, інтелігенція ламає ноги на другому Цей двобічний процес і малює Левицький у своїх повістях та оповідан­нях". Сергій Єфремов.

98