Тема 12. Леонід Глібов - славетний український байкар.

"Мірошник", "Вовк та ягня", "Шелестуни", "Мальований стовп", "Журба".

і У світі образів Езопа і Лафонтена.

е. березня 1827 р. у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині

управителя маєтків народився Леонід Іванович Глібов. 1840-1855 рр- ~ навчався у Полтавській гімназії, в Ніжинському

ліцеї.

1848 V- ^- написані перші байки. 1850-1870 pp. - перший період творчості. 1855 P. ~ викладач у містечку Чорний Острів на Поділлі, потім у

Чернігові.

1861 p. - редактор газети "Чернігівський листок" 1863 P. ~~ перша збірка байок. Заборона українського друкованого

слова. За спеціальним наказом міністра Валуева, "Чернігіський

листок" закрито, Глібова звільнено; збірку байок спалено "как

вредное издание". Глібов переїздить до Ніжина. 1867 р. - знову у Чернігові, управитель земської друкарні. 1880-1890 pp. - другий період творчості. 10 листопада 1893 p. Леонід Глібов помер у Чернігові.

2. Байки першого періоду творчості (1850-1870 pp.).

Сюжети Езопа (античного байкаря) і Лафонтена (французького ^w байкаря) розробляли байкарі російські (Сумароков, Дмитрієв, Крилов) й українські. "Не в сюжеті виявляється секрет. Секрет у тому, чи вистачить у поета таланту і майстерності одягти байку в національний одяг, щоб він їй личив і всіма барвами засяяв... На Україні байки писали і Гулак-Артемовський, і Білецький-Носенко, і Боровиковський. А отже, тільки Євгенові Гребінці та Леонідові Глібову випало стати найвидатнішими українськими байкарями".

Дмитро Білоус.

а) Викриття хижацької психології в умовах самодержавно-кріпосницького ладу ("Вовк і Кіт", "Вовк і Вівчарі", "Вовк та Ягня"),

- Байка "Вовк та Ягня" (1854 р.) - алегорія суспільства, де

...нижчий перед вищим гнеться,

А більший меншого тусає та ще й б'є -

Затим що сила є...

- Цинічне ставлення хижака до своєї жертви. Вовк як уособ­лення агресивної, грубої сили кричить на бідне Ягня, готуючи розправу з ним, звинувачуючи його в неіснуючих гріхах:

99

Хіба не знаю я, не чув, Що ви усі мене б ізїли, Якби вловили? Собаки й вівчарі твої, Усі ви - вороги мої;

Од вас мені життя немає... Ще мяло я терпів?

- Майстерна мовна характеристика персонажів. Грубий, лютий Вовк:

И.іщо се ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій У чистую оцюю воду? Та я табі за сюю шкоду Ти знаєш, що зроблю?.. Як муху задавлю!

Нещасне, беззахисне Ягня:

- Ні, паночку, - Ягня йому мовляє, -Водиці я не сколотив...

... помилуйте! На світі я ще й году не прожив.

Зворушлива невинність не допомогла: "Вовк ягнятко задавив..!

б) Викриття нерадивих господарів того часу (та й пізніши| "умільців") у байці "Мірошник" (1853 р.). |

- Ледачий Мірошник, "що не гаразд за діло брався", а більш| спав, коли вода прорвала греблю, і не поворухнувся:

- Нехай лиш! Річка - не калюжа;

Води ще стане на ввесь вік!

- Однак "вода зійшла - колеса стали", а винен хто - кури, ц прийшли попити водички.

в) Одвічна для українського байкарства тема суду в байці| "Щука" (1858 р.) (Левко Боровиковський "Суд", Євген Гребінка'1 "Ведмежий суд"), '

Особлива дотепність байки Глібова, їдка характеристика суддів: •

На той раз суддями були Якіїсь два Осли, Одна нікчемна Шкапа Та два стареньких Цапа, -

100

Усе народ, як бачите, такий Добрячий та плохий. За стряпчого, як завсігди годиться, Була приставлена Лисиця...

- Сумнівні взаємини Лисиці і Щуки до суду:

А чутка у гаю була така,

Що ніби Щука та частенько,

Як тільки зробиться темненько,

Лисиці й шле то щупачка,

То сотеньку карасиків живеньких

Або линів гарненьких...

- І отже "вирок" суду:

Послухали Лисичку І Щуку кинули у річку.

Хабарництво, кругова порука, некомпетентність суддів, що давно відійшли від життя, перетворивши суди на справжнє посміховисько.

г) Гостра, дошкульна байка про вибори до земства - органи місцевого самоврядування в байці "Ведьмідь-пасічник" (1864-1872

РР)-

- Дотепна характеристика лісового "електорату"; на вибори

місцевого пасічника

Зібравсь усякий звір:

Вовки, лисиці з ховрахами, Зайці дурні, шкідливий тхір І ще там деяких чимало Безпечно в лісі панувало.

- За пропозицією сущої у всіх байках про суд і недоторканої Лисички обрали на цю важливу "посаду" Ведмедя, хоча

Не то розумний - дурень знає

І скаже світові всьому,

Як скрізь Ведмідь той мед тягає...

Давній злодій почав порядкувати на громадській пасіці, як звик:

Щодня він мед тягав Та' в берлозі ховав.

З часом притягли "старого злодія" до суду, і вирок не забарився:

Заперти бісового сина На цілу зиму в барлозі.

101

От чим обертаються "демократичні" вибори, наче говориті Глібов:

Таких Ведмедів на приміті Ще трохи є у нашому повіті.