3. Байки другого періоду творчості (1880-1890 pp.).

"...Бпйка Глібов.і набула своєрідності щойно пізніше... коли) байклр розвернув у своїх творах властивий йому ліризм ("Мпльо-І ванни стовп"), етнографічний колорит ("Вареники") та нахил до| пісенних форм ("Перекотиполе")." Микола Зеров \

Чимало байок цього періоду розпочинаються ліричними| вступами, перейняті більш яскравими художніми засобами, відби-) ваючи певний настрій. |

я) Жаль і гумор переплелись у байці "Мальований стовп".) Починається твір з ліричного пейзажу, на тлі якого зображено) мальованого стовпа, одинокого, нікому не потрібного; колись він| "шумів і зеленів", до нього "усміхалася червона калина". Та все те| в минулому. Байка спрямована проти тих людей, котрі черствіють,) засихають на чиновницьких посадах, втрачають те привабливе і| щире, що було в них замолоду, перетворюються на мальованих) стовпів. ;

б) Пихаті нероби, які'хизуються своєю значимістю, висміяні у байці "Шелестуни" (1891 p.).

Що б тут було без нас? Краса якая? -Бур'ян та осока;

Була б долинонька, неначе пустка тая, А подивись, тепер вона яка!

- А за чий рахунок вони такі пишні та розкішні?

- Коли б не ми, то й ви б не шелестіли, -

Коріння загули із-під трави, -

А серед ночі, в тихий час,

Коли б ми вам не піддавали сили,

То не бриніли б ви...

Та Шелестуни, як правило, зайняті тільки собою.

в) Засудження лакейства, ницості, плазування, втрати людської-гідності у байці "Цуцик" (1891 р).

- Цуцикові, який "живе у горницях, на килимах" качається, протиставлений дворовий пес Бровко, у котрого справді "собаче життя":

Живу собі, бо треба жити;

Двір стережу і день і ніч;^

102

А як не в лад загавкаєш на пана,

То ще й під боки натовчуть.

- Дотепний і динамічний діалог між Цуциком і Бровком.

- Як бачу, ти не робиш там нічого, -Сказав Бровко, - за що ж се честь така?

- Дурний Бровко! Не розумієш, -

Звиняй, що так кажу, -

Я те роблю, чого ти не зумієш:

На задніх лапках я по-вченому служу. Щоб ти сказивсь!

4. Ліричні твори л. Глібова.

а) "Журба" - "правдива перлина української лірики" (І.Фран-ко), поезія, що стала народною піснею.

- Поетична паралель між вічним оновленням краси природи і коротким цвітінням людської молодості. Чуле змалювання літнього пейзажу: гора високая, густий зелений гай, "неначе справді рай", річечка, "як скло, вона блищить", журливі верби. Не вічна ця краса:

прийдуть осінь і зима, "осиплеться їх листячко і понесе вода". Захоплення красою життя і сум за його швидкоплинністю пройма­ють цю поезію.

До тебе, люба річенько, Ще вернеться весна;

А молодість не вернеться, Не вернеться вона!..

- Особлива ніжність душі, меланхолійний настрій, пестливі форми слів у поезії: густесенький гай; в'ється річенька, любе літечко...

б) Вірші для дітей, загадки, акровірші. || Акровірш - це поезія, перші або останні літери рядків якої '• розкривають відгадку, посвяту, ім'я і та ін.

Мати доні молодій Огородик наділила. Розкошує доня мила, Каже неньці - тісно їй:

В земляній сиджу коморі, А коса моя надворі.

5. "Як тонко вплітає Глібов у байку мотив казки, загадки, ба навіть пісні! Не кожен поет зміг би так органічно поєднати гостру сатиру, гумор і гликоий ліризм, що відтіняє, підкреслює сум автора за своїм ідеалом". Дмитро Булоус,

103