5. Драматичні твори.

"Леся Українка увійшла в історію літератури, головним чином, як автор драматичних творів і поем, в яких також сильний драматичний елемент". Максим Рильський.

Поетесі належать такі драми, як: "У пущі", "Касандра", "Камін-. ний господар". "Руфін і Прісцилла", "Оргія", поміж них дві на українську тематику - "Бояриня" та "Лісова пісня".

а) Суспільно-національне спрямування історико-психологічної драми "Бояриня" (1910 p., 27-29.04. в Гелуапі, неподалік Каїра, Єгипет).

- Драма увійшла до літературозавчого обігу лише останнм часом (жури. "Прапор". -. 1989 p. - № 9). Перейнята порівнянням суспільно-політичної атмосфери України і Московщини XVII ст., підкресленням її очевидних розбіжностей, вона булл неприйнятною, ворожою для ідеологів тоталітаризму, що намагалися знеособлювати цілі народи; між тим ця драма по-новому освітлює всю творчість нашої великої поетеси.

- Драма уводить читача в складні часи історії України - добу Руїни, Майже одночасно створено три драматичних твори про цю епоху: "Бояриня" Лесі Українки, "Гетьман Дорошенко" Людмили Старицькоі-Черняхівської, "Сонце Руїни" Василя Пачовського. Отже, ця епоха своєю конфліктністю, боротьбою, прагненням України до об'єднання і незалежності була співзвучна змаганням нашого народу на початку XX ст.

Суспільно-національні взаємини України і Росії в часи гетьмана Петра Дорошенка, що прагнув об'єднати Лівобережжя і Право-146

бережжя в єдину державу, намагання повернути Україні волю і незалежність - головні орієнтири історичного аналізу в драмі.

- Джерела, які мали вплив на твір Лесі Українки: монографія Миколи Костомарова "Руина" (1882 р.), Біблія, твори Пантелеймона Куліша, народні пісні.

На історичному тлі XVII ст. Леся Українка розглядає ряд проблем, головнішими з яких є: 1) національна пасивність, зрадництво; 2) патріотизм, що виливається в ностальгію.

У драмі діють вигадані персонажі, а не конкретні історичні особи; як майже в усіх драматичних творах поетеси, вони є носіями певної думки, певної ідеї чи проблеми.

"Поетеса відтворила, з одного боку, ту активну українську інтелігенцію, яка всім єством своїм рвалася до боротьби за суверенітет української державності, і, з другого боку, ту продажну українську інтелігенцію, яка заради "панства великого, лакомства нещасного" зрадила українські традиції й, помосковившись, добровільно впряглася в чужинецьке ярмо". Михайло Драй-Хмара.

Зміст: Оксана " дочка козака Олекси Перебійного - зустріча­ється на батьківському подвір'ї з молодим козаком Степаном, який, перебуваючи на службі у царя в Москві, з козака став боярином. Вони закохуються одне в одного, одружуються, і Оксана разом з чоловіком опиняється в Москві. Туга за Батьківщиною, за дещо демократичніїпим і людянішим українським життям, усвідомлення колоніального стану України, спостереження за тим, як принижує свою гідність її чоловік, щоб догодити цареві і московським звичаям, приводять Оксану до загибелі.

- Оксана походить з козацької сім'ї, де нормою є державницькі настрої. Їі брат Іван закидає Степанові і його батькові, що вони "понадились н;і соболі московські", тобто зрадили Україні. У Москві Оксана почувається дуже погано ("хохлушка", черкашенка", "чужачка"), вона не може звикнути до тутешніх супільно-політичних умов:

...Хіба я тут не як татарка

сиджу в неволі? Ти хіба не ходиш

під ноги слатися своєму пану,

мов ханові? Скрізь палі, канчуки...

Холопів продають... Чим не татари?

З хвилюванням і надією вона говорить про гетьмана Дорошенка. Та ще більше вбиває Оксану те, що ця відстала, реакційна країна диктує її Вітчизні свою волю. Гість-козак розповідає про гніт і здирництво царських посіпак, тяжке становище народу в Україні:

147

Та там такі напасті,, що крий Боже! І просвітку нікому не дають московські посіпаки! Все нам в очі тією присягою тичуть...

Коли Степан сповіщає, що тепер, можливо, цар дозволить їм відвідати батьків, бо "вже тепера на Україні утихомирилися", Оксана обурюється.

Як ти кажеш? Утихомирились? Зломилась воля, се мир по-твоєму - ота руїна? Отак і я утихомирюсь хутко в труні.

- Степан запопадливо служить цареві, зносить приниження і постійну загрозу (він і дружину лякає царською "дибою"), умовля­ючи себеї що тут він теж допомагає Україні.

Ця драма - вершина національної і суспільної свідомості поетеси, яка свідчить про бажання бачити Україну незалежною і квітучою державою.

б) Казковий дивосвіт коханої Волині в "Лісовій пісні" (1911 р. 13-25 липня).

- Жанр твору - драма феєрія, драма-казка.

Феєрія - драматичний твір чи вистава, побудовані на фантастично-казковому сюжеті, де діють міфічні або фантас­тичні істоти та відбуваються незвичайні події.

Проблематика - людина і природа, зрадництво і відступ­ництво як найтяжчий гріх, краса чистого кохання, дружні, гуманні стосунки між людьми, розуміння прекрасного в людині як вічного, того, "що не вмирає".

- Композиційна своєрідність: драма складається з прологу і трьох дій, кожна з яких відбувається певної пори року: пролог -напровесні, І дія - весною, II - влітку, III - восени, що переходить у зиму. Пори року співзвучні сюжету, тому, як розвиваються стосунки Мавки і Лукаша.

- Джерелом написання драми стали народна творчість, легенди, повір'я, пісні улюбленої Лесиної Волині, де пройшло її дитинство:

"Я й здавна тую мавку "в умі держала", ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом... Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка...", - писала поетеса до матері 2 січня 1912 року.

148

- Персонажі драми - це люди (Лукаш, Килина, дядько Лев, мати Лукашева) і міфічні істоти (Мавка, Водяник, Лісовик, Перелесник, "Той, що греблі рве", та ін.).

- Лукаш і Мавка - образи, які створюють єдину композицію, це думка Лесі Українки про людину, про її сильні й слабкі сторони, про її духовний світ і її майбутнє.

Мавка уособлює мрію поетеси про людину майбутнього, цілісну. пристрасну, з глибокими, щирими почуттями, здатну на само­пожертву, яка живе гармонійним життям з природою, у злагод­женості з собою. Саме вустами Мавки висловлює поетеса думку про невмирущість справжнього мистецтва, про безсмертя своєї душі.-

Ні! я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає.

Лукаш - це людина сучасного поетесі суспільства; котру раздирають суперечності. Лукаш здатний по-справжньому кохати, творити прекрасне, цвіт його душі^. як говорить Мавка,

... від папороті чарівніший, він скарби творить, а не відкриває.

Однак у повсякденному житті Лукаш губить той цвіт своєї душі, зраджує Мавку й самого себе, одружується з Килиною, моторною, хитрою молодицею, яка має "корову турського заводу". Двоїстість, [непевність, хисткість людської вдачі прикро вражали поетесу. Ці риси призводять до загибелі не лише людину, а й світ, у якому вона живе, і близьких, якими вона дорожить.

ГЛісова пісня" - улюблена п'єса українського народу,