Тема 18. Органічне переростання громадянської теми в j особистісно-інтимну в поезії Павла Грабовського. |

"До Русі-України", "До українців", "Трудівниця", "До Н.К.С.", "Надія"

/. Життя - подвиг.

11 вересня 1864 р. в сім'ї слобідського паламаря в селі Пушкарному на Охтирщині (тепер Сумська обл.) народився Павло Арсенович Грабовський.

1882 р. - перший арешт, виключений з Харківської семінарії, "з огляду на шкідливі заміри" висланий у рідне село під нагляд поліції (на той час Грабовський уже член народницької організації "Чорний переділ"), і 1885 р. - на військовій службі в містечку Валки, переведений до ³ Туркестанського військового округу, але в дорозі 1886 р. заареш- і| товстий і повернений до Харкова.

1888 р. - з московської тюрми Бутирки висланий етапом до Сибіру. В дорозі зустрічається з Надією Сигидою - учасницею Таган­розької народовольчої організації. Ця зустріч осяяла мученицьке , життя поета. Далі поневіряння по тюрмах і на засланні в '• Іркутську, Вілюйську, Якутську, Тобольську. Переписується з ^ Іваном Франком, Борисом Грінченком та ін. Грабовський більше , ніколи не побачив України. | 1894 р. - у Львові виходить перша збірка поезій "Пролісок". ^ 1896 р. - збірка "З півночі" (Львів), і. 1898 р. - збірка "Кобза" (Львів). ;

12 грудня 1902 р. Грабовський помер у Тобольську, його похованої поряд з могилами декабристів. ~'

2. Вимога громадянськості поезії ("я не співець чудовної природи...", "До парнасців", "Співець", стаття "Дещо про твор­чість поетичну"),

Все своє свідоме життя Павло Грабовський провів у тюрмах і на засланні. Його поетична творчість продовжує традиції "Неволь­ничої поезії" Шевченка, є поезією політичного в'язня. Подібно до "Тюремних сонет" Франка вона творилась в умовах в'язниць, тиску і терору, почуттями, що рухали його творчу уяву, були любов і ненависть. Обидва вони жили разом у серці поета, були однаково сильними, обидва визначали обличчя його поезії і її тематику. Спогади, туга за рідним краєм, звертання до товаришів по неволі, думки про нездійсненне, послання на волю, скорбота, самотність, сумніви, тяжкі спалахи ностальгії і одчаю поєднуються з непоруш-

130

ною вірою у правильність перейденого шляху і замилуванням святістю своїх товаришів по праці і боротьбі, що переноситься на всіх трудівників світу. "Поезія Павла Грабовського... цілком належить і далі належатиме до історії в'язничих писань". Юрій Шевельов. Нью-Йорк.

- Поезія "Я не співець чудовної природи..." — поетичне кредо Грабовського: "Де плачуть, там немає вже краси!"

- Ідея громадянськості, що проймає всю творчість поета, задекларована саме в цій поезії.

Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її;

З ума не йдуть знедолені народи, -їм я віддав усі чуття мої.

3. Ностальгічні мотиви в поезії п. Грабовського.

- Образ рідної землі, до якої думкою лине ліричний герой, • бачить її у снах ("До України", "У сні", "Далеко". "Україна приснилась мені").

- Тверезий погляд на безпросвітне життя українського народу, біль і туга в серці поета, свята віра у прийдешнє звільнення з-під імперського ярма ("Народові українському", "Прийде день великої відради", "Оце я думаю, брати").

- Думка про єднання українських земель, розшматованих між двома імперіями - Російською та Австро-У горською, віра в те, що "велич простого народу" виявить себе на повну силу ("До Русі-України"), Благородне почуття національної гордості, величезна вага, яку надавав поет культурницькій роботі ("До українців").

Шлях любові та освіти Нас назіки поєдна.