4. Волелюбний дух України в історичних піснях.

а) Чи не наймогутніше волелюбний дух українців відбито в історичних піснях. Це особливий жанр усної народної творчості.

Історична пісня - народнопоетичний твір, присвячений певній історичній події чи відомій історичній постаті, він висловлює ставлення народу до цих подій чи героїв. Таким чином, вона поєднує лірику (стихію почуттів) з епосом (героїчною оповіддю). •'

Для її форми характерна строфічна (або куплетна) побудова;

рими, що більш чи менш строго чергуються, можлива внутрішня рима; віршовані розміри, властиві пісням інших типів, зокрема ліричним. В історичних піснях уславлюються героїчні подвиги кращих синів України, їх патріотизм, боротьба з ворогами -загарбниками і гнобителями: "Чи не той то Хміль" (пісня про Богдана Хмельницького), "Максим, козак Залізняк", "Про Данила Нечая", "Ой на горі да женці жнуть" та ін.

б)Героїко-романтична постать першого козацького ватажка Байди у пісні "В Цареґраді на риночку" ("Пісня про Байду").

- Байда, князь Дмитро Вишневецький - реальна історична постать. Це був хоробрий і заможний чоловік, який володів чималими маєтностями на Волині. Коло 1550 р. на одному з низових дніпровських островів - Малій Хортиці, на недоступному місці він заснував оборонний замок, обведений земляним валом та дерев'яним частоколом, - Січ, як назвали його козаки (від слів "сікти", "рубати", бо укріплення було з дерев'яних засіків). Гетьман Дмитро Вишне­вецький тримав у постійному страху султанів Осяйної Порти. Дізнавшись про намір козацького ватажка іти походом на володіння Оттоманської імперії, турецька держава провадила такі великі військові приготування, які не йшли в жодне порівняння з її приготуваннями до війни з іншими европейскими супротив­никами - Венецією або Священною Римською імперією. "То були виняткові заходи та єдиний випадок в історії Порти того часу: усі ці дії спрямовувалися не проти держави, а супроти окремої особи, названої найбільшим ворогом Оттоманської імперії". Шанталь Лемерсьє-Келькеже.

За легендами, несподівана, люта й героїчна смерть Дмитра Вишневенького, схопленого в Молдові і переданого в ЦареГрад, оспівана у народній пісні.

^- Дворядкові строфи малюють скупими, але промовистими штрихами образ улюбленця народу. Глибокий ліризм, повнота почуттів проймає пісню: це завзятий козак, що вміє добре погуляти, та ще й де! - "В Цареґраді на риночку" - в самому серці Осяйної

14

/ „„«hoi Туреччини), сміливий, відважний, широка натура. Порта (^"""^иедень, не два, Не одну нічку, Та й не годиночку". [5аида тул _^^^д^ц„ , це зрадник, він справжній український

тчкий патріот. Коли "цар турецький" пропонує йому взяти '""^жину його дочку:"Будеш паном на всю Вкраїночку!", Байда Їреїирливо відповідає на цю пропозицію:

Твоя, царю, віра проклятая, Твоя царівночка поганая.

розлючений цар наказує повісити Байду ребром на гак. Молоденький джура подає козакові лук із стрілами, і конаючий

Байда

Ой як стрілив - царя вцілив, А царицю в потилицю, Його доньку в головоньку, "От то ж тобі, царю, За Байдину кару!"

Образ Байди відтворено в історичній драмі П. Куліща "Байда, князь Вишневецький", поемі Грицька Чупринки "Байда" та інших

творах.

5. Загибель славного молодого козака Морозенка з відомого роду Морозів оспівана в історичній пісні "Ой, Морозе, Морозенку,

Ти славний козачеі"

- Дворядкові строфи відображають плач України за своїм

героєм, плач його матері і "гордого війська":

За тобою, Морозенком, Україна плаче. Не так тая Україна, як те горде військо... Заплакала Морозиха, ідучи на місто.

Україна і мати відчувають близьку загибель сина, який десь далеко "з турком б'ється". Він зображений як хоробрий воїн і козацький воєначальник.

От з-за гори, із-за кручі горде військо виступає, Посамперед Морозенко сивим конем виграває.

Та передчуття і сльози матері не даремні: "За річкою, за Лиманом" "взяли, взяли Морозенка в неділеньку вранці". Пісня малює страшну смерть молодого козака, улюбленця народу за допомогою алегоричних символів, порівняльних метафор (алего­рія - інакомовлення).

15

Посадили Морозенка на тесовім стольці, Зняли, лняли з Морозенка з черешів червонці. Посадили Морозенка на жовтім пісочку, Зняли, зняли з Морозенка кроваву сорочку.

- Історичні пісні за засобами вираження подібні до ліричних. Стихія почуттів: у "Пісні про Байду" - захоплення, презирство до турецького царя, словесне знущання з нього, гордість за незламного лицаря-козака, вірність козацькій присязі, вірі християнській, Україні; у пісні "Ой, Морозе, Морозенку" - гірке страждання разом з великою всенародною любов'ю до молодого козака, замилування його відвагою, його молодечим запалом, буйною, волелюбною вдачею, горе і сльози від того, що такий молодий козак загинув від рук клятих ворогів. В обох піснях чимало звертань, риторичних фігур, пестливих словесних форм, постійних народнопоетичних зворотів, алегорій і метафор.