Тема 13. "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" - перша ' спроба соціально-психологічного роману в українській літературі.

"Хіба ревуть воли, як ясла повні?" ;•

1. Панас Мирний (справжнє ім'я Панас Якович Рудченко) •*! автор роману. „;

13 травня 1849 р. у Миргороді в сім'ї бухгалтера повітового

казначейства народився Панас Якович Рудченко. і 1862 р. - закінчив Гадяцьке повітове училище. 1 1872 р. - у Львівському журналі "Правда" надруковано перший

прозовий твір Панаса Мирного - оповідання "Лихий пот/тав'Д З 1871 р. і до смерті живе і творить у Полтаві, працюю^^^

чиновником губернської скарбниці. |Н Йому належить ціла низка прозових творів, у яких розроблялааЛ

тема пропащої людської сили: ^Ц повість "П'яниця" (1871 р.), повість "Лихі люди" (1875 р.), ^:

роман "Повія" (1883 - 1884рр.), j драма "Лимерівна" (1883 p.). , новела "Лови" (1883 p.), оповідання "Морозенко" (1885 p.), ' повість "Лихо давнє й сьогочасне" (1897 p.) та ін. І 28 січня 1920 p. помер у Полтаві.

2. Перший "роман з народного життя" (і. Франка) "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

а) Поступовий рух до великого жанрового полотна.

- Нарис "Подоріжжя од Полтави до Гадячого" (1872 р.), в якому розказана історія "злющого зарізяки" Василя Гнидки, місцевого розбійника, що з'явився серед хліборобів.

- Повість "Чіпка" (1872 p.), де з'ясовувалась незвичайна доля героя. Оцінка рукопису повісті відомим фольклористом і критиком т Іваном Біликом (Іваном Яковичем Рудченком, старшим братом | письменника), його порада ширше показати соціальні умови життя | селянства і мотивувати поведінку героя, розкрити, що ж саме | штовхнуло селянина на слизьку дорогу. Івана Білика нерідко | вважають співавтором твору; |

- Широкий епічний твір, перший соціально-психологічний | роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" (назва - перефразований Д вислів із біблійної книги Іова), Закінчений 1875 р., надрукований | 1880 р. у Женеві. При виданні твору 1903 р. в Україні він був | названий "Пропаща сила". |

104

б) Своєрідність композиції: чотири частини, ЗО розділів, кожний

яких ^- завершений твір. І частина - дитинство і юність Чіпки;

її - історія села Піски, III - тернистий шлях селянина - правдо-

іукача; IV - завершення його трагедії. Кілька сюжетних ліній:

піднесення і падіння Чіпки Варениченка, егоїстичний та трудовий ідпях його товариша Грицька, родоводи Максима Ґудзя й панів Польських.

3. Характеристика головних персонажів.

а) Чіпка Варениченко - складний, проблематичний образ селянина-правдошукача і протестанта, не здатного, однак, знайти шляхи справжньої боротьби, що призводить його до карних злочинів, до ганебного кінця.

- Дитинство Чіпки, вплив казок баби Оришки, розповідь діда Улася про батька - кріпака-втікача. Глузування ровесників, зародження у дитячому серці злоби і жорстокості, коли він ледь не спалив господарство козака Бородая.

- Мати й син одержують клапоть землі, щасливе господарюваня, яке раптово переривається: землю забирають. У суді, куди звернувся Чіпка, секретар суду Чижик заявив: "Як п'ятдесят рублів, то й діло можна поправити..." Гарячий Чіпка починає пиячити, здружується з Лушнею, Матнею й П.ацюком - покидьками панського двору, опускається на дно.

Проте, коли москалі катували піщан, він вступився за кріпацьку громаду (хоча сам був вільним козаком), за це був жорстоко побитий.

- Одруження з Галею, намагання протистояти впливу розбій­ницького кубла Максима Ґудзя - Галиного батька. Чіпка стає господарем, заможним і поважним, його обирають земським гласним. Та через те, що він прагне захищати інтереси селян, його брутально виганяють із земства.

"Скрізь неправда... скрізь! - шептав він. Куди не глянь, де не кинь - всюди кривда та й кривда!.. Живеш, нудишся, тратиш силу, волю, щоб куди заховатися від неї, утекти від неї; плутаєшся у темряві, падаєш, знову встаєш, знову простуєш, знову падаєш... не вхопиш тропи, куди йти; не знаходиш місця, де б прихилитися... Сказано: великий світ, та нема де дітися! Коли б можна, - увесь би цей світ виполонив, а виростив новий... Тоді б, може, й правда настала!.."

- Чіпка починає помщатися панству за кривди, заподіяні йому, батькові, матері, всім знедоленим. Та межа між стихійним протестом і злочином надто хитка, Чіпка стає кривавим розбійником, який вирізає невинну козацьку сім'ю. Його матір Мотря заявляє на свого єдиного сина у волость, владі, Чіпку засилають до Сибіру.

105

"Плакали розбишаки, навіки прощаючись з рідним селом своїми людьми - рідними й нерідними. Один Чіпка не плакав. я| той сич насуплений, стояв він нарізно всіх, звісивши на груди вале голову, в землю потупивши очі, - тільки коли-не-коли з-п насуплених брів посилав на людей грізний погляд... Не знайшло душі, щоб підійшла до його - попрощалася..."

б) Товариш Чіпки з дитячих літ Грицько Чупруненко. Тяж працював він на заробітках: "Як той віл, цілий день; спав на гол землі або на колоддях; уставав тільки що на світ благословилої та знову зл роботу брався; навіть мало що й їв, та й то все на ход пильнував, надолужав, як би більше заробити". Повернувшись і, Пісок, купує грунт, хату і все біля неї. Його мета: хата тепла, жіні мила, дитина люба. Одружується з сусідчиною наймичкою сиротою Христею, роботящою дівчиною. Вони живуть у достатк дружно, працьовито. Та заради свого благополуччя Грицы відступається від будь-яких громадських обов'язків і симпатій. Йо:

поведінка під час розправи з піщанами прямо протилежна Чипчині "мерщій від Чіпки, та в чужий огород, та й присів за лісою..." В ненавидить кріпаків: "Вони у панів позвикали тільки красти • горілку пити, а не берегти хозяйського добра... А тут ще їм і земл й волю дають... На цеп їх, а не на волю!"

Панас Мирний прагне розвінчати "хазяйновитого" козака, прої як письменник-реаліст не позбавляє Грицька людяних, добрих ри Чіпці для того, щоб хазяйнувати, потрібна чиясь допомога (креди чи інвестиції, як говорять зараз): то земля від далекого родича, і • за Галею злодійський посаг, то сам учасник розбійницької зграї.| Грицько покладається лише на свої мозолі. Коли Чіпка, протес-j туючи, втонув у пиятиці, пропонує товаришеві вирощений хліб, 6о| проп'є, Грицько докоряє йому: "У тебе мати старая, а ти її такі зневажив... у чужих людей хліб заробляє, сердешна..." В кінці роману ' Чіпчина матір Мотря доживає віку саме у Грицька. І за це йому ^;

прощається багато. :

в) Максим Ґудзь - онук січовика Мирона Ґудзя, що 25 років ^;

відслужив у царському війську, теж, як і Чіпка, втілення ідеї "пропащої сили" народу, свавільного й егоїстичного анархізму, що призводить до злочинів. З дитинства слухав він оповіді діда про запорозьку волю, про січові звичаї. "Як у гніздечку, так у Макси-мовім сердечку виплодилась воля, про яку дід переказував; поривала хлопця до сваволі, до невпокою." Його життєва енергія знаходила вихід у бешкетуванні, шкодливих іграх, збиткуванні з товаришів. "Палкий, як порох, сміливий, як голодний вовк", прозваний за своє отамування серед парубків Махамедом, потрапляє він на царську

106

пуікбу. Там остаточно і навіки зіпсувалась його душа. А повер­нувшись до Пісок, він очолює бандитську зграю. ' г) Жіночі образи в романі.

- Мотря - мати Чіпки, епічна постать матері-страдниці, у якої тюбов до сина є єдиним змістом життя. Як радіє вона його успіхам, дк тяжко переживає його падіння. "Як сова, згорбившись -скарлючившись, ходить вона кругом чорної (куди кинуто Чіпку. -10. С.); поглядає на невеличкі, залізом перевиті віконця, - та плаче-плаче..."

Працьовитість, совісність, моральне здоров'я не дозволили їй

примиритися із страшними злочинами сина.

- Галя - дружина Чіпки, віддзеркалення того гарного, здоро­вого, що було у Чіпці. Розділи про неї названі "Польова царівна" і "Розбишацька дочка", це сутність її трагедії. Краса і доброта Галі несумісні з тим оточенням, у якому вона жила. Єдина її надія -любий її чоловік Чіпка. Коли він остаточно став розбійником, вона

пішла з життя.

- Христя роботяща дружина Грицька, котра завжди симпати­зувала правдошукацьким намаганням Чіпки. Вона бачила егоїстичну обмеженість свого чоловіка, і це боляче вражало її.

- Явдоха - дружина Максима Ґудзя, страшне й потворне

породження міського дна.