71.Поняття та становлення конституційної юрисдикції в Україні.

Поняття, етапи становлення і моделі конституційного судочинства. Конституція як основний закон держави вимагає особливої правової охорони, яка може здійснюватися різними засобами, іноді прямо передбаченими в основному законі. Охорона конституції - завдання і обов'язок всіх органів та посадових осіб, що здійснюється ними шляхом застосування різних правових засобів у межах наданої їм компетенції. Однак найбільш ефективною є судова охорона конституції, особливо у формі конституційного судочинства.

Конституційне судочинство — це діяльність судових органів, що полягає в розгляді справ, предметом яких є конституційно-правові питання, пов'язані з забезпеченням додержання конституції державними органами, і прийнятті по них рішень, що тягнуть за собою правові наслідки.

Конституційне судочинство покликане забезпечувати верховенство конституції як основи національної правової системи, охорону конституційних прав і свобод, додержання принципу поділу влади у всіх його аспектах. Необхідним, стрижневим елементом конституційного судочинства є здійснювана судовим органом перевірка нормативних актів з погляду їх відповідності конституції. Саме це складає сутність конституційного судочинства.

Інститут судової охорони конституції виник у США на основі судових прецедентів. Його доктрина була сформульована Верховним судом США в рішенні 1803 р.: «Саме судова влада має право і зобов'язана сказати, що є закон». Цей прецедент заклав основи так званої американської моделі судової охорони конституції, головною особливістю якої є здійснення його судами загальної юрисдикції.

На першому етапі становлення світового конституційного процесу американська модель залишалася єдиною. З тими чи іншими модифікаціями вона затверджується у деяких країнах Латинської Америки (Аргентина, Болівія, Бразилія, Колумбія), Скандинавії (Данія, Норвегія, Швеція), англійських домініонах (Австралія, Канада, Нова Зеландія, Південно-Африканська Республіка).

На другому етапі виникає принципово нова, європейська модель конституційного судочинства, концепція якої була розроблена австрійським ученим Г. Кельзеном. її головна відмінність від американської моделі полягає в тому, що конституційне судочинство виділяється із загального судочинства і здійснюється не судами загальної юрисдикції, а спеціалізованим органом — конституційним судом, або квазісудовим органом (конституційною радою чи конституційною палатою вищих судових органів загальної юрисдикції).

Широке поширення розглядуваний інститут одержує після Другої світової війни на третьому етапі конституційного процесу. Він затверджується практично у всіх країнах Західної Європи, багатьох нових державах Азії, Африки, Латинської Америки. Поза цією загальною тенденцією залишаються соціалістичні держави.

Конституційне судочинство в країнах соціалістичного табору не відповідало принципу єдності державної влади і заснованому на ньому принципу формального верховенства вищого представницького органу, що наділяється всією повнотою державної влади.

Новий етап у розвитку інституту конституційного судочинства розпочався на рубежі 80-90-х років, коли процес демократизації набув глобального характеру. Він започатковується в усіх країнах, де відбувається перехід від авторитарних і тоталітарних режимів до демократії.

Наведений історичний екскурс дозволяє зробити низку висновків.

По-перше, можна стверджувати, що в даний час інститут конституційного судочинства притаманний переважній більшості сучасних держав, однією з істотних рис яких є верховенство права та його головного джерела — конституції. Верховенство конституції означає підпорядкованість їй не тільки всіх інших джерел права, а й всіх гілок влади, у тому числі й законодавчої. Як показав світовий досвід, найбільш ефективною правовою гарантією реалізації верховенства конституції є конституційне судочинство.

По-друге, на сучасному етапі переважає європейська модель конституційного судочинства, покликана усунути вади американської модемі, такі, наприклад, як зв'язаність суду при вирішенні конституційних питань обставинами розглянутих їм кримінальних і цивільних справ, тривалий строк судочинства, обов'язковість прийнятих рішень лише для сторін у конкретній справі.

Конституційні суди — це судові органи, діяльність яких здійснюється в процесуальних формах, що зближає їх з судами загальної юрисдикції. У деяких країнах законодавець розглядає їх саме як суди: положення про них містяться в розділі конституції, присвяченому судовій владі (Україна, Португалія, Росія, Туреччина, Чехія, Словаччина, Вірменія, Узбекистан та ін.). Цим законодавець підкреслює зв'язок конституційного судочинства з іншими формами судочинства і визнає конституційний суд одним із судів, але з особливою юрисдикцією — конституційною. Процедура судочинства в конституційних і загальних судах базується на таких принципах судочинства, як незалежність, колегіальність, гласність, змагальність і рівноправність сторін.