- •1.Поняття, предмет та метод кпу як галузі права.
- •2. Конституційно-правові інститути: поняття, та види
- •3. Конституційно-правові норми: поняття, ознаки та види.
- •4. Конституційні правовідносини: ознаки, склад.
- •5. Джерела кпу.
- •6. Конституційно-правова відповідальність: поняття, ознаки, санкції.
- •7. Поняття, предмет та основні етапи розвитку науки кпу
- •8. Функції та методологія науки кпу
- •9. Поняття, сутність, класифікація конституцій.
- •За терміном дії:
- •За політичним режимом:
- •За формою правління:
- •За формою державного устрою:
- •За способом прийняття:
- •За порядком зміни, внесення поправок і доповнень:
- •За зовнішньою формою:
- •За відповідністю реальним відносинам у суспільстві:
- •11.Етапи розробки, прийняття та внесення змін до ку.
- •12. Юридичні властивості ку.
- •13. Реалізація ку: поняття та форми. Тлумачення ку.
- •15.Порядок прийняття та внесення змін до ку.
- •16. Поняття конституційного ладу України. Загальна характеристика засад конституційного ладу.
- •17. Україна як суверенна, незалежна, демократична держава.
- •18.Україна як соціальна та правова держава.
- •19. Характеристика форми української держави.
- •20.Державні символи,державна мова та інші атрибути національної державності.
- •21. Україна – національна держава. Конституційно-правовий статус національних меншин в Україні.
- •23. Конституційно-правовий статус громадських об’єднань в Україні.
- •24. Конституційно-правовий статус релігійних організацій в Україні.
- •25.Конституційно-правові принципи інформаційних відносин в Україні.
- •26. Поняття, види та принципи конституційно-правового статусу людини і громадянина
- •28. Конституційно-правовий статус біженців та осіб які потребують додаткового або тимчасового захисту.
- •29. Поняття та принципи громадянства України. Належність до громадянства України.
- •30. Підстави набуття громадянства України.
- •31. Підстави припинення громадянства України.
- •32. Поняття, класифікація конституційних прав, свобод та обов’язків.
- •33. Конституційні особисті(громадянські) права та свободи людини в Україні.
- •34. Конституційні політичні права та свободи л і г.
- •35. Конституційні соціальні та економічні права та свободи л і г в Україні.
- •36. Конституційні культурні та екологічні права та свободи людини і громадянина в Україні
- •37. Конституційні обов’язки л і г в Україні.
- •6. Обов'язок набуття повної загальної середньої освіти.
- •38. Гарантії прав та свобод л і г в Україні.
- •IV. За суб'єктами, що реалізують гарантії, розрізняють:
- •V. За особливостями правового статусу, що гарантується, визначають:
- •VI. За змістом розрізняють:
- •39. Організаційно-правові механізми забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина в Україні.Г
- •40. Прововий статус та форми діяльності Уповноваженого вру з прав людини.
- •41.Поняття, форми та значення безпосередньої демократії в Україні.
- •42. Виборче право в об’єктивному та суб’єктивному значенні. Конституційні принципи виборчого права в Україні.
- •43. Поняття та види виборів в Україні.
- •44.Види виборчих систем та їх застосування в Україні.
- •45. Поняття, стадії та принципи виборчого процесу в Україні.
- •46.Поняття та види референдумів в Україні:
- •47. Порядок організації та проведення референдумів в Україні.
- •48.Поняття та ознаки одв. Система одв України.
- •49. Місце і роль вру і системі одв. Ознаки вру як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
- •50. Порядок формування, склад, строк повноважень, дострокове припинення повноважень вру.
- •51. Структура вру
- •52. Конституційно-правові засади організації роботи вру
- •53. Повноваження вру.
- •54. Конституційно-правовий статус народного депутата України.
- •55. Конституційні основи законодавчого процесу в Україні.
- •56. Правова природа, місце та роль інституту глави держави і правовій системі України
- •58.Повноваження Президента України
- •59.Акти глави держави. Правовий статус Адміністрації Президента України.
- •60. Поняття, ознаки виконавчої влади та система її органів в Україні.
- •61.Склад, порядок формування та припинення повноважень Кабінету Міністрів України.
- •62.Повноваження Кабінету Міністрів України.
- •63.Організація роботи Кабінету Міністрів України. Правовий статус Прем’єр-міністра України. Акти кму.
- •64. Центральні органи виконавчої влади в Україні: система, порядок формування та повноваження.
- •65. Місцеві органи виконавчої влади в України: система, порядок формування та повноваження.
- •66. 1.Поняття, ознаки та функції судової влади в Україні
- •67. Конституційні засади здійснення судочинства в Україні.
- •68. Система судів загальної юрисдикції в Україні. Правовий статус всу
- •69.Конституційно правовий статус суддів в Україні.
- •70. Конституційно-правовий статус прокуратури в Україні: система, порядок формування та повноваження.
- •3. Принцип гласності
- •71.Поняття та становлення конституційної юрисдикції в Україні.
- •72. Місце Конституційного Суду України в системі органів державної влади. Порівняльна характеристика з судами загальної юрисдикції.
- •73. Склад та порядок формування Конституційного Суду України.
- •75.Конституційне провадження: поняття, стадії.
- •76.Статут суддів ксу.
- •77.Поняття, принципи та форми територіального устрою.
- •79. Правовий статус Автономної Республіки Крим.
- •82. Основи місцевого самоврядування в Україні: правові, матеріально-фінансові, організаційні.
- •83.Поняття територіальної громади. Форми безпосереднього волевиявлення територіальної громади.
- •84. Сільські, селищні, міські ради: порядок формування, повноваження, структура, організація роботи.
- •85. Особливості правового статусу районних та обласних рад.
- •86. Статус депутатів місцевих рад.
- •87. Сільський, селищний, міський голова: порядок обрання, повноваження, підстави дострокового припинення повноважень.
- •88. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад: порядок формування, повноваження, структура, організація роботи.
- •89.Служба в органах місцевого самоврядування.
- •90. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування
71.Поняття та становлення конституційної юрисдикції в Україні.
Поняття, етапи становлення і моделі конституційного судочинства. Конституція як основний закон держави вимагає особливої правової охорони, яка може здійснюватися різними засобами, іноді прямо передбаченими в основному законі. Охорона конституції - завдання і обов'язок всіх органів та посадових осіб, що здійснюється ними шляхом застосування різних правових засобів у межах наданої їм компетенції. Однак найбільш ефективною є судова охорона конституції, особливо у формі конституційного судочинства.
Конституційне судочинство — це діяльність судових органів, що полягає в розгляді справ, предметом яких є конституційно-правові питання, пов'язані з забезпеченням додержання конституції державними органами, і прийнятті по них рішень, що тягнуть за собою правові наслідки.
Конституційне судочинство покликане забезпечувати верховенство конституції як основи національної правової системи, охорону конституційних прав і свобод, додержання принципу поділу влади у всіх його аспектах. Необхідним, стрижневим елементом конституційного судочинства є здійснювана судовим органом перевірка нормативних актів з погляду їх відповідності конституції. Саме це складає сутність конституційного судочинства.
Інститут судової охорони конституції виник у США на основі судових прецедентів. Його доктрина була сформульована Верховним судом США в рішенні 1803 р.: «Саме судова влада має право і зобов'язана сказати, що є закон». Цей прецедент заклав основи так званої американської моделі судової охорони конституції, головною особливістю якої є здійснення його судами загальної юрисдикції.
На першому етапі становлення світового конституційного процесу американська модель залишалася єдиною. З тими чи іншими модифікаціями вона затверджується у деяких країнах Латинської Америки (Аргентина, Болівія, Бразилія, Колумбія), Скандинавії (Данія, Норвегія, Швеція), англійських домініонах (Австралія, Канада, Нова Зеландія, Південно-Африканська Республіка).
На другому етапі виникає принципово нова, європейська модель конституційного судочинства, концепція якої була розроблена австрійським ученим Г. Кельзеном. її головна відмінність від американської моделі полягає в тому, що конституційне судочинство виділяється із загального судочинства і здійснюється не судами загальної юрисдикції, а спеціалізованим органом — конституційним судом, або квазісудовим органом (конституційною радою чи конституційною палатою вищих судових органів загальної юрисдикції).
Широке поширення розглядуваний інститут одержує після Другої світової війни на третьому етапі конституційного процесу. Він затверджується практично у всіх країнах Західної Європи, багатьох нових державах Азії, Африки, Латинської Америки. Поза цією загальною тенденцією залишаються соціалістичні держави.
Конституційне судочинство в країнах соціалістичного табору не відповідало принципу єдності державної влади і заснованому на ньому принципу формального верховенства вищого представницького органу, що наділяється всією повнотою державної влади.
Новий етап у розвитку інституту конституційного судочинства розпочався на рубежі 80-90-х років, коли процес демократизації набув глобального характеру. Він започатковується в усіх країнах, де відбувається перехід від авторитарних і тоталітарних режимів до демократії.
Наведений історичний екскурс дозволяє зробити низку висновків.
По-перше, можна стверджувати, що в даний час інститут конституційного судочинства притаманний переважній більшості сучасних держав, однією з істотних рис яких є верховенство права та його головного джерела — конституції. Верховенство конституції означає підпорядкованість їй не тільки всіх інших джерел права, а й всіх гілок влади, у тому числі й законодавчої. Як показав світовий досвід, найбільш ефективною правовою гарантією реалізації верховенства конституції є конституційне судочинство.
По-друге, на сучасному етапі переважає європейська модель конституційного судочинства, покликана усунути вади американської модемі, такі, наприклад, як зв'язаність суду при вирішенні конституційних питань обставинами розглянутих їм кримінальних і цивільних справ, тривалий строк судочинства, обов'язковість прийнятих рішень лише для сторін у конкретній справі.
Конституційні суди — це судові органи, діяльність яких здійснюється в процесуальних формах, що зближає їх з судами загальної юрисдикції. У деяких країнах законодавець розглядає їх саме як суди: положення про них містяться в розділі конституції, присвяченому судовій владі (Україна, Португалія, Росія, Туреччина, Чехія, Словаччина, Вірменія, Узбекистан та ін.). Цим законодавець підкреслює зв'язок конституційного судочинства з іншими формами судочинства і визнає конституційний суд одним із судів, але з особливою юрисдикцією — конституційною. Процедура судочинства в конституційних і загальних судах базується на таких принципах судочинства, як незалежність, колегіальність, гласність, змагальність і рівноправність сторін.
