13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя

Пануючою ідеологією стало х-во.Першою спробою філософського обґрунтування християнства була патрістика. Це був визнаний офіційною церквою напрямок у філософії, який розроблявся "батьками церкви". До них належать: Василь Великий, Григорій Нісський, Августин Блаженний, Іоанн Дамаскін та ін.Одним із найбільш яскравих представників патрістики був Августин Блаженний. Він пропагував доктрину всезагального, наперед визначеного існування. Бог наперед визначає долю людини, незалежно від її вчинків: одні люди йдуть до "спасіння", інші до пекельних мук. церкві. Августин пропагує теократичну систему – верховенство церковної влади над світською і світове панування космополітичної організації католицизму. Він намагається виправдати рабство і соціальну нерівність.Погляди Августина справили великий вплив на всю середньовічну філософію і ідеологію. Видатним представником середньовічної схоластики є Фома Аквінський . Фома намагався поставити філософію на службу релігії, одночасно проводячи розмежування між філософією і релігією, між знанням і вірою, доводячи можливість гармонії між знанням і вірою, а також необхідність їх співіснування. Відповідно він розрізняв істини розуму і одкровення. Для нього це були найвищі істини. він вважав, що загальні поняття первинні щодо речей; виступав проти крайнього реалізму. Вся філософія Фоми була спрямована на збереження і зміцнення влади католицької церкви. Він рішуче виступав проти соціальної нерівності людей. На сучасному етапі розвитку філософії його вчення трансформувалось у філософську течію "неотомізм". У період пізнього середньов були поширені погляди Бекона, Скотта і Уільяма Оккама.

14.Особливості філософії епохи Відродження

Філософія Відродження охоплює період від XIV до початку XVII ст. Вона була новою стосовно Середньовіччя, але не новою стосовно античності. Відбув відродж анич к-ри. Ф-я доби Відродж має відбиток середньовіч к-ри, на 1 м. ставить Платона. Одним із джерел ф-ї були середньовічні єресі, які підривали офіційну реліг ідеологію. Особливий вплив мала арабська ф-я. Р-ку ф-ї сприяли великі відкриття і винаходи. Ф-ське мислення наз антропоцентричним, в центрі уваги була людина, пріоритетним було не багатство, а особисті достоїнства, благородство. Мета життя-творчість, пізнання, служіння сусп.-ву. У філософських поглядах періоду пізнього Відродження розмаху набуває натурфілософське бачення світу. Новий напрямок у Ренесансі пов'язаний з такими іменами, як Леонардо да Вінчі, М. Копернік, Джордано Бруно, Тіхо де Браге, Й.Кеплер та ін. Багато з них, окрім Л.Валла, М.Казанського та Д.Бруно, не були філософами в вузькому значенні цього слова. Осн риси ф-ї Відродж.: 1-визнається можливість пізнання навкол світу таким, яким він є; 2-джерело пізнання-дія зовн світу на органи чуття, що сприймають та переробляють цю дію; 3 –запереч будь-яка нема тер субстанція, що що керує процесом пізнання; 4 визнання сили розуму. Мистецтво, література, наука домінували над «чистою» філософією, але поряд з мислителями-гуманістами представники натурфілософії теж активно сприяли становленню нового філософського бачення світу майже в усіх країнах Європи.