- •1. Соціокультурна зумовленість філософії.
- •2. Філософське мислення та його специфіка.
- •3. Своєрідність предмету філософії.
- •5. Структура ф-ського знання
- •6. Співвіднош ф-ських, загальнонаукових і спец-наук. Методів
- •7. Діалектика як загальнотеоретичний метод філософського пізнання, її форми та альтернативи.
- •8. Осн функції філософії:
- •10. Особливості розвитку та функціонування системи філософських категорії.
- •14.Особливості філософії епохи Відродження
- •13. Специфіка філософської думки в період Середньовіччя
- •15.Філософія Нового Часу
- •16.Класична німецька філософія
- •17. Своєрідність філософії українського духу
- •18. Марксистська філософія
- •19. “Філософська антропологія”
- •20. Екзистенціалізм
- •21.„Філософія життя”
- •22. Філософські ідеї психоаналізу.
- •23. Герменевтика як напрям сучасної філософії
- •25 Світогляд
- •26 Структура світогляду
- •28.Класична онтологія та її фундаментальні проблеми
- •31. Рух, як спосіб, простір та час як форми існування матерії
- •32. Некласична онтологія.
- •33.Визначальні категоріальні характеристики світу.
- •36. Поняття біосфери і ноосфери.
- •37 . Поняття глобалізаціїї та форми її існування.
- •38. Глобальні проблеми сучасності.
- •39. Екологія та екологічні проблеми в Україні
- •40.Інтелект,почуття,пам»ять і воля як здатності людини.
- •41. Співвідношення понять «людина», «індивід», «особистість» та «індивідуальність»
- •42. Проблема визначення Сутності людини
- •43.Проблема сенсу життя людини
- •44. Проблема свободи і відповідальності.
- •45.Свідомість як найвища форма відображення.
- •46. Феноменологічна концепція свідомості
- •47.Чуттєве,раціональне-когнітивне та емоційно-вольове у структурі свідомості
- •48*.Еврестична і творча функції інтуїції
- •50.Несвідоме, свідоме і надсвідоме
- •51. Основні складові пізнавальної діяльності:суб’єкт і об’єкт, мета і ціль, засоби та результат.
- •52. Гносеологія та епістемологія.
- •53*. Можливості та межі пізнавального процесу.
- •55. Абсолютність і відносність істини
- •56. Проблема критеріїв істини
- •57.Істина і правда
- •58. Поняття методу і методології.
- •59.Основні форми наукового пізнання
- •61. Функції мови
- •62.Поліструктурність мови
- •63Поняття соціокультурної комунікації
- •64.Об єкт і предмет філософії історії
- •67.Поняття суспільного і соціального у філософії
- •68.Основні характеристики суспільства
- •69*. Соціальна структура суспільства
- •70. Сім’я як соціальна ланка суспільства
- •71. Нація як соціальний феномен.
- •72. Ідеологія та утопія як форми організації соціуму.
- •73. Рушійні сили соціального процесу.
- •75. Цінності як ядро духовного світу людини.
- •76. Гуманізм філософії.
- •77. Поняття філософії економіки.
- •79. Поняття власності та її форм.
- •81. Поняття політики
- •82. Поняття політичної системи та її структури
- •83.Держава складова політичної організації суспільства
- •85. Поняття культури.
- •86. Масова культура,контркультура і антикультура.
- •87. Поняття цивілізації.
- •88. Традиції і новаторства в культурі.
- •89. Співвідношення національного і загальнолюдського в культурі
- •90. Поняття міжкультурної комунікації
75. Цінності як ядро духовного світу людини.
Цінності— це специфічно суспільні визначення об'єктів, які виражають їхнє позитивне чи негативне значення для людини і суспільства: добро чи зло, прекрасне чи потворне, справедливе чи несправедливе і т.д.
Всі різноманітні предмети людської діяльності, суспільні відносини і включені в їхню сферу природні процеси можуть виступати "предметними цінностями",об'єктами ціннісного відношення.
Суб'єктивні цінності, оцінки, установки, імперативи і нормативні уявлення, закріплені в суспільній свідомості і культурі, існують як способи і критерії, на основі яких відбувається оцінювання дійсності та діяльності людини.
Цінності — це те, на що орієнтується суб'єкт у своїй пізнавальній та практичній діяльності, а також те, що досягається в процесі та результатах такої діяльності.
Цінності є чимось більш високим, ніж звичайна зацікавленість людини. Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби,іи саме існування цінностей відрізняє людину від тварини. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Ці категорії невіддільні одна від одної. Культура і визначається через систему цінностей та ідей, що слугують для регулювання поведінки членів даного соціуму.
Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності – осередком духовного життя суспільства. Культура встановлює, що таке цінність, що – анти цінність. Люди, що поділяють однакові цінності, становлять соціальні групи, спрямовуючи, таким чином, об’єднуючись у політичній, економічній боротьбі, історію у певному напрямі. Цінності скріплюють громадську єдність, цілісність соціуму, перешкоджаючи руйнівному впливові ззовні. Роль особливих ідейних кріплень в суспільстві виконують соціальні цінності, що виступають у форм соц.-пол. ідеалів, ідей, ціннісних настанов, орієнтацій, надцінних
76. Гуманізм філософії.
Гуманíзм— визнання людини найвищою цінністю в світі, повага до гідності та розуму людини Філософія за своєю природою гуманістична, бо в простому розумінні філософія– це любов до мудрості. Філософія як наука, форма суспільної свідомості і теоретичного світогляду має потужний гуманістичний потенціал. Це виявляється в тому, що вона:
1)розглядає людину як єдино можливий суб’єкт. Людина включається у предмет філософії в контексті «Людина-світ». 2) Розглядає людину як найвищу цінність світу, творця знання взагалі і філософського зокрема; 3) філософія завдяки своєму логічному арсеналу, своїми формами і методами створення понять, узагальнень розвиває теоретичне мислення, мову, сутності або людини, її пізнавальні можливості; 4) філософія, будь-яка, незалежно від її спрямування і сутності – це форма пізнання, пошук істини, спроба проникнути у світ речей, ідей і явищ; 5) філософія ідеологічна, є могутнім фактором впливу на суспільну свідомість, людську діяльність, суспільний прогрес; 6) філософія з’ясовує світоглядні проблеми і тому є теоретичною основою будь-якого світогляду.