2.4. Об'єкти менеджменту

Для того, щоб ефективно керувати виробництвом, викладеного (принципова схема керування, концепція і принципи менеджменту, ме­тоди, технологія і техніка керування) явно недостатньо.

У цьому зв'язку доцільно глянути (хоча б гіпотетично) на вироб­ничий процес з різних точок зору, для чого скористаємося деякими схемами.

З позиції вищого керівництва фірми виробничий процес може бути представлений у вигляді «чорної шухляди». Керівника вищого рангу, у першу чергу, цікавить вихід, результат виробничого процесу, тобто мета і ступінь його досягнення. Потім те, що необхідно для до­сягнення мети, тобто вхід. І тільки потім, якщо щось не спрацьовує, розглядався сам виробничий процес і умови його функціонування (рис. 1.5).

Предметом занепокоєння операційних (виробничих) менед­жерів є безперебійність виробничого процесу, усіх його складових й інфраструктур, спрямованих на досягнення поставлених цілей (пла­ну) організації.

На вході «чорної шухляди» зображені стрілками п'ять видів ре­сурсів, необхідних для функціонування будь-якого підприємства.

Це:

• люди — трудові ресурси (Р);

• матеріали — матеріальні ресурси (М);

• капітал — фінансові ресурси (Ф);

• технологія — технологічні ресурси (Т);

• інформація — інформаційний ресурс (І).

Раніше у вітчизняній науці керування розглядали чотири види виробничих ресурсів: трудові, матеріальні, фінансові і технічні. Під технічними ресурсами малися на увазі машини, устаткування, силові установки і т.д. Вважалося, що цих чотирьох видів цілком достатньо для функціонування виробничих процесів.

Інформація, хоча і враховувалася в системі керування, однак до категорії ресурсів її не відносили. Найчастіше інформаційне забезпе­чення вважалося видом діяльності і тому зараховувалося до категорії функцій керування.

У період розвитку ринкових відносин значення інформації різко зросло. Без неї неможливо почати нову справу, переходити на новий продукт, технологію, вижити в конкурентній боротьбі. Без інфор­мації не може обійтися жодне підприємство, а для деяких даний ре­сурс є домінуючим. Тому з повною підставою можна перейняти за­кордонний досвід і віднести дану економічну категорію до розряду виробничих ресурсів.

Аналогічно можна підійти до технології, тому що будь-який техно­логічний процес сучасності немислимий без технічних засобів.

Таким чином, ресурси — це керовані фактори виробництва, що мають вартісні властивості, необхідні для забезпечення функціону­вання і розвитку виробничих процесів.

Однак в організації керують не тільки розглянутими ресурсами і процесами. Досягти мети можливо лише при реалізації випущеної продукції чи шляхом надання яких-небудь послуг. А це пов'язане з зовнішнім середовищем, що є споживачем продукту, що випус­кається, і джерелом постачання ресурсів організації. Адже зовнішнє середовище є не тільки джерелом загроз, але і можливостей. Інакше кажучи, менеджмент не обмежується керуванням ресурсами, вироб­ництвом, організацією в цілому. Це поняття пов'язане з одержанням прибутку, тобто досягненням мети, що приносить дохід.

У культурі розвинутих капіталістичних країн поняття «менедж­мент» дуже часто сусідить з поняттям «бізнес». Бізнес — це діяльність, спрямована на одержання прибутку шляхом створення і реалізації певної продукції чи послуг. В українській мові є синонім слова «бізнес» — «підприємництво», що відроджується в даний час і означає всяку господарську справу і ділові відносини між її учасни­ками.

Підприємництво характеризується такими ознаками, як самос-. тійність, відповідальність, ініціативність, ризик, динамічність, ак­тивний пошук рішень в економічній діяльності підприємства. Як по­вноправний вид господарської діяльності, воно використовує вироб­ничі ресурси: матеріальні, трудові, фінансові, технологічні й інфор­маційні.

Для підприємництва необхідні основні засоби: земельні ділян­ки, будинки, приміщення, машини, устаткування. Вони потрібні не тільки безпосередньо для виробництва, але і для збереження, транс­портування, продажу продукції, керування.

У залежності від виду підприємництва використовують ті чи інші ресурси, головним з яких у початковій стадії є капітал. Основу виробничого підприємництва складає виробництво будь-якої спря­мованості (матеріальне, інтелектуальне, творче), при якому підприємець, використовуючи власні знаряддя чи ті, що здобува­ються, предмети праці,-робочу силу, організує виробництво про­дукції, послуг, інформації, духовних цінностей для наступного про­дажу [7].

Основна функція виробничо-підприємницької діяльності — ор­ганізація виробництва (рис. 1.6).

Здійснення виробничого підприємництва пов'язане з придбан­ням матеріальних ресурсів (М) за гроші (Г_м), основних засобів (Ф) за гроші (Г_ф), робочої сили (Р) з витратами на оплату праці (Г_р). У вели-

чину 1 _р входить і зарплата самого підприємця як витрати, оплачувані з виторгу за реалізацію товару.

Крім перерахованих витрат, підприємець (виробничник) несе витрати на придбання різної інформації, на транспортування і збере­ження матеріалів, готової продукції, ремонт устаткування, оплату кредитів і т.д.

Завершується процес випуском готової продукції, що у вигляді товару реалізується покупцю (споживачу) чи в торгову мережу. Ви­торг від продажу товару залежить від обсягу реалізації і відпускних цін. І основне завдання підприємця полягає в тім, щоб виробництво окупилося, дало прибуток, тобто виторг Г_т повинен перевищувати витрати (Г_м+Г_р+Гф) і всі додаткові витрати, податки, платежі. Прибу­ток вважається нормальним, якщо відсоток прибутку перевищив відсоток доходу від коштів, покладених у банк на депозит.

Зрозуміло, що зазначені непрості умови стримують розвиток підприємництва. Крім того, даний вид бізнесу вимагає високої кваліфікації, а складність і невисока престижність виробничої діяль­ності спонукають бізнесмена шукати більш доступні і легкі джерела доходу.

З іншого боку, недосконалість податкового законодавства також не стимулює розвиток вітчизняного підприємництва з виробництва товарів для країни. Хоча саме виробниче підприємництво необхідне суспільству як можливість реалізації національної ідеї, дійсної неза­лежності, а самому бізнесмену, що тяжіє не до миттєвої вигоди, дає стабільний успіх у перспективній стійкій справі.