
- •Розділ 1. Економічні передумови ситуаційного керування
- •Тема 1. Економічні явища і причини виникнення проблемних ситуацій на підприємствах
- •Тема 1. Економічні явища і причини виникнення проблемних ситуацій на підприємствах
- •1.1. Макроекономічні явища, що ведуть до появи проблемних ситуацій на підприємствах
- •1.2. Вплив макроекономічних проблем на первинні ланки економіки
- •1.3. Виникнення проблемних ситуацій в організації
- •1.4. Суть і завдання ситуаційного (адаптивного) менеджменту
- •1.5. Місце ситуаційного менеджменту у загальній системі управління підприємством
- •Тема 2. Функціональне (традиційне) керування підприємством як база ситуаційного менеджменту
- •2.1. Концепція і принципи менеджменту
- •2.3. Мета й основні функції менеджменту
- •2.4. Об'єкти менеджменту
- •2.5. Комунікації в менеджменті
- •Тема 3. Основні компоненти функціонального менеджменту
- •3.1. Технологія і техніка забезпечення процесу керування
- •3.2. Виробнича (операційна) система і її основні функції
- •3.3. Організаційно-технологічні компоненти керованих перемінних
- •3.4. Взаємовплив перемінних і закон самозбереження організації
- •3.5. Необхідність і проблеми застосування ситуаційного менеджменту
- •Тема 4. Ситуаційний підхід до керування організацією
- •Тема 4. Ситуаційний підхід до керування організацією
- •4.1. Функціональні і ситуаційні завдання керування
- •4.2. Концепції ситуаційного менеджменту
- •4.4. Роль випадку в зміні позицій фірми на ринку
- •4.5. Класифікація ситуацій і моделі ситуаційного менеджменту
- •Тема 5. Облік ризиків у ситуаційному менеджменті
- •5.1. Суть господарського ризику
- •5.2. Види і причини втрат у підприємництві
- •5.3. Облік границь і зони господарського ризику
- •5.4. Керування ризиками в проблемних ситуаціях
- •5.5. Профілактика та прогнозування появлення
- •Тема 6. Кризові ситуації на підприємстві
- •6.2. Причини кризи й ознаки банкрутства фірми
- •6.3. Реструктуризація підприємства як спосіб запобігання банкрутству
- •6.4. Шляхи виходу підприємства з кризової ситуації
- •6.5. Система ситуаційного (антикризового) управління персоналом
- •Розділ 3. Психологічні проблеми і моделі ситуаційного лідерства
- •Тема 7. Психологічні аспекти в ситуаційному менеджменті
- •Тема 7. Психологічні аспекти в ситуаційному менеджменті
- •7.1. Суть і завдання психологи керування
- •7.2. Психологічний аналіз управлінської діяльності
- •7.3. Розвиток компетенції
- •7.4. Ситуаційне керування і кадрова політика
- •7.5 Створення сприятливого психологічного клімату в колективі
- •Тема 8. Ситуаційні моделі лідерства
- •8.2 Ситуаційний підхід «шлях — ціль» Мітчела і Хауса
- •8.3. Теорія життєвого циклу Херсі і Бланшарда
- •8.4. Ситуаційна модель Врума-Йеттона-Яго
- •8.5. Порівняльний анализ ситуаційних моделей лідерства і
- •Тема 9. Людський фактор і психологічні аспекти управлінських впливів
- •9.1. Роль людського фактора в керуванні
- •9.2. Керування як творчий процес
- •9.3. Психологічні аспекти прийнятих рішень
- •9.4. Неформальні аспекти в управлінських ситуаціях
- •9.5. Поведінка керівника в проблемних ситуаціях
- •Розділ 4. Компоненти ситуаційного менеджменту
- •Тема 10. Основа ситуаційного менеджменту
- •Тема 10. Основа ситуаційного менеджменту
- •10.1. Фактори проблемних ситуацій і їхній вплив
- •10.2. Мета і завдання ситуаційного менеджменту
- •10.3. Експрес-діагностика фінансової заможності фірми
- •10.3. Експрес-діагностика фінансової заможності фірми
- •10.4. Прогнозування в ситуаційному менеджменті
- •10.5. Методи розв'язання ситуацій
- •Тема 11. Технологічне забезпечення ситуаційного менеджменту
- •11.1. Моделі і моделювання
- •11.2. Загальна технологічна схема процесу ситуаційного керування
- •11.3. Адаптивні плани роботи фірми
- •1.4 Розробка управлінських рішень у ситуаційному менеджменті
- •11.5. Комунікаційне забезпечення й інформаційна підтримка керівника
- •Розділ 5. Методи і прийоми ситуаційного менеджменту
- •Тема 12. Керування стратегічними ситуаціями
- •Тема 12. Керування стратегічними ситуаціями
- •12.2. Моніторинг зовнішнього середовища
- •12.3. Керування за «слабкими сигналами»
- •12.4. Реактивний менеджмент
- •Тема 13. Керування в кризовій ситуації
- •13.2. Організація керування за контрольними точками
- •13.3. Стратегія і тактика антикризового керування
- •13.4. Керування фірмою в надзвичайних ситуаціях
- •13.5. Рольова поведінка менеджера в проблемних ситуаціях
- •Тема 14. Аналіз і шляхи підвищення ефективності ситуаційного менеджменту
- •14.1 Аналіз проблемних ситуацій і їхніх наслідків
- •14.2. Концепція безупинного стратегічного планування стійкого розвитку підприємства
- •14.3. Заходи для підвищення стійкості роботи фірми
- •14.4. Досвід ситуаційного антикризового керування
- •14.5. Визначення ефективності менеджменту
13.4. Керування фірмою в надзвичайних ситуаціях
При збільшенні масштабів небезпеки і набуванні ними зримих обрисів фірма розробляє і здійснює спеціальні плани, що містять шляхи і способи вирішення проблем і різні цільові програми. Інтенсивність роботи над ними багато в чому залежить від швидкості розвитку ситуації, насамперед у зовнішньому середовищі.
Чим краще фірма підготовлена до початку «бойових» дій, тим менше часу їй необхідно для відповідної реакції. Але саме рішення приймається, виходячи з необхідних витрат на вироблення рішення і його забезпечення, а також можливих втрат, насамперед прибутку.
Якщо аналіз вказує на наближення значної небезпеки, що може наступити швидше, ніж фірма осмислить ситуацію і виробить відповідні кроки, використовується наявна напоготові надзвичайна кризова програма. Вона передбачає, насамперед, встановлення безупинного спостереження за економічними, політичними, соціальними тенденціями і розвитком подій за межами фірми на предмет появиекстрених проблем, їхній безупинний аналіз і інформування керівництва про все, що заслуговує на увагу.
Швидке реагування забезпечується тим, що обов'язки оперативного керування бере на себе спеціальна група вищого керівництва фірми, що володіє для цього необхідними ресурсами і повноваженнями в галузі конкретних дій, що, в разі потреби, здійснюються врозріз із усіма принципами ієрархічної організації. У її розпорядженні знаходяться служби, що постійно аналізують ситуацію і готують необхідні рішення і рекомендації, а також мережа «аварійних» комунікацій, прообраз яких добре відомий як оповіщення по ланцюжку. Іншими словами, з появою кризових і надзвичайних ситуацій фірма переходить на ситуаційне керування.
Усе це дає можливість оперативно переглядати пріоритетність проблем відповідно до швидкозмінюваних обставин, швидко реагувати на події, передбачати появу нових небажаних тенденцій, контролювати технічні й економічні наслідки діяльності фірми.
Успішність діяльності такої групи багато в чому визначається тим, що вона сумісна з більшістю організаційних структур і, одночасно, не залежить від них.
У надзвичайній ситуації відбувається перерозподіл функцій самого керівництва з контрольних на координаційні, котрі, якщо змушують обставини, набувають форми твердого адміністрування. Керування тут вимагає рішучих змін, коли всі кроки в потрібному напрямку розписані буквально по днях і годинах. У таких випадках доводиться постійно «сортувати» всі проблеми на найважливіші, що потребують негайного вирішення, і важливі середньої терміновості. Потім важливі, але не термінові, але за якими все одно потрібний пильний нагляд і, нарешті, проблеми, що не заслуговують уваги і скидаються в «нагромаджувач».
Примусові зміни, звичайно, викликають опір людей, ступінь і джерела якого заздалегідь передбачити важко, тому вони виявляються дорогими, що потребують від керівництва великої напористості, творчої жилки, володіння різноманітними прийомами впливу на людей. Коли фірма під загрозою, від колективу це ховати не можна, оскільки співробітники замість того, щоб займатися справою, почнуть з'ясовувати, що ж все-таки відбувається, чим ще більше збільшать хаос і плутанину.
Із загальних «антикризових» заходів можна відзначити: 1. Скорочення штату. Звільняються в першу чергу технічні співробітники — секретарі, водії, кур'єри, прибиральниці і т.п.2. Заморожування всіх венчурних проектів.
3. Скорочення представницьких витрат.
4. Різке скорочення демократичних процедур у керуванні, колегіальних рішень, нарад, погоджень.
5. Перехід на швидкі, «єдині» механізми прийняття рішень, підкріплені роботою особливих «антикризових» груп, що виробляють ідеї і пропозиції шляхом «мозкового штурму».
Головними завданнями менеджерів в умовах кризи є:
1. Збереження системи керування.
2. Підвищення гнучкості й ефективності комунікацій.
3. Збереження працездатності кадрів.
4. Недопущення паніки серед працюючих.
Кожна криза — це унікальна подія, і з нею потрібно поводитись відповідно. Однак існують визначені стереотипи поведінки, що застосовуються у всіх кризових ситуаціях, і деякі загальні принципи, якими можна впливати при кризах. Крім того, є ряд прийомів керування в кризовій ситуації, що застосовуються в цілому і які можна видозмінювати і пристосовувати до кожного конкретного випадку.
На жаль, як показує досвід, часто люди, обрані владою, працюють абияк, діючи за підказкою інтуїції чи темпераменту, а не за планом чи керуючись логікою.
Це ясно показує найбільшу пастку, у яку можуть потрапити керівники будь-якого рангу і будь-якої галузі. Усі вони занадто спокійно відносяться до необхідності негайних і рішучих дій.
На початковій стадії керування кризою необхідно уникати непередбачених вчинків. Варто тримати руку на пульсі обстановки, щоб, як тільки вона почне розпалюватися (при перших ознаках сповзання в кризу), керівник міг би відразу вжити попереджувальних заходів. На цій стадії ще є час подумати, скласти плани на випадок непередбачених обставин і впровадити ці плани в життя.
Якщо холоднокровно використовувати прийоми керування до кризової ситуації — оцінити потенційно небезпечну ситуацію, вчасно звести разом різні групи фахівців, щоб вони обговорили можливе вирішення проблеми, таким чином, як правило, завжди знаходиться вихід, перш ніж наступить критичний стан.
Однак, якщо, незважаючи на всі зусилля, криза все-таки відбулася, необхідно зробити наступне*:1. Заспокоїтися. Оцінити обстановку. Навіть якщо аналітичні і розумові здібності керівника в цьому випадку працюють у п'ять разів швидше, ніж звичайно, необхідно подумати. Варто з'ясувати:
• Що в точності відбувається (ситуація)?
• Чому це відбувається (причини)?
• Що імовірніше за все відбудеться, якщо пустити справу на само-плив (прогноз, сценарій)?
• Кого ще це може зацікавити (партнерів, конкурентів)?
• Що є в запасі (люди, устаткування, гроші, підтримка інших організацій, зв'язок із впливовими персонами)?
• Наскільки швидко необхідно діяти, щоб запобігти подальшому руйнуванню (негайно, через годину, добу, місяць)?
• Як діяти (логіка, план)?
• 3 ким діяти (об'єднання зусиль, відсікання частини цілого, інші варіанти)?
• Яка ефективність дій (витрати, результативність)?
• Можливі наслідки дій (організаційно-технологічні, економічні, екологічні, правові, соціальні і т.п.).
• Чи є необхідність дій (непоправність кризи, ціна дій і результатів)?
2. Скласти попередній план дій (самостійно, із залученням заступників, інших осіб) і підготувати кілька запасних варіантів на випадок непередбачених обставин.
3. Підібрати команду для роботи в кризовій ситуації. Розподілити обов'язки, завдання, права (самостійність рішення в екстремальних умовах) і принципи мотивації.
4. Розмістити центр керування ситуації (офіс керівника, місце кризової ситуації).
5. Організувати безперебійну і надійну систему передачі і переробки, збереження (для наступного глибокого аналізу) інформації про те, що відбувається, і дії, що починаються.
6. Виключити (зменшити) потік і канали проходження інформації, що не має прямого відношення до сформованої ситуації.
7. Звільнитися від усіх менш значимих проблем, рішення яких делегувати іншим особам.
8. Відкласти інші, навіть дуже важливі проблеми і завдання на потім, якщо їх можна вирішити пізніше і забути до кінця ситуаційного конфлікту.
9. Скласти докладний план, що включає:
• розклад — що потрібно зробити зараз чи пізніше (найкраще сітковий графік за допомогою комп'ютера, якщо дозволяє час);• забезпечення ресурсами намічених дій;
• відповідальність конкретних осіб по кожному виду дій;
• границі часу, у межах яких можна не квапитися по кожній дії, що починається, (найкраще резерви часу по мережевих графіках);
• довгострокові рішення, які потрібно підготувати і втілити в життя у свій час;
• плани роботи в непередбачених обставинах, при можливому новому повороті подій чи у виняткових екстремальних ситуаціях;
• надійність забезпечення дій, що починаються, і передбачуваних їхніх результатів.
10. Постійно стежити за розвитком подій. Перевірити надійність і своєчасність одержання необхідної інформації і порядки провідних вказівок.
11. Оцінювати дії і спокійно (але вчасно й адекватно) реагувати на те, що відбувається, шляхом регулювання і координації вжитих заходів.
12. Розглядати розвиток антикризових подій з погляду можливості і доцільності зміни існуючого плану чи попереджувальних дій.
Вимога до якості керуючого в кризовій ситуації. Гарний керуючий у кризовій ситуації рішучий. Він повинен швидко й адекватно реагувати на розвиток подій, а його навички дозволяють йому прискорити процес прийняття рішень. Він не пропустить жодного кроку проблеми й ухвалення рішення, суть яких зводиться до наступного".
• визначити ситуацію;
• виконати аналіз;
• визначити мету;
• розробити гіпотезу;
• зібрати факти;
• проаналізувати факти;
• врахувати можливі способи дій;
• оцінити можливі способи дії;
• прийняти рішення і втілити його в життя;
• уважно стежити і координувати реалізацію рішення;
• підвести підсумки і дати оцінку виконаних дій. Керуючий, що ефективно працює в умовах кризи, пройде всі ці
стадії якнайшвидше, використовуючи досвід і інтелект як свій власний, так і членів команди.
Керуючи кризовою ситуацією, керівник виграє час, відкладаючи деякі справи на потім, але, як усякий гарний керівник, він може, якщо захоче, змусити їх йти швидше. Такі керівники — гарні лідери — на-дихають свою команду, заохочують її зусилля і вселяють у неї впевненість в успішному розв'язані кризової ситуації.
У кінцевому рахунку (і це важливіше всього) гарні керівники, як правило, не втрачають холоднокровності, не впадають в паніку, не реагують занадто бурхливо на будь-які події і не «втрачають голову». Фактично вони ніби сповільнюють крок у кризових ситуаціях, роблячи враження на навколишніх і підлеглих, що все йде нормально, за планом і ситуація знаходиться під їхнім повним контролем.
Підводячи підсумок, можна сказати, що керування в кризовій ситуації — це не більш ніж гарне керування в напружених умовах. Адреналін може виділятися швидше, але завдяки цьому прекрасно концентруються розумові здібності. Гарні менеджери процвітають, працюючи в напруженому режимі, і вони, як правило, прекрасні менеджери криз.