10.5. Методи розв'язання ситуацій

У процесі виробничої діяльності, у будь-якому випадку, вибір методу розв'язання ситуації визначається обсягом, вірогідністю й оцінкою інформації, що характеризує виниклу проблему.

В першу чергу необхідно звернутися до заздалегідь складеного адаптивного (ситуаційного) плану. Якщо виникла ситуація збігається з можливою, котра передбачена цим планом, то, перевіривши її, діяти відповідно до поданого плану. Якщо ні, то можливі такі варіанти:

1. Стан середовища однозначно і строго визначено.

2. Стан середовища багатозначний і визначається (умови ризику):

• постійними імовірними оцінками з регулярними змінами;

• марківськими процесами (випадковими процесами, що характери­зуються тим, що при відомому сьогоденні майбутнє не залежить від минулого);

• немарківськими процесами (поведінка суб'єкта чи системи зале­жить від його минулого стану).

3. Стан середовища багатозначний і не піддається імовірній оцінці (умови невизначеності).

Власне кажучи, ці умови інформаційного забезпечення і визна­чають вибір одного чи комбінацію наступних методів розв'язання си­туації: реактивного реагування, аналогового й інтуїтивного.

На практиці ці методи застосовуються в ряді випадків окремо, але, головним чином, у комбінаціях, що вимагає відповідних ко­мунікацій, інформаційного забезпечення, операцій і, нарешті, регла­ментації у взаємодіях підрозділів системи керування.

Метод реактивного реагування заснований на однозначності відносин безлічі ситуацій і безлічі поведінок: кожна ситуація викли­кає одну і тільки одну визначену ситуацію.

Управлінська система застосовує метод реактивного реагування тільки тоді, коли ситуація характеризується чіткими, відомими їй причинно-наслідковими відносинами. Фактично тут немає вибору варіанта впливів. Реактивні реакції найбільш близькі до точних, відносно легко сформульованих способів керування, оскільки сучас­ний рівень спеціалізації управлінських працівників дозволяє, в до­сить вузьких сферах, реагувати оперативно і досить часто приймати практично однозначні рішення, що наближаються до детермінова­них.

Метод реактивного реагування властивий будь-якому рівню гос­подарських систем. Звичайно, зміст відповідного цьому методурішення залежить від характеристик ситуації і рівня керування. На­приклад, реакція майстра на зупинку верстата — «полагодити» чи, якщо є вільний верстат, «включити інший». Реакція директора заво­ду на ситуацію зриву механічним цехом постачання деталей на збор­ку також може бути описана в досить обмеженому діапазоні реакцій: «підключити інший цех», «розібратися» і т.д.

Метод аналогів заснований на багаторазовому використанні зафіксованого в каталозі виробничої організації досвіду розв'язання тих ситуацій, що виникали в ній чи поза нею. Цьому методу відповідає як завгодно довга, але завжди та сама серія комбінацій актів керування [13].

Результат впливу системи керування залежить багато в чому від того, наскільки інтенсивно і широко виробляється пошук аналогічної ситуації. Разом з тим зрозуміло, що для забезпечення пошуку анало­га необхідно: по-перше, попередньо одержати, проаналізувати, уза­гальнити зведення про досвід даної й інших виробничих організацій, тобто завчасно створити запас рішень за аналогією; по-друге, не­обхідно мати спеціальний пошуковий апарат, здатний за певними оз­наками здійснювати пошук аналога.

Отже, ефективність керування з застосуванням методу аналогів залежить від інформаційного потенціалу виробничої організації, на­копиченого в процесі постійної діяльності зі збору й аналізу інфор­мації, що надходить із зовнішнього і внутрішнього середовищ.

У практиці досить широко розповсюджений й інтуїтивний ме­тод. Якщо застосування перерахованих вище методів засновано на використанні обсягу повної (наявної чи одержуваної шляхом досліджень) інформації, то інтуїтивний метод не базується на якій-небудь строгій послідовності операцій, хоча і тут мають місце логічна перевірка суті явища, його зіставлення зі структурою відо­мих ситуацій.

При прийнятті чисто інтуїтивного рішення люди грунтуються на власному відчутті того, що їхній вибір правильний. Менеджери в основному покладаються на отриману інформацію і ПК.

Оскільки рішення приймаються людьми, то їхній характер бага­то в чому несе на собі відбиток особистості менеджера, причетного до його появи на світ. Індивідуальність менеджера прямо впливає на вид прийнятих рішень, що можуть бути за своєю суттю урівноваже­ними й імпульсивними, інертними і ризикованими, обережними і, на­решті, раціональними.Застосовувані методи розв'язання ситуацій залежать також від стилю керування того чи іншого менеджера, його емоційного стану, темпераменту, нарешті. Тому суб'єктивність розв'язання ситуацій очевидна. Найбільш ефективними рішення, прийняті інтуїтивним методом, були б тоді, коли зменшується ступінь їхньої суб'єктив­ності, а це можливо (якщо дозволяють обставини) тільки при колек­тивному виробленні рішень.

Об'єктивність прийнятих рішень може бути також підвищена їх перевіркою на економічність, тобто передбачуваною віддачею на ви­трачені ресурси. Причому чим ці витрати більші, тим точнішою по­винна бути оцінка, що враховує, крім усього, й елемент ризику.