7.2. Психологічний аналіз управлінської діяльності

Відомим російським психофізіологом І.П.Павловим були виділені специфічні типи людини, позначені в його працях як ху­дожній, розумовий і середній тип. Дана типологія пов'язана з навчан­ням, відповідно до якого вища нервова діяльність людини характери­зується наявністю в ній двох сигнальних систем: першої сигнальної системи — образної, емоційної і другої, пов'язаної з відображенням цих образів за допомогою слова — сигналом сигналів. Відносна пе­ревага першої сигнальної системи характеризує художній тип, відносна перевага другої — середній тип людей. При цьому в «ху­дожників» діяльність великих півкуль головного мозку стосується найменше лобової частки і зосереджується, головним чином, в інших відділах, у «мислителів», навпаки, — переважно в перших.

Наявність двох сигнальних систем у психіці людини пов'язана з діяльністю правої чи лівої півкуль мозку, перша з яких більш відповідальна за продукування образів і емоцій, а друга — слів і мо­ви в цілому. Відносна перевага діяльності правої півкулі мозку люди­ни дозволяє судити про перевагу першої сигнальної системи, а пере­вага лівої півкулі — про домінування другої.

При цьому ліва півкуля мозку керує правою стороною людини, а права — лівою (так звана асиметрія мозку). Найпростіший тест для виявлення відносної переваги тієї чи іншої сигнальної системи поля­гає в кількаразовому «схрещуванні» чи переплетенні пальців: якщо зверху завжди виявляється великий палець лівої руки, то говорять про віднесення даної людини до художнього типу (друга сигнальна система).За спостереженнями директора Центру консультування з про­фесійної зайнятості Тоні Мілі (США) «правопівкульні» і «лівопів-кульні» мають наступні відносні здібності: ті, що обробляють інфор­мацію за допомогою лівої півкулі, люблять мати справу з проблемами, які розв'язуються логічним шляхом, і є активними і говіркими людь­ми. Скоріше конформісти, вони шукають точні факти і люблять кон­структивні розпорядження (завдання). Вони скоріше роблять виснов­ки, ніж створять нові ідеї, і, по суті, вони скоріше поліпшать існуючий процес чи продукт, ніж винайдуть щось нове. їм подобається працю­вати в проблемно-орієнтованих організаціях, що мають чітку структу­ру, налагоджений контроль і ясно окреслене коло відповідальності. Раніше організації і системи роботи були, переважно, «правомозкови-ми». Багато систем, можливо, почали перетворюватися в «лівомоз-кові» після Ф.Тейлора, засновника наукового менеджменту.

Ті, що обробляють інформацію за допомогою правої півкулі, з іншого боку, сильні в питаннях, що розв'язуються інтуїтивним шля­хом, і дуже гарні в образному мисленні. їм подобається винахід, до­сягнення головної мети, відкриття через проблемну ситуацію. Вони частіше не є конформістами (тобто тими, що пристосовуються).

Ті, що обробляють інформацію за допомогою правої півкулі, ча­сто надають перевагу організації, що має ідеалістичні цілі, і такій, де вони можуть виявити особисту ініціативу, їм подобаються гнучкі правила.

Відомо, що в основі поведінки людини лежать стійкі характеристики її особистості, які визначають вибір, прийняття рішень людиною з приводу її поведінки. Природно, на такі рішення дуже впливають цілі, які переслідує людина, умови, у яких розвертаються дії, її можливості, динаміка процесів, що відбуваються, настрій і низка інших факторів. Однак при всій різноманітності факторів поведінка кожної конкретної людини має певну стабільність і передбачуваність, які визначаються властивими їй принципами поведінки, критеріями вибору і переваги, табу і іншими подібними моментами. Більше того, у цілком однакових ситуаціях, якщо тільки такі взагалі існують, різні люди можуть прийняти різні рішення [12].

Усі люди в чомусь схожі один на одного. І це дозволяє говорити про людину взагалі, міркувати про її риси, особливості поведінки і т.п. Однак жодна конкретна людина не є знеособленою "людиною взагалі". Кожний несе в собі щось, що робить його унікальним, винятковим, тобто людиною, що володіє індивідуальністю.Індивідуальність людини складається з трьох початків. По-перше, кожна людина в чомусь подібна до всіх інших. По-друге, кожна людина в чомусь однакова з деякими іншими індивідами. І, нарешті, по-третє, кожна людина в чомусь не схожа ні на кого. У залежності від того, як сполучаються ці початки, формується індивідуальність кожної конкретної людини. При цьому, як би не будувалося це сполучення, потрібно завжди пам'ятати, що людина завжди одночасно має спільне з іншими і не схожа на інших.

Кожна людина має стійкий набір рис і характеристик, які обумовлюють її дії і поведінку. Дані риси виявляють себе на досить тривалому проміжку часу, завдяки чому можна зафіксувати і відчути індивідуальність людини.

Індивідуальність людини формується під впливом трьох груп факторів. Першу групу становлять спадковість і фізіологічні особливості людини. Спадковість зберігає і передає зовнішні риси людини. Але не тільки. Дослідження, проведені з близнюками, показують, що спадковість може нести в собі і передачу деяких поведінкових рис. Фізіологія людини говорить про те, що в людях дуже багато спільного, що визначає їхню поведінку. Зокрема, однаковим для усіх є спільний синдром адаптації, який відображає фізіологічну реакцію на роздратування.

Другу групу факторів, що формують індивідуальність людини, становлять фактори, що виникають з оточення людини. У загальному вигляді вплив цих факторів можна розглядати як вплив оточення на формування індивідуальності.

По-перше, сильний вплив на індивідуальність людини робить культура, у якій вона формується. Людина одержує від суспільства норми поведінки, засвоює під впливом культури певні цінності і вірування.

По-друге, індивідуальність людини сильно визначається сім'єю, у якій вона виховувалася. У сім'ї діти засвоюють певні поведінкові стереотипи, виробляються їхні життєві установки, ставлення до праці, до людей, до своїх обов'язків і т.п.

По-третє, на індивідуальність людини впливає приналежність до певних груп і організацій. У людини виробляються певна ідентифікація, що задає для неї якийсь тип індивіду, з яким вона себе уособлює, а також стійкі форми поведінки і, зокрема, реакції на вплив з боку оточення.

По-четверте, формування індивідуальності відбувається під впливом життєвого досвіду, окремих обставин, випадкових подій іт.п. Іноді саме ця група факторів може призводити до істотної зміни індивідуальності людини.

Третю групу факторів, що впливають на формування індивідуальності людини, становлять риси й особливості характеру людини, її індивідуальність. Тобто в даному випадку ситуація з формуванням індивідуальності виглядає в такий спосіб: індивідуальність впливає на своє власне формування і розвиток. Пов'язано це з тим, що людина відіграє активну роль у власному розвитку і не є тільки винятково продуктом спадковості й оточення.

При всій глибині індивідуальності людини і її розмаїтості можна виділити деякі напрямки її характеристики, по яких може бути описана індивідуальність.

Бувають люди, що вважають триматися на відстані від інших, і це помітно позначається на їхній поведінці в колективі. Люди з авторитарним характером вважають, що повинен бути порядок і різниця в статусі і становищі людей, прагнуть до встановлення ієрархії відношень і використанню силових методів у прийнятті рішень і керуванні, охоче визнають владу і високо цінують консервативні цінності. Чутливість до інших людей виявляється в здатності людей співчувати іншим, приймати близько до серця їхні проблеми, в умінні поставити себе на місце іншого (емпатія) і т.п. Люди, що володіють такими рисами індивідуальності, добре сприймаються в колективі і прагнуть до спілкування з людьми.

Стабільність у поведінці людини відіграє велику роль у встановленні її взаємин з оточенням. Якщо людина стабільна, відповідальна і загалом передбачувана, то оточення сприймає її позитивно. Якщо ж вона постійно неврівноважена, примхлива і схильна робити непередбачені кроки, то колектив негативно реагує на таку людину.

Самооцінка, тобто те, як люди дивляться на свою поведінку, можливості, здібності, зовнішність і т.п., впливає на поведінку людини. Люди з більш високою самооцінкою звичайно досягають більшого в житті, тому що вони ставлять перед собою вищі цілі і прагнуть вирішувати складніші завдання. У той же час люди з низькою самооцінкою дуже часто ставлять себе в залежне становище і легко підкоряються людям з більш високою самооцінкою.

Сприйняття ризику є важливою поведінковою характеристикою, що наочно відображає індивідуальність людини. Люди, які схильні до ризику, менше часу затрачають на прийняття рішень і готові приймати рішення з меншою кількістю інформації. При цьомурезультат рішення аж ніяк не обов'язково гірший, ніж у тих, хто скрупульозно готує рішення і збирає всю необхідну інформацію.

Догматизм звичайно є рисою характеру індивідів з обмеженим поглядом. Догматики сприймають оточення як зосередження загроз, посилаються на авторитети як на абсолют і сприймають людей по тому, як вони ставляться до догм і абсолютних авторитетів. Звичайно догматиками бувають люди, що володіють авторитарними рисами характеру. Догматики не схильні до пошуку великого обсягу інформації, досить швидкі в ухваленні рішення, але при цьому демонструють дуже високий рівень впевненості в акуратності і правильності прийнятих рішень. Відзначено, що догматики воліють працювати в добре структурованих групах незалежно від того, яку позицію вони займають у групі. Відзначено також, що догматики погано усвідомлюють те, як вони проводять свій час при виконанні роботи, і те, що вони слабко справляються з управлінською роботою.

Комплексність усвідомлення явищ як характеристика індивідуальності людини відображає її здатність розкладати пізнаване явище на частини й інтегрувати, синтезувати загальні уявлення або висновки про усвідомлюване явище. Люди з високою комплексністю усвідомлення виявляють великі здібності до обробки інформації, розглядають більшу кількість альтернатив і можуть приймають комплексні рішення, на відміну від людей з низькою комплексністю усвідомлення. Відзначено, що керівники з високою комплексністю усвідомлення в ситуаціях з великою різноманітністю середовища краще справляються зі своїми обов'язками, що цей тип керівників більш схильний до широких контактів з людьми, ніж керівники з низьким рівнем комплексності усвідомлення, а також те, що дані керівники прагнуть до використання різноманітних ресурсів при вирішенні завдань.

Сфера контролю відображає те, як індивід дивиться на джерело факторів, що обумовлюють його дії. Якщо людина вважає, що її поведінка залежить від неї самої, то в цьому випадку для неї характерна наявність внутрішньої сфери контролю (інтроверти). Якщо ж вона вважає, що усе залежить від випадку, зовнішніх обставин, дій інших людей, то вважається, що вона має зовнішню сферу контролю (екстраверти). Інтроверти краще контролюють свої дії, більш орієнтовані на досягнення результатів, більш активні, більш задоволені своєю роботою. їм подобається неформальний стиль керування, вони люблять впливати на інших, але не люблять впливати на себе, люблять займати керівні позиції. Екстраверти,навпаки, віддають перевагу формальним структурам, воліють працювати під директивним керівництвом. Якщо ж вони займають керівні позиції, то широко використовують методи силового впливу.

Існує велика кількість тестів і інших інструментів, що дозволяють визначити характеристики індивідуальності людини. У сучасному менеджменті даним питанням і даному виду діяльності приділяється величезна увага. І пов'язано це в першу чергу з тим, що успіх організації безпосередньо залежить від того, наскільки успішно вона може задіяти весь наявний у неї в розпорядженні людський потенціал.

Необхідність вивчення індивідуальності людини зумовлюється також і тим, що звичайно робиться безліч неправильних висновків про людей, про їхні характеристики, їхню індивідуальність. Пов'язано це з тим, що люди при пізнанні інших спираються на стереотипи, упередження, необ'рунтовані узагальнення. Роблячи неправильні висновки про індивідуальність людей, ми закладаємо грунт для шкідливих конфліктів, скандалів, пліток, труднощів у спілкуванні і взаємодії людей. Це усе завдає шкоди окремим людям і організації загалом, часто призводить до напруженості в колективі і появі несприятливих ситуацій.

Факт необхідності ретельного і регулярного вивчення індивідуальних характеристик членів організації не викликає сумніву. Однак, визнаючи значимість і корисність цього виду управлінської діяльності, необхідно пам'ятати і про те, що індивідуальність поведінки людини залежить не тільки від її персональних рис, але і від ситуації, у якій здійснюються її дії. Тому вивчення людини завжди повинне вестися в сукупності з вивченням наявної ситуації і ситуації, що складається.

Нарешті, при вивченні індивідуальності людини необхідно приймати до уваги її вік. Людина проходить у своєму житті різні стадії, яким відповідаєрізний стан її індивідуальності. Тому, роблячи висновки про характер людини, її персоналії, необхідно виходити з того, що її поведінка дуже сильне обумовлюється в якій вікової стадії вона знаходиться. Тільки урахування усіх цих факторів у сукупності може дати ключ до розуміння індивідуальності людини, а, отже, до управління людиною.