3.5. Необхідність і проблеми застосування ситуаційного менеджменту

Як уже вказувалося в попередніх главах, у будь-який момент існує небезпека виникнення проблемних ситуацій, навіть тоді, коли криза не спостерігається, коли її фактично немає. Це визначається тим, що в керуванні завжди існує ризик, що соціально-економічна си­стема розвивається циклічно, що міняється співвідношення керова­них і некерованих процесів, змінюються люди, їх потреби й інтереси.

Керування соціально-економічною системою в певній мірі по­винно бути завжди готове до появи непередбачених проблемних си­туацій і спрямоване на відновлення статус-кво.

Ситуаційне керування — це керування, у якому поставлено пев­ним чином передбачення небезпеки, аналіз її симптомів, заходів для зниження негативних наслідків її усунення і використання отримано­го досвіду для наступного розвитку.Можливість ситуаційного керування визначається в першу чер­гу людським фактором. Усвідомлена діяльність людини дозволяє шу­кати і знаходити шляхи виходу з критичних ситуацій, концентрувати зусилля на вирішенні найбільш складних проблем, використовувати накопичений, в тому числі тисячоліттями, досвід подолання криз, вміння пристосовуватися до ситуацій, що виникають.

Крім того, можливість ситуаційного керування визначається і знанням циклічного характеру розвитку соціально-економічних сис­тем. Це дозволяє передбачати кризові ситуації, готуватися до них. Найбільш небезпечними є несподівані кризи [1].

Необхідність ситуаційного керування визначається цілями роз­витку. Наприклад, виникнення кризових ситуацій в екології, що загрожують існуванню людини, її здоров'ю, змушує шукати і знахо­дити нові засоби ситуаційного керування, до яких відноситься і прийняття рішень про зміну технології чи реконструкцію основних фондів. Так, атомна енергетика — галузь діяльності з підвищеною небезпекою кризових ситуацій. І тут ситуаційне керування вира­жається в необхідності підвищення професіоналізму технічного пер­соналу, зміцненні дисципліни, пошуку нових технологій та ін.

Проблематика ситуаційного керування велика і різноманітна. Усю сукупність проблем можна представити чотирма групами.

Перша група включає проблеми розпізнавання передкризових ситуацій. Це непроста справа — своєчасно побачити настання про­блемних ситуацій, знайти їх перші ознаки, зрозуміти їх характер. Від цього залежить запобігання майбутніх небезпек. Але не тільки від цього. Механізми запобігання кризи треба побудувати і запустити в дію. І це теж проблема керування.

Але не всі проблеми можна запобігти, багато які з них треба пе­режити, перебороти. І це досягається за допомогою керування. Воно вирішує проблеми життєдіяльності організації в період настання проблемної ситуації, сприяє виходу з неї і ліквідації негативних наслідків.

Друга група проблем ситуаційного керування пов'язана з ключо­вими сферами життєдіяльності організації. Це, насамперед, методо­логічні проблеми її життєдіяльності. У процесах їхнього вирішення формулюється місія і ціль керування, визначаються шляхи, засоби і ме­тоди керування в умовах ситуації, що проявилася. Ця група включає комплекс проблем фінансово-економічного характеру. Наприклад, в економічному ситуаційному керуванні виникає необхідність визначен­ня типів диверсифікованості виробництва чи проведення конверсії. Цевимагає додаткових ресурсів, пошуку джерел фінансування. Існують також проблеми організаційного і правового змісту, безліч соціально-психологічних проблем.

Проблематику ситуаційного керування можна представити, у са­мому загальному вигляді (третя група проблем) проблеми прогнозу­вання криз і варіантів поведінки соціально-економічної системи в кризовому стані, проблеми пошуку необхідної інформації і розробки управлінських рішень.

Проблеми аналізу й оцінки кризових ситуацій також мають ве­лике значення. Тут існує безліч обмежень за часом, кваліфікацією персоналу, недостатністю інформації й ін. У цій же групі можна роз­глядати і проблеми розробки інноваційних стратегій, що можуть сприяти виведенню організації з небезпечної ситуації.

Четверта група проблем включає соціально-психологічні аспек­ти і конфліктологію, а також селекцію персоналу, що завжди супро­воджує проблемні ситуації. Не можна упускати зі структури ситу­аційного керування і проблеми інвестування превентивних (попере­джуючих) заходів, а також проблем банкрутства і санації підприємств.

Ситуаційне керування складом своїх типових проблем відобра­жає те, що воно є особливим видом керування, якому властиві як за­гальні для менеджменту риси, так і специфічні його характеристики, що ще раз підкреслює необхідність його вивчення і застосування.

Розділ 2. Основи ситуаційного менеджменту і його завдання