Потенційний код 2в1q

На мал. 9.2.2, д показаний потенційний код з чотирма рівнями сигналу для кодування даних. Це код 2B1Q, назва якого відбиває його суть — кожні два біти (2В) передаються за один такт сигналом, що має чотири стани (1Q). Парі біт 00 відповідає потенціал -2,5 В, парі біт 01 відповідає потенціал -0,833 В, парі 11 — потенціал +0,833 В, а парі 10 — потенціал +2,5 В. При цьому способі кодування вимагаються додаткові заходи по боротьбі з довгими послідовностями однакових пар біт, тому що при цьому сигнал перетворюється в постійну складову. При випадковому чергуванні біт спектр сигналу в два рази вужче, ніж у коду NRZ, тому що при тій же бітовій швидкості тривалість такту збільшується в два рази. Таким чином, за допомогою коду 2B1Q можна по однієї і тій же лінії передавати дані в два рази швидше, ніж за допомогою коду AMI чи NRZI. Однак для його реалізації потужність передавача повинна бути вище, щоб чотири рівні чітко розрізнялися приймачем на тлі перешкод.

1.2.Логічне кодування

Логічне кодування використовується для поліпшення потенційних кодів типу AMI, NRZI чи 2Q1B. Логічне кодування повинно заміняти довгі послідовності біт, що приводять до постійного потенціалу, вкрапленнями одиниць. Як уже відзначалося вище, для логічного кодування характерні два методи — надлишкові коди і скрэмблювання.

Надлишкові коди

Надлишкові коди засновані на розбивці вихідної послідовності біт на порції, що часто називають символами. Потім кожен вихідний символ заміняється на новий, котрий має більшу кількість біт, чим вихідний. Наприклад, логічний код 4В/5В, використовуваний у технологіях FDDI і Fast Ethernet, заміняє вихідні символи довжиною в 4 біти на символи довжиною в 5 біт. Тому що результуючі символи містять надлишкові біти, то загальна кількість бітових комбінацій у них більше, ніж у вихідних. Так, у коді 4В/5В результуючі символи можуть містити 32 бітові комбінації, у той час як вхідні символи — тільки 16. Тому в результуючому коді можна відібрати 16 таких комбінацій, що не містять великої кількості нулів, а інші вважати забороненими кодами (code violation). Крім усунення постійної складової і придання коду властивості самосинхронізації, надлишкові коди дозволяють приймачу розпізнавати спотворені біти. Якщо приймач приймає заборонений код, виходить, на лінії відбулося спотворення сигналу.

Відповідність вихідних і результуючих кодів 4В/5В представлено нижче.

Вхідний код	Результуючий код	Вхідний код	Результуючий код
0000	00001	1000	10010
0001	01001	1001	10011
0010	10100	1010	10110
0010	10101	1011	10111
0100	01010	1100	11010
0101	01011	1101	11011
1010	00101	1110	11100
0111	00101	1111	11101

Код 4В/5В потім передається по лінії за допомогою фізичного кодування по одному з методів потенційного кодування, чуттєвому тільки до довгих послідовностей нулів. Символи коду 4В/5В довжиною 5 біт гарантують, що при будь-якім їхньому сполученні на лінії не можуть зустрітися більш трьох нулів підряд.

Буква В в назві коду означає, що елементарний сигнал має 2 стани — від англійського binary — двійковий. Маються також коди і з трьома станами сигналу, наприклад, у коді 8В/6Т для кодування 8 біт вхідної інформації використовується код з 6 сигналів, кожний з який має три стани. Надмірність коду 8В/6Т вище, ніж коду 4В/5В, тому що на 256 вхідних кодів приходиться 3⁶=729 результуючих символів.

Використання таблиці перекодування є дуже простою операцією, тому цей підхід не ускладнює мережні адаптери і інтерфейсні блоки комутаторів і маршрутизаторів.

Для забезпечення заданої пропускної здатності лінії передавач, що використовує надлишковий код, повинний працювати з підвищеною тактовою частотою. Так, для передачі кодів 4В/5В зі швидкістю 100 Мб/с передавач повинен працювати з тактовою частотою 125 МГц. При цьому спектр сигналу на лінії розширюється в порівнянні з випадком, коли по лінії передається чистий, не надлишковий код. Проте спектр надлишкового потенційного коду виявляється вже спектром манчестерського коду, що виправдує додатковий етап логічного кодування, а також роботу приймача і передавача на підвищеній тактовій частоті.