Морфологічний склад займенників

Займенники належать до основного словникового фонду української мови, але вони, як і числівники, становлять замкнену групу, яка в сучасній мові якщо і поповнюється новоутвореннями, то тільки в процесі прономіналізації інших частин мови.

Переважна більшість займенників — прості слова.

До складних займенників належать: а) неозначені займенники, утворені поєднанням питальних займенників з неозначеними частками де-, аби-, -сь, будь-, -небудь, хтозна-, казна-: дехто, абищо, хтось, будь-який, що-небудь; б) заперечні займенники, утворені поєднанням заперечної частки ні з питальним займенником: ніхто, ніщо, ніякий; в) питально-відносний займенник хто (утворений з нечленного займенника къ + то; після зникнення зредукованого ь, внаслідок дисиміляції замість к маємо х); займенник що (відповідає старій нечленній формі чь + то); г) означальний займенник кожний (історично склався з нечленного займенника къ, який поєднувався з словотворчою часткою жд(о) та суфіксом -н-; зредукований ъ змінився на о, і група приголосних ждн спростилася на жн).

До складених займенників відносять займенники типу той самий, одне і те ж; той чи інший, хто такий, хто така, що таке і т. п.

У деяких займенниках, співвідносних з прикметниками, виступають форми з суфіксами -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-: всенький, отакенький, отакесенький, самісінький. Такі форми вживаються в розмовній мові; вони втратили відтінок пестливості і служать для підкреслення певної міри вияву означуваного.

Тест для тематичного контролю. 6 клас.

Займенник, відмінювання та правопис займенників.

1. Займенники я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони є

а) вказівними;

б) означальними;

в) особовими;

г) питальними.

Будь-який займенник увести в речення, підкреслити його як член речення (напр.: Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина, бо ти єдина Україно, бо ти на всіх у нас одна ( Д. Чередниченко).

2. Форми називного відмінка, а також роду та числа не має займенник

а) хтось;

б) себе;

в) стільки;

г) хтозна-який.

Будь-який займенник увести в речення, визначити його відмінок, рід та число (якщо є) (напр.: Моя (Н. в., ж., одн.) мати Україна – наче мати сива. ( Д. Павличко).

3. Займенники хто, що, який, чий, котрий, стільки є відносними, коли вони

а) вживаються для утворення питальних речень;

б) вживаються для зв’язку частин складного речення;

в) вказують на відношення до діючої особи;

г) вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість.

Скласти (пригадати) й записати речення із відносним займенником (напр.: Коржі – найдавніший вид хліба, що виготовляють з прісного тіста (З довідн.).

4. Заперечні та неозначені займенники утворилися від

а) особових займенників;

б) вказівних займенників;

в) питальних займенників;

г) означальних займенників.

Скласти (пригадати) й записати речення із заперечним або неозначеним займенником ( напр.: А той, хто чинить казна-що, уміє взяти все нізащо й не вболівати ні за що ( П. Біба).

5. Через дефіс пишуться такі займенники:

а) хто/сь, де/який, аби/чий, котрий/сь;

б) аби/що, де/кого, котрого/сь, що/сь.

в) казна/хто, будь/кого, що/небудь, хтозна/стільки;

г) аби/в/кого, де/в/кого, хтозна/до/кого, аби/з/ким.

Будь-який займенник, що пишеться через дефіс, у формі непрямого відмінка ввести в речення ( напр.: Мама в будь-яку погоду п’є з криниці чисту воду ( І. Січовик ).

6. Окремо з ні пишуться такі заперечні займенники:

а) ні/хто, ні/чим, ні/якому, ні/чийому;

б) ні/про/що, ні/перед/чим, ні/від/кого, ні/до/якого;

в) ні/чим, ні/кому, ні/якому, ні/кого;

г) ні/який. ні/чий, ні/якого, ні/ким.

Утворити якнайбільше неозначених та заперечних займенників від питальних хто, який, котрий, чий.

Лекція № 8