Вправи для голосу, дихання.
Активно на диханні з автоматичним виштовхуванням повітря і звука:
БІБА-БІБА-БІБА-БІБА;
ВІВАТ-ВІВАТ-ВІВАТ-ВІВАТ;
ГІГА-ГІГА-ГІГА-ГІГА;
ҐІҐА- ҐІҐА- ҐІҐА- ҐІҐА;
ДІДА-ДІДА-ДІДА-ДІДА;
ЖІЖА-ЖІЖА-ЖІЖА-ЖІЖА;
ЗІЗА-ЗІЗА-ЗІЗА-ЗІЗА;
РІРА-РІРА-РІРА-РІРА;
ЙІЙА-ЙІЙА-ЙІЙА-ЙІЙА.
Ці ж звуки вимовляти під час розтяжки в положенні стоячи, сидячи на підлозі.
«Кидати сніжки». З нарощенням відстані. Звук: БІБА. 4 - «вгору», 4 - «вниз».
Табличка приголосних з активним рухом рук, зігнутих в ліктях і «ударом» себе по ребрах, що допомагає виштовхнути повітря і приголосний звук:
Б В Г Ґ Д Ж З Й К Л М Н П Р С Т Ф Х Ц Ч Ш Щ
(Пам’ятати вимову дзвінких, глухих і сонорних.)
Те ж саме тільки зі стрибком. Звук – не в повітрі, а «в підлозі».
Прийоми голосового посилу:
удавання відстані АУ-У-У-У! (міняючи відстань (4), чим далі тим тихіше і тонально вище);
в криницю УГУ-ГУ-ГУ-ГУ (4);
іржання на голосівках: ІГІГІГІГІ….;
відпочити на голосівках: ІХ, ЕХ, АХ, ОХ, УХ, ИХ.
Вібраційний масаж зі звуком МММММ.
Вібраційний біг.
Сирена.
На одному диханні: БМ-ВМ-ГМ-ҐМ-ДМ-ЖМ-ЗМ. (4-6р.)
АММІ-АММЕ-АММА-АММО-АММУ-АММИ «гра в боулінг».
На одному диханні з нарощенням темпу:
БІБА-ВІВА-ГІГА-ҐІҐА-ДІДА-ЖІЖА-ЗІЗА-ЙІЙА-КІКА-ЛІЛА-МІМА-НІНА-ПІПА-РІРА-СІСА-ТІТА-ФІФА-ХІХА-ЦІЦА-ЧІЧА-ШІША-ЩІЩА.
Те ж саме:
БУЛУ-ВУЛУ-ГУЛУ-ҐУЛУ-ДУЛУ-ЖУЛУ-ЗУЛУ-ЙУЛУ-КУЛУ-МУЛУ-НУЛУ-ПУЛУ-РУЛУ-СУЛУ-ТУЛУ-ФУЛУ-ХУЛУ-ЦУЛУ-ЧУЛУ-ЩУЛУ.
ТАК! НІ! ...
Мамо! Мамо! Дай мені молока.
Польотністьзвучання: Пара барабанів (3р.) била бурю!
Пара барабанів (3р.) била бій!
Бий барабан (3р.) тривогу!
Бий барабан (3р.) дріб!
Орфоепія –це сукупність правил літературної вимови. Ці правила охоплюють норми вимови голосних, приголосних та їх сполук, а також норми літературного наголосу.
І Е А О У И
Є Я Й О Ю Ї
Голосні фонеми – - складають систему українського вокалізу, характерні простим повноголоссям і ясністю.
Правило
Всі голосні крім и утворюють «йотовані»:
ЧИСТОМОВКИ
Звучання йотованих ніколи не спотворюється, особливо при збігах ( її, моєї) та у закінченнях (гуляє, співає).
Хто не вміє, хто не знає Вправа: Ей-є-є-є-є-є-є-є-є-й, Ай-я-я-я-я-я-я-я-я-й….
Як Є вимовляти,
Той і гадки хай не має
Заліку дістати.
Класифікація голосних звуків.
За способом свого утворення (артикуляції) голосні звуки бувають:
переднього ряду (І, Е, И) – коли передня частина спинки язика піднімається до твердого піднебіння;
заднього ряду (А, О, У) – коли задня частина спинки язика піднімається до м’якого піднебіння.
Класифікація приголосних звуків.
Приголосні звуки бувають:
основні б, в, г…;
пом’якшені с’, н’…;
здовжені лл, дд, нн…;
ПРИГОЛОСНІ МОЖНА ПОДІЛИТИ:
За місцем творення:
Губно-губні Губно-зубний Передньоязикові Середньоязиковий Задньоязикові Глотковий
Б, П,
В,М
Ф, В
Д, Д’, Т, Т’, З, З’, С, С’, Ц, Ц’, Р, Р’, Л, Л’, Н, Н’, Ж, Ч, Ш, ДЗ, ДЗ’, ДЖ
Й
Г, Х
Ґ, К,
За способом творення:
Зімкнені Щілинні Африкати Дрижащі
(проривні) (фрикативні) (проривний+фрикативний)
Б, П, Д, Д’, Т, Т’, Ґ, К, М, Н, Н’
В, Ф, Г, Х, С, С’, З, З’, Й, Ж, Ш, Л, Л’
ДЖ, ДЗ, ДЗ’, Ц, Ц’, Ч
Р, Р’,
За участю голосу:
СОНОРНІ ШУМНІ
М, Н, Л, Р, В, Й.
Глухі Дзвінкі
(шум) (шум+голос)
КОЖНОМУ ДЗВІНКОМУ ВІДПОВІДАЄ ГЛУХИЙ
УТВОРЮЮТЬ АКУСТИЧНІ ПАРИ:
Б-П, Г-Х, Ґ-К, Д-Т, Ж-Ш, ДЖ-Ч, З-С, ДЗ-Ц.
За твердістю і м’якістю:
Пари твердих і м’яких звуків: Д-Д’, Т-Т’, С-С’, З-З’, ДЗ-ДЗ’, Ц-Ц’, Л-Л’, Р-Р’, Н-Н’.
Приголосні Б, П, В, Ф, М, Ґ, К, Г, Х, Ж, Ш, ДЖ, Ч – тверді і не мають відповідних парних м’яких.
Приголосний Й – м’який і не має відповідного парного твердого.
За акустичними враженнями: За участю носового резонансу:
Свистячі Шиплячі Зімкнені не носові Зімкнені носові
С, С’, З, З’, Ц, Ц’, ДЗ, ДЗ’
Ж, Ш, ДЖ, Ч
Б, Д, Д’
М, Н, Н’
Правила орфоепії.
Шиплячі
(Ж, Щ, Ч, Ш, ДЖ) в українському мовленні визначаються як тверді:
Наприклад: джерело, чудо ________________________________________________;
Навіть у сполученні з і – пом’якшення ледь помітне:
Наприклад: жінка, шість, ________________________________________________;
Дзвінкі приголосні
Б, Г, Ґ, Д, Ж, ДЖ, З, Ц та сонорні В, Й, М, Н, Л, Р вимовляються дзвінко в усіх позиціях. Часто перед глухими спотворюється дзвінке звучання, відбувається оглушення, що є порушенням норми:
Наприклад: ____________________________________________________________;
Губно-губна Фонема В:
Утворюється за допомогою обох губ. В кінці слів і перед глухими не оглушується і не переходить в звук Ф. Навпаки, посилюється у звучанні і переходить в складовий У :
Наприклад: ходив, вперед, ________________________________________________.
Подвоєння.
В українському мовленні приголосні здатні пом’якшуватись і здовжуватись, вимовляються з ледь помітною паузою:
Наприклад: життя, роздоріжжя, _________________________________________.
Правило апострофа.
Приголосні Б, В, П, Р не пом’якшуються, перед йотованими вимовляються твердо з роздільністю, позначеною на письмі апострофом:
Наприклад: ____________________________________________________________.
Асиміляція – збіг двох приголосних, де внаслідок регресивного уподібнювання
відбуваються певні зміни. Подібні фонетичні зміни відбуваються в живій мові автоматично і на письмі не позначаються.
Іноді дзвінкі впливають на глухі (асимілюють) так, що останні стають дзвінкими:
Наприклад: боротьба, вокзал, осьде, екзамен, екзотика, рюкзак, анекдот, футбол, _______________________________________________________ ;
А також у тісних словосполученнях в швидкому темпі мовлення:
Наприклад: наш друг, вік живи, нас багато, _________________________;
Також перед часткою би:
Наприклад: як би, так би, _________________________________________;
Сонорні не асимілюють попередній приголосний:
Наприклад: як ви, так ми, _________________________________________.
Не зберігається дзвінкість перед глухими у випадку коли дзвінкий є прийменником чи префіксом.
Прийменник і префікс З перед приголосними вимовляється як С:
Наприклад: зсипати – ссипати, зцідити – сцідити, з криниці – с криниці, ________________________________________________________________;
Прийменник і префікс З перед Ш, Ч, Щ вимовляється як Ш:
Наприклад: Зшити – шшити, зчистити – шчистити, зчесати – шчесати, _________________________________________________________________;
Прийменник і префікс З перед Ж вимовляється як Ж :
Наприклад: зжитися–жжитися,зжований- жжований,з жахом –жжахом, _________________________________________________________________.
Префікси РОЗ, БЕЗ і прийменник ЧЕРЕЗ:
Кінцевий звук З перед глухим приголосним вимовляється як С:
Наприклад: розсипати, розпалити, розхвалити, безтурботний, через тебе, ________________________________________________________________;
Кінцевий звук З перед Ш, Ч, Щ вимовляється як Ш:
Наприклад: Розширити_рошширити, розчистити-рошчистити, безчесний-бешчесний, через щастя – черешщастя, ______________________________;
Кінцевий звук З перед Ж вимовляється як Ж:
Наприклад: Безжурний-бежжурний, розжати-рожжати, через життя- чережжиття, ____________________________________________________.
Дзвінка фонема З в складі прийменника БЕЗ зберігає свою дзвінкість перед глухими:
Наприклад: без тебе, без кінця, без світла ____________________________;
Однак у швидкій мові оглушення допустиме.
Правописні легко, вогко, нігті, дігтяр та похідні від них змінюють дзвінкий приголосний Г на Х. Але перед суфіксом ТИ фонема Г своєї якості не змінює.
Наприклад: берегти, _______________________________________________;
Вимовляються правописні:
ЖСЯ як З’СЯ:
Наприклад: зважся – зваз’ся, _______________________________________;
ШСЯ вимовляється як С’СЯ:
Наприклад: смієшся – смієшся, _____________________________________;
ЧСЯ вимовляється як Ц’СЯ:
Наприклад: не морочся – не мооц’ся, _________________________________;
ЖЦ вимовляється як З’Ц’:
Наприклад: Запорожця - запороз’ця, _________________________________;
Ш иплячі Ж, Ч, Ш в давальному відмінку іменників жіночого роду, що закінчуються на КА:
Ж на З: Наприклад: книжка – книзьці, ______________________________________;
Ш на С: Наприклад:пташка – птасці, ______________________________________;
Ч на Ц: Наприклад: Річка – ріцці, _________________________________________.
Правописні ТЬСЯ у дієприслівникових формах вимовляється як Ц’СЯ:
Наприклад: хочеться - хочец’ця, _____________________________________;
Т і С – як Ц: Наприклад: багатство, братство, ____________________________;
Т і С’ – як Ц’: Наприклад: депутатський, __________________________________;
Т і Ц – як ЦЦ або Ц’Ц’ (в межах слова): Наприклад: коритце, _________________;
Т і Ш – як ЧШ: Наприклад: коротше, _____________________________________;
Т і Ч – як ЧЧ: Наприклад: вітчизна, _______________________________________;
Спрощення у групах приголосних:
НТ +СЬК………НЦЬК: Наприклад: студентський – студенський, _____________;
СТ + СЬК………СЬК: Наприклад: туристський – турисський, _______________;
НТ + СТ…………НСТ: Наприклад: агентство – агенство, ___________________;
СТ + ЦЬ…………СЦЬ: Наприклад: артистці – артисці, ______________________.
Числівники:
Шістнадцять – шіснадцять;
Шістдесят – шіздесят;
П’ятдесятиріччя – п’ятдисятиріччя;
Шістдесятиріччя – шіздесятиріччя;
Шістсот – шісссот.
С + Ш = Ш (вирісши – вирішши)__________________________________________;
З + Ж = ЖШ – сер. слово (вивізши – вивіжши) ______________________________;
ШШ – поч. слова (зшити – шшити) _______________________________;
З + Ж = ЖЖ (зжовкнути – жжовкнути) __________________________________;
З + Ч = ЖЧ – сер. Слова (безчесний – бежчесний) ___________________________;
ШЧ – поч. слова (Зчистити – шчистити) ___________________________;
З + ДЖ = ЖДЖ ( з джерела – жджерела)__________________________________;
Ш + С = С’ (милуєшся – милуєсся) _______________________________________;
Ж + С’ = ЗС’ (зважся – звазься) __________________________________________;
Ч + С’ = Ц’C’ (не морочся – не мороцься) __________________________________;
Ш + Ц’ = СЦ’ (на дошці – на досьці) ______________________________________;
Ж + Ц’ = ЗЦ’ (на смужці – на смузьці) ____________________________________;
Ч + Ц’ = ЦЦ’ (у хусточці – у хустоцці) ____________________________________;
Б В Г Ґ Д Ж З Й К Л М Н П Р С Т Ф Х Ц Ч Ш Щ
Б – П, М
Б – твердий, губно-губний, зімкнений (проривний), дзвінкий звук.
П – парний глухий звука б.
М – зімкнено-прохідний, сонорний.
Б, П – ротові звуки, М – носовий.
А р т и к у л я ц і я:
Б, П: верхня і нижня губи зімкнені. Язик вільно лежить у ротовій порожнині або набуває положення наступного звука. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Під час вимовляння звука п голосові зв’язки не вібрують, б – вібрують. Артикуляція звука м, подібна до артикуляції звука б. Змінюється лише положення м’якого піднебіння, яке опускається, утворюючи отвір для проходження струменя повітря через ніс.
В п р а в и:
Б – П, Б – П, Б – П, Б - П
Бі-бе-ба-бо-бу-би Пі-пе-па-по-пу-пи
Біпі-біппі Бібі-піббі
Бепе-беппе Бебе-пеббе
Бапа-баппа Баба-пабба
Бопо-боппо Бобо-поббо
Бупу-буппу Бубу-пуббу
Бипи-биппи Биби-пибби
Б'є, б'я, б'йо, б'ю, б'ї П'є, п'я, п'йо, п'ю, п'ї
Бі-бі-бі-бі-бі-б Пі-пі-пі-пі-пі-п
Бе-бе-бе-бе-бе-б Пе-пе-пе-пе-пе-п
Ба-ба-ба-ба-ба-б Па-па-па-па-па-п
Бо-бо-бо-бо-бо-б По-по-по-по-по-п
Бу-бу-бу-бу-бу-б Пу-пу-пу-пу-пу-п
Би-би-би-би-би-б Пи-пи-пи-пи-пи-п
Мі-ме-ма-мо-му-ми Мім-мем-мам-мом-мум-мим
Т е к с т и:
Був бик тупогуб, Пиляв Пилип Стриб-сриб-стриб –
тупогубенький бичок, Поліна з лип. Підстрибує по стерні рідня:
у бика біла губа Притупив пилу Перепілка, перепел
була тупа. Пилип. І перепеленя.
Бавлять ранньої пори Багато добра Два бобри брунатно-бурі
Бобренят старі бобри, У бобрихи й бобра; Бобрались в брудній баюрі:
Бубонить бобер до білки: Та бобренята – «Правда, брате бобре, добре?»
«Бобреня боїться бджілки…» Краще добра! «Дуже добре, брате бобре!»
Мавпенятко мовить: - Мамо!
Масла, моркви, маку мало!
Миска, мамочко мілка –
Мало містить молока.
Д – Т, Н
Д – передньоязиковий, зімкнений, дзвінкий, має парний м’який – д’.
Т – парний глухий дзвінкого д, має парний м’який – т’.
Н – зімкнено-похідний сонорний, має парний м’який - н’.
Д, Т – ротові звуки, Н – носовий.
А р т и к у л я ц і я :
Д, Т – Губи й зуби набувають положення наступного голосного. Кінчик язика впирається в нижні зуби, а зімкнення з верхніми зубами та альвеолами утворює передня частина спинки язика. Сильний струмінь повітря розриває це зімкнення. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.
Артикуляція звука Н відрізняється від артикуляції звука д положенням м’якого піднебіння. М’яке піднебіння опускається і відкриває прохід для видиху повітря через носову порожнину.
Т’, Д’, Н’ – кінчик язика так само опускається до нижніх зубів, а передня спинка язика утворює зімкнення з альвеолами та передньою частиною твердого піднебіння. Усе язикове тіло зосереджується в передньо-середній частині ротової порожнини.
В п р а в и :
Д – Т, Д – Т, Д – Т, Д – Т Д’ – Т’, Д’ – Т’, Д’ – Т’, Д’ – Т’
Ді-де-да-до-ду-ди, дє-дя-дьо-дю-ді
Ті-те-та-то-ту-ти, тє-тя-тьо-тю-ті
Діті – дітті Тіді – тідді
Дете – детте Теде – тедде
Дата – датта Тада – тадда
Дото – дотто Тодо – тоддо
Дуту – дутту Туду – тудду
Дити – дитти Тиди-тидди
Дєттє-дяття-дьоттьо-дюттю-дітті
Тєддє-тяддя-тьодьо-тюддю-тідді
Ді-ді-ді-ді-ді-д …* (продовжувати з усіма голосними) Ті-ті-ті-ті-ті-т …*
Б-Д, Б-Д, Б-Д, Б-Д П-Т, П-Т, П-Т, П-Т
Ні-не-на-но-ну-ни
Нє-ня-ньо-ню-ні
Мін-мен-ма-мон-мун-мин
Мні-мне-мна-мно-мну-мни
Мінні-менне-манна-монно-мунну-минни
Т е к с т и:
Дубові дрова дід рубає Торованим трактом Два дельфіни
В саду під деревом старим, Торохкоче трактор, десять днів
А дітвора допомагає Торохкоче, туркотить, дивували
Носити дрова з двору в дім. Бо такий характер. дітлахів.
Принеси, синку, синьку,
Підсинить мама косинку,
Підсинить собі сорочку –
Принеси ж, синьку, синочку!
Ґ- К
Ґ – твердий, задньоязиковий, зімкнений, дзвінкий, ротовий.
К – парний глухий звука ґ.
А р т и к у л я ц і я :
Губи й зуби набувають положення наступної голосної. Кінчик язика відтягується від нижніх зубів, задня частина спинки язика піднімається вгору до м’якого піднебіння і утворює з ним зімкнення. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.
В п р а в и :
Ґ- К, Ґ- К, Ґ- К, Ґ- К
Ґіґ-ґеґ- ґаґ- ґоґ- ґуґ- ґиґ
Кік-кек-как-кок-кук-кик
Кґі-…*
Кіґґі-…*
Кі-кі-кі-кі-кі-кі-к…*
Т е к с т и:
Ґава дуже любить каву – Два ґазди і дві ґаздині
Чорна ґава чорну каву, Гаразд ґаздували.
Чорна-чорна ґава з ґав – Їм ґаздується й донині,
Чорну-чорну каву з кав… Бо гараздували.
Не турбуйте курку, -
Клює курка крупку.
Крупка дрібненька,
Курка маленька.
Г – Х
Г – твердий, задньоязиковий, щілинний, дзвінкий.
Х – парний глухий звука г.
А р т и к у л я ц і я:
Губи й зуби набувають положення наступного голосного. На положення кінчика язика впливають сусідні звуки, зокрема голосні. Пі час вимовляння звука х задня частина спинки язика утворює широку щілину з м’яким піднебінням. Артикуляція звука г відбувається при зближенні кореня язика з задньою частиною глотки. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.
В п р а в и :
Г – Х, Г – Х, Г – Х, Г – Х
Гіг-гег-гаг-гог-гуг-гиг
Інгі-егге-агга-огго-уггу-игги
Хіхіх-хехех-хахах-хохох-хухух-хихих
Гі-гі-гі-гі-гі-г…*
Т е к с т и :
Грізно грима грім горою – Ховрашки хотіли хліба.
Гонить гомін градобою. Ховрашкам давали рибу.
Гнеться груш гнучке гілля, Ховрашки халви хотіли
Гонить гуси Гнат: - Гиля! Та просити не уміли.
В
В – твердий, губно-губний, щілинний. Належить до сонорного і не має співвідносної пари за глухістю і дзвінкістю.
А р т и к у л я ц і я :
Нижня губа з верхньою утворюють вузьку щілину, через яку проходить струмінь видихуваного повітря. Язик набуває положення сусідніх звуків. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують.
В п р а в и :
Вві-вве-вва-вво-вву-вви
Івві-евве-авва-овво-увву-ивви
Вдгі-вдге-вдга-вдго-вдгу-вдгт
Ві-ві-ві-ві-ві-в…*
В’є, в’я, в’йо, в’ю, в’ї
Т е к с т и :
Віл везе важучий віз:
Вовну, вату, верболіз.
Вперся віл і впало з возу
Вісім в’язок верболозу.
Ф
Ф – твердий, губно-зубний, щілинний, глухий.
А р т и к у л я ц і я :
Нижня губа утворює вузьку щілину з верхніми зубами. Язик набуває положення сусідніх звуків. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки не вібрують.
В п р а в и :
Фіф-феф-фаф-фоф-фуф-фиф
Фі-фі-фі-фі-фі-ф…*
Т е к с т и :
Флокси, флокси на фланелі – Із шифону шарфик в галочки,
Фартушок розцвів у Нелі, А на нім рясні фіалочки.
Й
Й – м’який, середньоязиковий, щілинний, дзвінкий.
А р т и к у л я ц і я :
Губи й зуби набувають положення наступного голосного. Кінчик язика впирається в ясна біля нижніх зубів, середня частина спинки утворює щілину з твердим піднебінням. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують.
Т е к с т и :
Йог на ймення Йосип,
Взимку ходить босий.
Запитали йога:
Чи не мерзнуть ноги?
Відповів їм йог: - Курйоз!
Йогу не страшний мороз.
З – С
З – твердий, передньоязиковий, щілинний, дзвінкий, має парний м’який - з’.
С – парний глухий з, має парний м’який - с’.
А р т и к у л я ц і я :
Губи й зуби набувають положення наступного голосного, кінчик язика змикається з нижніми різцями. Передня частина спинки язика утворює з верхніми зубами щілину. Вздовж спинки язика утворюється жолобок, по якому струмінь повітря проходить між різцями. Це утворює різкий шум, що нагадує свист. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.
В п р а в и :
З – С, З – С, З – С, З – С.
Сі-се-са-со-су-си сє-ся-сьо-сю-сі Зі-зе-за-зо-зу-зи зє-зя-зьо-зю-зі
Сті-………………………………* Зді-…………………………….*
Іссі-ессе…………………………* Іззі-еззе-………………………*
Сіз-…………………………* Зіс-…………………………*
Т е к с т и :
Гусак-кусак сичав на сак… Залізне зубило залізо любило…
Та сам гусак попався в сак. Зубило в залізо залізно залізло.
Спить старий сердитий сом, Заєць зяблика зустрів:
Сому сниться сьомий сон, - Зебу зжер, зміюку з’їв!
Сонце пестить поплавок, Зяблик зойкнув: - Значить заєць
Сом сопе на весь ставок. Задавака і зухвалець!
ДЗ – Ц
ДЗ – твердий, передньоязиковий африкат, дзвінкий, має парний м’який - дз’.
Ц – парний глухий звука дз, має парний м’який - ц’.
А р т и к у л я ц і я :
Африкати складаються з зімкненого і щілинного. Під час вимови першого відбувається зімкнення, яке поступово переходить у щілину. Плавність і злитість забезпечується тим, що активний орган і місце творення однакові. Кінчик язика зімкнений з нижніми зубами. Передня частина спинки язика утворює з верхніми зубами й альвеолами зімкнення, яке плавно переходить у щілину. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.
В п р а в и :
Дзі-дзе-дза-дзо-дзу-дзи дзє-дзя-дзьо-дзю-дзі
Ці-……………………………*
Ціц-…………………………..*
Тісіці-тесеце-тасаца-тосоцо-тусуцу-тисици
Ціцці-цецце-цацца-цоццо-цуццу-цицци
Дзіз-……………………………*
Ціс-……………………………*
Т е к с т и :
Дзищала дзиґа, вертілась Цапок водицю п’є з цеберка,
Дзенькнула, упала і розбилася. Скубе травицю у садку.
Солодкий цукор та цукерки
Це теж цапкові до смаку.
Дзюркотливе джерельце
співало дзвінку пісню.
Ж – Ш
Ж – твердий, передньоязиковий, щілинний, дзвінкий.
Ш – парний глухий звука ж.
А р т и к у л я ц і я :
Губи витягнуті вперед, що збільшує передній резонатор і знижує власний тон цих приголосних. Зуби зближені приблизно до 2мм. Кінчик і передня частина спинки язика піднімаються до передньої частини твердого піднебіння і утворюють з ним щілину, по якій проходить струмінь видихуваного повітря. Бокові краї язика прилягають до верхніх бокових зубів. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.
В п р а в и :
Ж – Ш, Ж – ш, Ж – Ш, Ж – Ш.
Шіж-шеж-шаж-шож-шуж-шиж
Жіж-жеж-жаж-жож-жуж
Шіжжі-шежже-шажжа-шожжо-шужжу-шижжи
Т е к с т и :
Жовте жито жук жував, Бідолашна Маша вчилась їсти кашу.
Із Женею жартував… Щоки Маші в каші,
Жартом-жартом і у Жені Шия Маші в каші,
Жовтий жук живе у жмені. Носик Маші в каші,
Тільки в рота Маші не попало каші.
ДЖ – Ч
ДЖ – твердий, передньоязиковий, африкат, дзвінкий.
Ч – парний глухий дзвінкого дж.
А р т и к у л я ц і я :
Подібна до артикуляції фонем ш, ж. Губи витягнуті вперед. Зуби зближені приблизно до 2мм. Кінчик і передня частина спинки язика піднімаються до альвеол і вище, утворюючи з альвеолами й передньою частиною твердого піднебіння зімкнення, яке переходить у щілину. Бокові краї язика прилягають до верхніх бокових зубів. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують під час вимови дзвінкого звука.
В п р а в и :
Джі-дже-джа-джо-джу-джи Чі-че-ча-чо-чу-чи
Чіч-чеч-чач-чоч-чуч-чич
Іччі-ечче-……………….*
Т е к с т и :
Летів джміль у Дзао-Джинао Чорно, чорно уночі,
Зустрів бджолу і продзищав: Чорні очі у сичів.
Джем Джим Джум Джурам… Чорні очі, чорні крила,
- Бджола, вже спати пора! Чорна тінь усе накрила.
Через чорних тих сичів –
Чорно, уночі.
Ш + Ч = Щ
Чітка вимова двох звуків
В п р а в и :
Ш –Ч 6р.
Ш-ЧІ, Ш-ЧЕ, Ш-ЧА, Ш-ЧО, Ш-ЧУ, Ш-ЧИ
ШЧІ-ШЧЕ-ШЧА-ШЧО-ШЧУ-ШЧИ
Щупакам в’юни казали: Ще дощ іде, періщить злива,
-Щойно щуку зустрічали. Щенятко вимокло як хлющ,
Щука щурить хижу пащу – А щиглик – щебетун щасливий -
Щупакам тікати краще. Щебече пурхнувши на кущ.
Л
Л – твердий, передньоязиковий, щілинний, сонорний (голос переважає над шумом), має парний м’який - л’.
А р т и к у л я ц і я :
Л : Губи й зуби набувають положення наступного звука. Кінчик язика змикається з верхніми зубами та початком альвеол. Бокові краї язика з обох боків опущені й утворюють щілини з верхніми боковими зубами, крізь які проходить видихуваний струмінь повітря. Задня частина спинки язика піднімається в напрямі до м’якого піднебіння. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують.
Л’ – кінчик язика піднімається вище від альвеол, а середня спинка язика – до твердого піднебіння. Відчувається збільшення загальної напруженості м’язів.
В п р а в и :
Л – Л’, Л - Л’, Л - Л’, Л - Л’
Лі-ле-ла-ло-лу-ли лє-ля-льо-лю-лі
Іллі-елле-алла-олло-уллу-илли
Лі-лі-лі-лі-лі-л…*
Т е к с т и :
Лис малий і більший лис Зелен, зелен льон у полі
По гриби ходили в ліс. Буде Лялі з льону льоля.
Заздрить білка в лісі лису – Білим, білим білована,
Лис лисички ніс із лісу. Мов лілея мальована.
Р
Р – твердий, передньоязиковий, альвеолярний, вібрант (дрижащий), сонорний, має парний м’який - р’.
А р т и к у л я ц і я :
Губи й зуби набувають положення наступного звука. Широкий напружений кінчик язика вібрує в повітряному струмені. Бокові краї язика зімкнені з верхніми кутніми зубами. М’яке піднебіння закриває прохід у носову порожнину. Голосові зв’язки вібрують.
Р’ – кінчик язика опускається і вібрує біля верхніх різців, а передня частина спинки язика наближається до твердого піднебіння. Відчувається більше напруження м’язів. Рот розтягується у посмішку.
В п р а в и :
Р - Р’, Р - Р’, Р - Р’, Р - Р’
Тррр, тррр, тррр, тррр
Тр’р’р’, тр’р’р’р’, тр’р’р’, тр’р’р’
Рір-рер-рар-рор-рур-рир рєрь-рярь-рьорь-рюрь-рірь
Рі-рі-рі-рі-рі-р…*
Трі-тре-тра-тро-тру-три трє-тря-трьо-трю-трі
Трірірір-треререр-…*
Лрі-лре-лра-лро-лру-лри лрє-лря-лрьо-лрю-лрі
Рлі-рле-рла-рло-рлоу-рли рлє-рля-рльо-рлю-рлі
Лрі-рлі, лре-рле …*
Ліррі-лерре- …*
Ріллі-релле- …*
Т е к с т и :
Тридцять три кораблі лавірували-лавірували
Та й невилавірували.
А наш орел – ледар Регулювальник ліґурієць
Орел – ледар, орел – ледар. Регулював рух в Ліґурії.
В чебуречній греки Йосип охрип, Архип осип,
Їли чебуреки: Архип охрип, Йосип осип,
Два великі греки - Охрип Йосип, осип Архип,
По три чебуреки, Йосип охрип, Архип осип.
Три маленькі греки
По два чебуреки.
Складні звукосполучення.
КПТІ ТКПІ КІКПТІ ПІПТКІ
ДГБІ ВЛДГІ ВДІТТІ ВІВТІ
ДИРДРІ ЖДРІ ЖРІЛЛІ
СТІЗДІ ЗДІСТІ
ЧІШШІ
Складні скоромовки.
Коза у лузі – лоза у тузі. Бери лозу, жени козу.
Русі вуса у вівса. Вуса – вся краса вівса.
В порту краб здиравсь на трап. Шкряботів краб: шкріб, шкріб, шкріб…
В чаплі чорні черевички. Чапля чапа до водички.
У Соні - шашки, у Саші - шишки.
Коло калини коненята.
Через грядку гріб тхір ямку.
Ковпак на ковпаку, під ковпаком ковпак.
Пророкував пророк про пророчі речі; трохи недопророкував, а трохи перепророкував.
Лепетли́ва лепе́тя лепе́че, перепи́тлива перепе́тя перепи́тує, лепетли́ва лепе́тя не перелепе́четься, перепи́тлива перепе́тя не перепита́ється.
Хто про Про́копа, хто про Прокопи́ху, а хто про Про́копових дітей.
Був собі Карпо́ Ка́рпович Поліка́рпович та розполіка́рпився на маленькі полікарпеня́та.
Фундамент треба вифундаментувати, перевифундаментувати.
Був собі це́бер та переполуце́брився на маленькі переполуцебреня́та; була собі макі́тра та переполумакі́трилась на маленькі пееполумакітреня́та.
Кофта жовта, жовта кофта…
Ти, малий, скажи малому, хай малий малому скаже, хай малий теля прив’яже.
У дворі трава, на траві дро́ва, раз дрова, два дрова, три дрова – не вміщає двір дрова – дрова видворити давно пора.
Довбе дятел дуб дуплуватий.
Бабин біб розцвів у дощ, буде бабі біб у борщ.
Вибіг Гришка на доріжку, на доріжці сидить кішка, взяв з доріжки Гришка кішку, хай впіймає кішка мишку.
Хитру сороку піймати морока, а на сорок сорок – сорок морок.
Дзво́нить дзвонар, дзищить комар, гудуть джмелі старі й малі.
Чапля чахла, чапля сохла, чапля здохла.
Ми ходили дещо, гуторили про́ що, тільки коли я хоч що або абищо, то нехай мені хто́зна-що, і от що, а не то що, а ви кажете, що я вам що або аби що.
Орфоепічна нормативність.
Наголошені голосні вимовляються чітко і виразно.
Ненаголошені голосні є звуками повного утворення, не підлягають редукції (скороченню), а вимовляються повнозвучно.
Ненаголошений звук Е наближається до И. На початку слова та в кінці, коли е виступає як сполучний звук – його вимова виразна.
Ненаголошений звук И наближається до Е. Перед Й, в кінці слів, коли И виступає як сполучний звук – його вимова виразна.
Звук О у будь-якій позиції вимовляється чітко, не спотворюється в А.
Дзвінкий звук Г у деяких словах перед глухими вимовляється як Х.
Глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко.
Прийменник і префікс З перед глухими приголосними вимовляється як С.
Звук В ніколи не оглушується, а перед приголосними та в кінці слова, вимовляється як нескладовий У.
Зберігається дзвінка вимова приголосних у кінці слів, в середині та на початку слова перед глухими звуками.
Африкати ДЖ, ДЗ вимовляються як один суцільний звук. Коли належать до різних частин слова – вимова окрема.
Префікс РОЗ і БЕЗ перед глухими приголосними вимовляються як РОС і БЕС, але перед глухим С вимова РОЗ і БЕЗ зберігається.
Губні звуки Б, П, М, В, Ф вимовляються твердо, перед йотованими на письмі це позначається апострофом, у вимові обов’язкова присутність звука Й.
Приг. Д,Т,Н,Л,С,З,Ц,ДЗ пом’якшуються у позиції перед м’якими приголосними. Якщо в слові є суфікс ЛК, то в похідних пом’якшення не відбувається.
Йотовані вимовляються чітко і виразно в усіх позиціях слова, не спотворюються до голосних, особливо в ненаголошеній позиції після голосних, в кінці слів, під час збігу йотованих.
Шиплячі ДЖ, Ж, Ч, Ш, Щ вимовляються твердо. Напівпом’якшені перед І, Ю, Я. Подовжені шиплячі вимовляються теж твердо або напівпом’якшено.
Два однакових приголосних звука вимовляємо як подовжений, на межі слів виразніше слід вимовлять два звуки.
КАРТКА №1
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КАРТКА №2
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КАРТКА №3
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КАРТКА №4
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КАРТКА №5
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
КАРТКА №6
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Логіка мовлення - розвиває уміння доносити думку в усному мовленні.
Мета – виховання здатності ясно і виразно висловлювати думки.
Як відомо, смислова інтонація складається зі всіляких підвищень, понижень, посилень або ослаблень у звучанні голосу, з пауз різної тривалості і так далі. У житті інтонація (смислова і емоційна) народжуються самі собою, але, зустрічаючись з «чужим», авторським текстом, виконавець повинен перетворити авторську думку на свою, створити для себе точну логічну смислову інтонацію («мелодію») кожного речення.
Щоб фраза прозвучала для слухача, треба її гранично точно виголосити, тобто визначити місце і тривалість логічних пауз, визначити головне ударне слово, відзначити другорядні і третьорядні наголоси. Іншими словами, для цього треба знати правила розсташування пауз і наголосів.
Кожне окреме речення нашого мовлення ділиться за змістом на групи, що складаються з одного або декількох слів. Такі смислові групи усередині речення називаються мовними тактами. Мовним тактом є синтаксична єдність, тобто мовний такт може складати група підмета, присудка, група обставинних слів.
Кожний мовний такт відокремлений від іншого зупинками різної тривалості. Ці зупинки називаються логічними паузами. Окрім пауз - зупинок, мовні такти відділяються один від одного зміною висоти голосу. Ці зміни висоти голосу додають нашій мові інтонаційну різноманітність. Слова усередині мовного такту вимовляються злито, майже як одне слово.
Приклад: 1. Марія Гаврилівна закрила книгу і опустила очі на знак згоди.
У цьому реченні відсутні розділові знаки, проте паузи в ньому є: Марія Гаврилівна (хто?) закрила книгу (що зробила?) і опустила очі(що ще зробила?) на знак згоди (чому?). Група підмета, група присудка, група обставини ; перед сполучниками «і», «або», «та» зазвичай буває логічна пауза. З’єднувальні паузи – паузи, які не відмічені на письмі розділовими знаками.
Марія Гаврилівна / закрила книгу /і опустила очі / на знак згоди.
2. Восени сімейство Ростових повернулося до Москви.
Восени (коли?) сімейство Ростових (хто?) повернулося до Москви (що зробило?). До групи присудка увійшла обставина місця «до Москви».
Восени / сімейство Ростових / повернулося до Москви.
3. Дочка слухала з цікавістю.
4. Втома та спека посилювалися.
Люфтпауза – дуже коротка, її краще використовувати як додаткову паузу перед словом, яке ми чомусь хочемо виділити. Така пауза може допомогти уточненню.
Судячи з голосу – / співачка / була ‘ п'яна.
Існують ще психологічні паузи. Психологічна пауза не підкоряється законам логічної мови. На письмі така пауза може бути позначена багатокрапкою.
Приклад: Я нікого не кохаю і... вже не покохаю.
Близько до психологічної паузи знаходиться так звана пауза замовчування або перерваного мовлення, коли недомовлене замінюється багатокрапкою.
Приклад: Дружина його... втім, вони були абсолютно задоволені одне одним.
РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ.
Інтонація – ритмомелодійний ряд мови.
Розділові знаки великою мірою визначають логічну мелодію. «Розділові знаки вимагають для себе обов’язкових голосових інтонацій. Крапка, коми, знаки питання й оклику та інші мають свої, їм властиві обов’язкові голосові фігури, характерні для кожного з них. Без цих інтонацій вони не виконують свого призначення.» - К.С. Станіславський. Розділові знаки допомагають краще розділити думку автора та зобов’язують нас розібратися, чому автор обрав саме таку пунктуацію.
Розділові знаки(пунктуацію) можна вважати особливого роду «помічниками», що підказують, як краще інтонаційно передати зміст інтонації. Однак буває, що розділові знаки не співпадають з інтонаційною побудовою речення, тоді вони належать до сфери письмової мови.
Приклад: Всі стали розходитися, / розуміючи, що за такого сильного вітру / летіти небезпечно.
Кома перед дієприслівниковим зворотом збігається з логічною паузою, а кома перед підрядним реченням не читається. Інакше, слова «розуміючи» і «що» сильно виділятимуться, а вони не несуть смислового навантаження. Головне слово «небезпечне» - що стоїть в кінці підрядного речення.
Крапка. Крапка вказує на завершення думки і закінчення речення. Вона пов'язана з сильним пониженням голосу. Як правило, крапка вимагає після себе порівняно тривалої паузи, особливо якщо збігається із завершенням думки. Голос на умовно третьому слові злітає вгору, а потім - через паузи, яскраво падає вниз, голос «лягає на дно».
Проте, набагато частіше зустрічаються випадки, коли крапка, що стоїть в кінці речення, передбачає розвиток думки в наступному (наступних). В цьому випадку голос обов'язково знижується, але не падає так різко вниз, як при «справжній» крапці.
Крапка з комою. Крапка з комою розділяє і в той же час сполучає в одне ціле частини однієї картини, однієї думки. Найчастіше інтонація відповідає крапці, яка передбачає розвиток думки; але також може читатися і як кома (з підвищенням голосу).
Кома. Кома зазвичай вказує, що думка не закінчена. Наявність коми говорить про з'єднувальну паузу, якій передує підвищення голосу на наголошеному слові.
Сильне підвищення голосу найчастіше буває перед комою, що стоїть перед дієприслівниковим зворотом.
Під час переліку кома потребує повторюваних, майже однотипних підвищень голосу на кожному слові, що складає ряд цього переліку.
На ній були намисто, / хустка, вишивана сорочка, /спідниця /і жовті сап’янці.
Кома не читається:
- перед підрядним реченням і словами «хто», «що», «який» та ін.: Всі ми таємно пишались тим, що завтра наш виступ стане відомий всій Одесі.
- коли після «і» йде дієприслівниковий зворот: Він не був схильний вести розмови і, отримавши пропуск, зараз же пішов купувати квиток.
- перед порівняльним зворотом: Герман хвилювався, як тигр, чекаючи призначеного часу.
- перед вставним словом і після нього: У вас, звичайно, все розкішно, але я вважаю краще обідати в готелі або в клубі. Але група вставних слів, як правило, виділяється паузами: Героїнею цього роману, само собою зрозуміло, була Маша.
- перед звертанням, що стоїть в середині або в кінці речення:Я вас не звинувачую, Олексію Миколайовичу.
Двокрапка вказує зазвичай на намір роз'яснити, уточнити, перерахувати те, про що сказано перед нею. На двокрапці завжди має бути логічна пауза. Голос не підвищується і не знижується, як би зависає. Ніхто не сів до нього в машину, лише майно завантажили: намети, спальні мішки, дрова. Головне в реченні знаходиться після двокрапки.
Тире вказує на з’єднувальну паузу і вимагає деякого підвищення голосу на ударному слові перед тире, а на словах після тире – пониження. Обличчя у нього – розумне, посмішка – люб'язна, очі – хитрі.
Впродовж вставних слів голос трохи знижується, а після другого тире знов повертається майже до тієї ж висоти, яка була перед тире в першій частині речення. Інтелігенти без масок - їх було п'ять душ – сиділи в читальні за великим столом.
Знак питання. Інтонація знаку питання передається за допомогою підвищення голосу на ударному слові питального речення. Маєте рацію ви перед самим собою? Після слова, що несе питання, вже не може бути підвищення голосу.
Знак оклику. Інтонація знаку оклику вимагає енергійного виділення ударного слова за допомогою підвищення (рідше – пониження) голосу. Час незабутній! Час слави і захоплення!
Багатокрапка вказує зазвичай на щось недомовлене, таке, що мається на увазі. Голос тане і зникає, не закінчуючи фрази.
Дужки. Слова, що охоплені дужками, зазвичай пояснюють, уточнюють авторську думку. Голос підвищується на попередньому ударному слові, потім впродовж дужок трохи знижується, а після закриття дужок голос повертається на ту ж висоту, яка була до дужок. Слова, що знаходяться в дужках охоплені паузами. Величність річки, та й море, що було поруч (хіба мало що може зайти сюди з Фінської затоки!), розпалили цікавість. Усередині дужок голос майже не повинен міняти висоту, тут переважає монотон – ненаголошеність, одноманітна інтонація.
Лапки. Слова, що стоять в лапках, потрібно інтонаційно підкреслити за допомогою пауз. Лапками виділяють цитати. Це дає можливість підкреслити, ніби піднести те, що в них поміщене. Виголошується зазвичай із зміною висоти голосу і деяким уповільненням. Петро Перший наказав вибити медаль з написом: «Небувале буває».
Лапками виділяють слова, вжиті іронічно, або слова, непритаманні для даного тексту. Александров із задоволенням відчув, що у нього «витанцювалось».
Лапками також виділяються назви книг, газет, журналів. Назва вимагає виділення за допомогою наголосу і паузи.