§4. Цінова еластичність попиту і пропозиції

Предметом цього параграфа є ще один аспект взаємозалежності обсягів попиту і пропозиції з одного боку та рівня ціни – з іншого. Йдеться про інтенсивність впливу ціни на обсяги продажу товару.

У світовій економічній науці інтенсивність, або сила впливу ціни на зміну обсягів попиту і пропозиції, отримала назву цінової еластичності.

Сутність явища цінової еластичності полягає у тому, що, завдяки диференціальним характеристикам, вона є похідною функції попиту і пропозиції. Іншими словами, приріст (зміна) попиту на товар та приріст (зміна) пропозиції беруться у відношенні до приросту (зміни) рівня ціни товару.

Якими ж показниками вимірюється цінова еластичність попиту?

По-перше, застосовується базова формула розрахунку коефіцієнта еластичності попиту E_d:

,

де D₀ – обсяг попиту до зміни ціни товару;

P₀ – ціна товару до її зміни;

D₁ – обсяг попиту після зміни ціни товару;

P₁ – ціна товару після її зміни.

Щоб уникнути від’ємних значень, зміни обсягів попиту та зміни рівня ціни беруться за абсолютними величинами, адже їх взаємодія має обер­нений характер.

По-друге, у розрахунках E_d застосовується формула центральної точки:

.

Проблема в тому, що базова формула, хоча і відбиває саму суть ці­нової еластичності попиту, у практичному застосуванні є вкрай незручною. Вона характеризує так звану точкову еластичність, яка показує від­ношення зміни попиту до зміни ціни у певних точках кривої попиту, а це передбачає відірване від реалій економічного життя припущення, що зміни попиту і ціни мають нескінченно малі значення.

Саме цей недолік і долається із застосуванням методу центральної точки. Він забезпечує можливість визначення вже не точкової, а дугової (середньої) еластичності. Тепер коефіцієнт еластичності характеризує відношення попиту до ціни на певному відрізку кривої попиту, що суттєво підвищує його репрезентативність.

По-третє, найзручнішим (уніфікованим) методом розрахунку E_d є процентний метод:

Процентне визначення коефіцієнта еластичності попиту здатне показати міру зміни будь-якої економічної змінної, незалежно від того, якими були вихідні одиниці виміру – в грошах, тоннах, метрах тощо.

По-четверте, існує і геометричний метод визначення коефіцієнта еластичності попиту, запропонований П. Самуельсоном. Суть його в тому, що еластичність попиту визначається як відношення площ двох прямокутників, що характеризують обсяги виручки від продажу товарів за умов різ­ного рівня ціни одиниці товару.

На графіку, що на рисунку 5.5, ціні P₁ відповідає попит D₁.

Рис. 5.5. Цінова еластичність попиту

Якщо ціна зросте до рівня P₂, то попит скоротиться до D₂. Утворюються два прямо­кутники OP₁AD₁ та OP₂ВD₂ . Площа кожного з них характеризує обсяг ви­ручки від продажу товару. Тому:

За показниками еластичності попиту усі товари можна поділити на п’ять груп:

1) товари еластичного попиту, коли E_D>1; тобто абсолютне значен­ня темпу приросту попиту перевищує абсолютне значення темпу приросту ціни;

2) товари одиничної еластичності, коли E_D=1; у цьому випадку абсолютне значення темпу приросту попиту дорівнює абсолютному значенню темпу приросту ціни;

3) товари нееластичного попиту, коли E_D<1; для них характерним є відставання абсолютних значень темпів приросту попиту від абсолютних значень темпу приросту ціни;

4) товари повністю еластичного попиту, основною особливістю яких є те, що за умов зростання ціни хоча б на один пункт, попит зникає, або іншими словами, дорівнює нулю;

5) товари повністю нееластичного попиту – це товари, обсяг попиту на які взагалі не змінюється за будь-якої зміни цін.

Усі варіанти еластичності попиту подаються на графіку (див. рис. 5.6).

Рис. 5.6. Еластичність попиту

Яке ж практичне значення має розрахунок коефіцієнта еластичності попиту ?

Якщо попит еластичний (E_D>1), зменшення ціни призведе до збільшення грошової виручки (доходу) підприємства, що продукує товар елас­тичного попиту. Слід зважати на те, що втрати виручки від падіння ціни одиниці продукції для товарів еластичного попиту компенсується виго­дою за рахунок зростання обсягу попиту, а отже – і продажу.

Якщо ж попит нееластичний (E_D<1), зниження ціни викличе зменшення доходу. У випадку одиничної еластичності (E_D=1) зміна ціни і попи­ту ніяк не вплинуть на грошову виручку.

Отже, визначення коефіцієнта еластичності попиту є необхідним для обґрунтування стратегії і тактики ринкової поведінки виробників товарів. Слід врахувати, що на еластичність попиту мають вплив кілька факторів:

• замінність товарів (чим більше замінників має даний продукт, тим вища еластичність попиту);

• питома вага товару в доході споживача (чим дорожчий про­дукт, тим вища його еластичність);

• життєва необхідність продукту (зокрема, попит на предмети першої необхідності є нееластичним, а на предмети розкоші – еластичним);

• час реалізації і використання продукту (попит тим еластичніший, чим триваліший період реалізації і використання продукту).

Саме тому попит на хліб, електроенергію, тютюнові вироби, бензин, як правило, нееластичний (E_D<1), а на автомобілі, холодильники, марга­рин, делікатеси, як правило, еластичний (E_D>1).

До цього моменту ми розглядали цінову еластичність лише попиту на товар, але властивість еластичності притаманна і пропозиції товару. Вимірюється вона такими ж методами, що й еластичність попиту. В залежності від мети або вимог щодо точності розрахунку застосовуються базо­ва формула коефіцієнта еластичності, метод центральної точки, процент­ний показник еластичності та геометричний метод П. Самуельсона.

Відмінною рисою є лише те, що замість значень D₁ та D₀ беруться значення S₁ та S₀ і немає необхідності зміни обсягу пропозиції та зміни рівня ціни подавати із знаками абсолютної величини. Останнє зумовлюється тим, що залежність пропозиції від ціни є прямою, вони завжди мають однакову спрямованість – більшому значенню ціни відповідає більший обсяг пропозиції, меншому – менший.

Найвагомішим фактором еластичності пропозиції є тривалість часу, тобто ринковий період, який є у розпорядженні виробників, щоб відреагувати зміною обсягу пропозиції на зміну ціни товару.

Припустимо, що на локальному ринку певного товару відбулося зростання рівня ціни. У цьому випадку виробники отримують потужний стимул нарощення виробництва свого товару, але моментально здійснити це вони не здатні. Як би не зросла ціна, обсяг пропозиції у найкоротшому рин­ковому періоді залишається незмінним. На графіку (рис. 5.7) пряма пропозиції для найкоротшого ринкового періоду має вигляд вертикалі S₁, що показує цілковиту нееластичність пропозиції.

Із збільшенням періоду часу, або іншими словами, з переходом від найкоротшого до короткого ринкового періоду, виробники хоч і не ма­ють змоги суттєво наростити виробничі потужності, але можуть підвищити інтенсивність використання свого виробничого потенціалу і, завдяки цьо­му, подати на ринок більшу кількість продукції.

За цих умов пряма пропозиції S₂ отримує спочатку вигляд лінії нееластичної пропозиції (E_S<1), а згодом може досягти одиничної еластичності, коли темп приросту пропозиції дорівнюватиме темпу приросту ціни S₃.

Рис. 5.7. Фактор часу і еластичність пропозиції

Отже, у короткостроковому періоді коефіцієнт еластичності пропози­ції є більшим від нуля і меншим (або рівним) одиниці.

За умов переходу від короткострокового до довгострокового рин­кового періоду, чітко визначених меж між якими практично не існує, ела­стичність пропозиції зростає. У довгостроковому періоді виробники всти­гають вжити заходів щодо пристосування своїх ресурсів до вимог нової цінової ситуації –виникають нові підприємства, нарощують нові вироб­ничі потужності діючі фірми.

За цих умов лінія пропозиції набуває вигляду S₄.

Теоретично можливим є і випадок цілком еластичної пропозиції (S₅), який передбачає, що за будь-якого, навіть вкрай незначного підви­щення ціни, обсяг пропозиції нескінченно зростає. У реальній господар­ській практиці це неможливо. Діють принаймні два потужних обмежувача нескінченного наростання пропозиції – виробничі потужності виробників і обсяг попиту на товар.

Якою ж є залежність виручки (доходу) від продажу товару за умов різного рівня еластичності пропозиції?

Відомо, що залежність між ціною і кількістю оферованої (запропонованої) продукції є прямою, тому, незалежно від рівня еластичності, ціна та сукупний дохід завжди змінюються у одному напрямі. Відмінність лише у тому, що коли E_S>1, реакція продавців на зміну ціни є більш відчутною, рельєфнішою, ніж у випадку, коли E_S<1.

На обсяги попиту, як відомо, окрім ціни, впливають і чинники нецінового харак­теру. Найбільш потужним серед них є фактор доходів потенційних покупців. Саме тому доцільною є конкретизація уяви про еластичність попиту із врахуванням змін у обсягах доходів покупців.

Коефіцієнт еластичності попиту за доходами (E_Dі) визначається за такою формулою:

,

де I₀ та I_i – доходи покупців до і після зміни їх обсягів.

Іншим, простішим способом визначення коефіцієнта еластично­сті попиту за доходами є процентний метод, що дозволяє визначити про­центну зміну обсягу попиту, зумовлену тією чи іншою процентною змі­ною доходу:

На відміну від показника цінової еластичності, цей індикатор може мати як додатні (із знаком “плюс”), так і від’ємні (із знаком “мінус”) значення. І саме ці його властивості привертають до себе увагу. Позитивне значення показника є свідченням того, що галузь має шанси на процві­тання. І чим він вищий – тим перспективи кращі. Якщо, наприклад, елас­тичність попиту за доходами на один товар становить +5,0, а на інший – +0,5, то це означає, що перспективи другої галузі є проблематичними. За умов незначного зростання доходів покупець ледь реагує на товар другої галузі. Попит на нього хоча і не спадає, але майже не зростає. Покупці віддають перевагу товару першої галузі, що зумовлює перспективи її роз­витку.

Від'ємне значення коефіцієнта еластичності попиту за доходами вка­зує на те, що попит на такі товари із зростанням доходів скорочується. Найчастіше це стосується таких товарів, як хліб, картопля, капуста, дешевий одяг, низькоякісні парфуми, старі автомобілі. Таким чином, кое­фіцієнт еластичності попиту за доходами застосовується для обґрунтова­ного прогнозування економічних перспектив розвитку різних галузей національної економіки. Точніше кажучи, за рівності решти умов, висока пози­тивна еластичність попиту за доходами є свідоцтвом того, що внесок кон­кретної галузі в економічне зростання є вищою, ніж її частка в структурі економіки.

В свою чергу, низький позитивний, а ще гірше – негативний (від’ємний) коефіцієнт еластичності попиту за доходами вказує на перспективу скорочення виробництва в галузі і зменшення її квоти в макроекономічних результатах.

Важливо відзначити ще один аспект еластичності попиту за дохода­ми. Йдеться про те, що зміна доходів покупців через свій вплив на попит відбивається і на ринкових цінах. Такий вплив відбувається за двома напрямами. По-перше, змінюється висота кривої попиту. По-друге, змінюється цінова еластичність попиту. Якщо дохід зростає, то покупець у своїх витратах починає менше рахуватися із змінами цін. Це обумовлює зниження еластичності попиту. І навпаки, якщо дохід покупця скорочується, то він буде вимушений більше рахуватися з цінами у своїх операціях купі­влі, а це означатиме, що еластичність попиту зросте.

Важливим аспектом еластичності попиту є так звана перехресна еластичність. Суть її полягає в тому, що обсяг попиту на один товар може залежати від зміни цін на інший товар. Міра цього впливу визначає­ться коефіцієнтом перехресної еластичності попиту E_xy.

де D_x0 та D_x1 - обсяги попиту на товар X до та після зміни цін на то­вар Y.

P_y0 та P_y1 рівні цін товару Y до та після їх зміни.

Формула коефіцієнта перехресної еластичності попиту може бути репрезентована і відношенням процентних змін обсягу попиту продукту X до процентної зміни ціни продукту Y.

Товари X та Y можуть бути комплементними (доповнюючими) або субститутними (замінюючими).

Комплементними називають такі товари, що певним чином допов­нюють один одного. Це товари, споживання яких складає певний комплекс (наприклад, залізна руда та кокс, житло та меблі, відеомагнітофони та відеокасети).

Якщо в результаті зміни ціни одного з доповнюючих (комплементних) товарів змінюється попит на нього, то в тому ж напрямі змінюється крива попиту на інший товар. Це означатиме, що ціна останнього також зміниться, але у напрямі протилежному зміні ціни першого. Якщо, наприклад, зростуть ціни та відповідним чином впаде попит на автомобілі, то за умов сталості решти чинників, знизиться попит і відповідно впадуть ціни на бензин.

По іншому взаємодіють попит і ціни, якщо товари X та Y є субститутними.

Субститутними називають товари, які здатні замінювати один одного (наприклад, чай і кава, м’ясо і риба, нафта і газ). Якщо в результаті зміни ціни товару-замінника (субституту) підвищиться або впаде попит на нього, то у протилежному напрямі зміниться крива попиту на товар, що замінюється. Це означатиме, що ціна останнього зрушиться у тому ж напрямі, що і ціна першого товару.

Виключно важливе економічне значення має не тільки абсолютна величина, але й знак коефіцієнта перехресної еластичності попиту. Якщо коефіцієнт є числом додатнім, то товари X та Y є взаємозамінними. Чим більший додатній коефіцієнт, тим вищою є міра замінності.

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності має від’ємне значення, то товари X та Y є комплементними. Чим більше від’ємне значення коефіціє­нта, тим більшою є ступінь взаємодоповнюваності.

Нульовий, або майже нульовий коефіцієнт свідчить про відсутність перехресної еластичності попиту. У цьому випадку товари X та Y не позв’язані між собою.