22.Палацова архітектура Франції XVII століття.

У першій половині та середині XVII століття у французької архітектурі складаються і поступово вкорінюються принципи класицизму. Цьому сприяє і державна система абсолютизму. Будівництво та контроль над ним зосереджуються в руках держави.На лівому і правому березі Сени будуються перші великі палацові комплекси - Люксембурзький палац і палац Пале-Ро-яль (1624, арх. Ж. Лемерсье). Подальший розвиток містобудівних робіт у Парижі виразилося в створенні двох правильних по формі - квадратної і трикутної - площ, включених в середньовічну забудову міста.Одним з ранніх палацових споруд був уже згаданий Люксембурзький палац (1615-1620/21), побудований Соломоном де Біосом (після 1562-1626) для Марії Медічи. Біля палацу був розбитий чудовий парк, який вважався на початку XVII століття одним з кращих. Композиція палацу характеризується розміщенням основного і нижчих службових корпусів-флігелів навколо великого парадного палацу (курдонер). Одна сторона головного корпусу звернена на парадний внутрішній двір, інша - до парку. В об'ємній композиції палацу чітко проявилися характерні для французької палацової архітектури першої половини XVII століття традиційні риси, наприклад виділення в головному триповерховому корпусі палацу кутових і центрального башнеподібних обємів, увінчаних високими покрівлями, а також розчленування внутрішнього простору кутових веж на абсолютно однакові житлові секції. Вигляд палацу, в деяких рисах якого ще зберігається подібність із замками попереднього століття, завдяки закономірній і ясній композиційній побудові, а також чіткому ритмічному строю двух'ярусних ордерів,які розчленовують фасади, відрізняється монументальністю і показністю. Масивність стін підкреслюється горизонтальним рустом, суцільно покриваючим стіни і ордерні елементи. Прийом цей, запозичений у майстрів італійського бароко, у творчості де Броса отримав своєрідне звучання, що надає вигляду палацу особливе багатство й красу.

До першої половини XVII століття відносяться ранні зразки великих ансамблевих композицій. Творцем першого в архітектурі французького класицизму ансамблю палацу, парку та міста Рішельє (розпочато в 1627 р.) був Жак Лемерсье. Планування нині не збереженого ансамблю було засноване на перетині під кутом двох композиційних осей. Одна з них збігається з головною вулицею міста і паркової алеєю, що сполучає місто з площею перед палацом, інша є головною віссю палацу і парку.

Палац Рішельє, як і його регулярний парк з глибокими перспективами алей, великим партером і скульптурою, створювався як величний пам'ятник, покликаний прославити всесильного правителя Франції. Інтер'єри палацу були багато прикрашені ліпниною і живописом, в яких звеличували особистість Рішельє і його діяння.Одним з творів архітектури другої половини XVII століття, в якому вже ясно відчувається переважання зрілих художніх принципів класицизму, є заміський ансамбль палацу і парку Во-ле-Віконт поблизу Мелена (1655-1661). Творцями цього видатного твору, , були архітектор Луї Ліво (бл. 1612-1670), майстер садово-паркового мистецтва Андре Ленотр, який розпланував парк палацу, і живописець Шарль Лебрен, який взяв участь в обробці інтер'єрів палацу та розпису плафонів ., будівля палацу і парк підпорядковані строго централізованому композиційному принципу, що дозволяє привести різноманітні елементи ансамблю до художньої єдності і виділити палац як головну складову частину ансамблю.

Повний і всебічний розвиток прогресивних тенденцій в архітектурі класицизму XVII ст. одержують у грандіозному за масштабами, сміливості і широтою художнього задуму ансамблі Версалі (1668-1689). Головними творцями цього пам'ятника французького класицизму XVII століття були архітектори Луї Лево і Ардуен-Мансар, майстер садово-паркового мистецтва Андре Ленотр (1613-1700) і художник Лебрен, який брав участь в створенні інтер'єрів палацу. Початковий задум ансамблю Версаля, що складався з міста, палацу і парку, належить Лево і Ленотру. Обидва майстри почали працювати над спорудою Версаля з 1668 р. У процесі здійснення ансамблю їхній задум зазнав численних змін.Кінцеве завершення ансамблю Версаля належить Ардуен-Мансар.

23Версальський палац або Версальський замок (фр. Château de Versailles) — палац у Версалі, колишня резиденція французьких королівПобудований в стилі класицизму у 1661-1710 рр. на місці замку Людовика ХІІІ (фактично увібравши Старий замок) Новий замок (фр. Château Neuf) разом з величезними Версальськими садами, Великим та Малим Тріанонами, складають єдиний палацово-парковий комплекс.Над будівництвом всього комплексу разом із садами працювали найкращі французькі архітектори свого часу — Луї Ле Во, Андре Ленотр, Франсуа д'Орбе, Жюль Ардуен-Мансар, ҐабріельАрхітектори Версальського палацу виходили у створенні фасадів (особливо західного, флігелів та Тріанонів) з італійського стилю, т.зв. Великого ордеру. Лебрен створив т.зв. «французький ордер», особливістю якого було прикрашення капітелей колон емблемами короля Людовика XIV — лілією та сонцем. Архітектура фасадів має чіткий репрезентативний характер, маскуючи призначення різних частин будівлі, їх господарське або житлове призначення. Довжина садового фасаду дорівнювала 500 метрів, що стало ознакою гігантоманії в побудові як палацу, так і парку в Версалі.Перед головним фасадом замку знаходиться Плас д'Арм або Площа Зброї, від якої розходяться три спроектовані Ленотром проспекти, що названі на честь трьох головних резиденцій-міст Короля— Паризький, Сен-Клу та Ско, будівництво яких було надихнуте римським міським плануванням. Ці проспекти продовжуючи перспективу палацового комплексу одночасно сходяться до нього.Між проспектами Мансар у 1679-1686 рр. побудував Великі та Малі королівські стайні. Тепер у Великих стайнях розташований Музей карет заснований королем Луї-Філіппом. За Плас-д'Арм починаються палацові двори. Першим з них є Почесний двір (фр. Cour d'Honneur), по боках якого знаходяться Міністерські флігелі побудовані у 1671-1679 рр. за проектом Ардуен-Мансара. Вхід до Почесного двору прикрашає кована ажурна огорожа на воротах якої зображено королівський герб, а на флангах стоять скульптурні групи «Перемоги короля над Імперією і Іспанією» та «Мир і Достаток». Після Почесного йде Королівський двір, який починається між флігелями Габріеля та Дюфура. До Великої Французької революції між двома цими дворами існувала огорожа, яка була зненсена, а на її місці у 1837 р. була встановлена відома кінна статуя Людовика XIV. А за Королівським двором, на підвищенні з 5 сходинок, знаходиться Мармуровий двір, який отримав свою назву через те, що його підлога вимощена мармуром. Внутрішнє планування замку концентрувалось навколо королівської родини, чиї покої знаходились у центрі палацу, в т.зв. Старому замку. Чим далі знаходились інші покої від королівських покоїв, тим менш престижними вони були. У великих крилах жили придворні. Основні апартаменти знаходяться на парадному (другому) поверсі.

24Анре́ Лено́тр (фр. André Le Nôtre, *12 березня 1613 — 15 вересня 1700) — французький ландшафтний архітектор, майстер садово-паркового мистецтва світового рівня (королівські парки в Версалі, Фонтебло, Тюільрі, Гринвічі). Засновник так званого «французького» парку, регулярного типу. Автор першого визначного зразку французького парку в замку Во-ле-Віконт.Син Жана Ленотра, що був головним садівником у Тюільрі при королі Франції Луї XIII. Мав намір стати художником і навчання почав у Симона Вуе, відомого майстра бароко,. У 1637 році він і стане королівським малювальником ( дизайнером, ландшафтним архітектором)планів садів барокоТак у 24 роки Андре став наглядачем і садівником Тюільрі після передчасної смерті батька. Аби добре опанувати садівництво, Андре вивчав посібник королівського садівника Клода Мольє «Сад радощі». Є відомості,що зробив подорож до Італії, де вивчав зразки парків доби Відродження та бароко.

Ленотр добре засвоїв уроки італійських майстрів.Але пішов далі,творчо використовуя надбання садівництва Італії і Франції.Незважаючи на повагу до симетрії, Ленотр міг творити плани асиметричні, як це видно на плані садів замку Кланьї.Вісьова побудова добре визначена лише в парадному партері та замку, що повторював планове рішення палацу в Версалі.Лєнотр виробив свій варіант парку, що мав широке поширення в магнатських садибах. Першим досконалим взірцем такого саду-парку став парк біля палацу Во-ле-Віконт, що належав багатію Ніколя Фуке. Садово-парковий ансамбль у Во-ле-Віконт був настільки новим і вдалим, що спричинив арешт Ніколя Фуке і конфіскацію майна вередливим королем Луї Чотирнадцятим. Андре Лєнотр був примусово переведений у Версаль, де розпочалася гучна розбудова резиденції короля Франції.Окрім первісного плану Версальського парку, Лєнотр встиг створити парки в Фонтенбло, Шантійї. Мав він і замовників з-за кордону. Корлівська родина Англії замовила йому плани Сент-Джеймського та Грінвічського парків у Лондоні.Принципи садово-паркового мистецтва, вироблені Лєнотром, господарювали в садівництві до середини 18 століття у різних кораїнах Європи. Головні твори

• парк в замку Во-ле-Віконт

• парк в Версалі

• парк в Шантійї

• парк в Фонтенбло

• парк в містечку Со (на південь біля Версаля) для міністра фінансів Кольбера

• нові частини парку в замку Сен-Жермен-ан-Ле,Париж

• проект парку поряд з Сент-Джеймськім палацом, Лондон

• проект парку в Грінвічі, Британія.

25.Провідні архітектори. Діяльність Луї Лево.Французький архітектор, один з основоположників французького класицизму. Луї Лево народився в Парижі в 1612 році. З 1653 по 1670 - перший королівський архітектор. Будівлі Лево, провідного майстра французького класицизму, відрізняються строгою елегантністю, складністю планування, декоративним багатством внутрішньої обробки (готель Ламбер, з 1640, Колеж чотирьох націй). У співпраці з Шарлем Лебреном і Андре Ленотром Лево сприяв складанню нового типу палацово-паркового ансамблю. Палац Во-ле-Віконт, Колеж чотирьох націй і внесок у створення Версаля поставили Лево в найперший ряд майстрів архітектури. Не випадково саме творчість цього майстра позначило початок нового і більш тісного союзу архітектури з такими мистецтвами, як зображально-декоративне оформлення будинків і паркове мистецтво. Навколо Лево склалася група художників різного профілю, яка очолювалася в одній своїй частині Лебреном, а в іншій - Ленотром і яка здійснила синтетичні ансамблі 1660-1690-х років.Останнім етапом творчості Лево стала робота над Версальським палацом. Власне, Версальський палацово-парковий ансамбль (Parc et chateau de Versailles) будувався як резиденція французьких королів у передмісті Парижа Версалі. Первісним архітектором Версаля по праву вважається Луї Лево, творцем парку - Андре Ленотр. Версальський палацово-парковий ансамбль відрізняється унікальною цілісністю задуму і гармонією між архітектурними формами і переробленим ландшафтом. З кінця XVII століття Версаль був зразком для парадних заміських резиденцій європейських монархів і аристократії. Видозмінивши і розширивши початковий скромний замок, Ліво створив, починаючи з 1668 року, П-подібну в плані композицію зі значним фасадом, що виходять в парк, над оформленням якого працював Ленотр. Колосальний ордер, здавна належачи до типових і улюблених засобів Ліво, був встановлений на цокольний поверх. Архітектор намагався внести деяку свободу і жвавість в урочисте архітектурне видовище: садовий фасад Ліво мав терасу на другому поверсі, там, де пізніше була споруджена Дзеркальна галерея

• перебудова палацу Тюїльрі

• готель Ламбер, 1645, Париж

• 1634-1637 Готель Кольбер - резиденція Кольбера і Філіпа Орлеанського. У 1826 році на цьому місці була споруджена галерея Кольбер.

• 1661-1665 Колеж Чотирьох Націй - будівля Французької академії

• 1655-1670 Луврский палац

• 1642 -? Готель Ліво

• 1670-1672 Великий Тріанон

• 1656-1657 Готель Лозен

• 1656-1661 Во-ле-Віконт

• 1661-1670 Версальський палац

26.Провідні архітектори. Франсуа Мансар.Франсуа Мансар (фр. Francois Mansard або Mansart, 13 січня 1598 — 23 вересня 1666) — французький архітектор. Представник французького бароко.

Cин простого тесляра. Кар'єру архітектора розпочав як помічник відомого майстра, архітектора Соломона де Броса, що будував Люксембурзький палац в Парижі.

Першою самостійною роботою Мансара як архітектора був фасад церкви фельянів в Парижі. Його твори сподобались брату короля Луї 13-го, тому деякий час він працював в його замку Бальруа. Потім йому доручили добудову в середньовічному замку Блуа. Палкий архітектор встиг збудувати лише північне крило палацу, як його відсторонили від робіт. Будівельні роботи Мансара занадто багато коштували і від його послуг відмовилися. Особливістю будівництва Франції 17 ст. був могутній контроль з боку короля і влади. Мансар з 1640-х рр. розпочав працювати для жіночого монастиря Валь де Грас. Але і тут йому відмовили. Монастир і церкву добудовували вже після смерті Мансара, хоча й за його проектами.

Архітектура:

фасад церкви Фельянів, Париж

замок в Бальруа для Гастона Орлеанського з 1626 р.

перебудова середньовічного замку Блуа з 1635 р.

готель де Тулуз, Париж

палац Мазаріні, Париж

палац Мезон-Лафіт для Рене де Лан глей (головний шедевр) (Фасади галерей і кутових павільйонів -- тосканські пілястри. Центральний об’єм  над шестиколонним портиком прикрашають коринфскі пілястри під трикутним фронтоном. Весь будинок завершено високим   дахом.+ сад, який для палацу спроектував Мансар)

церква абатства Валь де Грас, Париж з 1640-х рр.( Архітектурний ансамбль складається з приміщень колишнього монастиря, барокової церкви Валь-де-Грас і сучасних корпусів.)

На жаль, більшість робіт Мансара безжально перебудували і сплюндрували.