6. Організація обліку запасів

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси” визначає методологічні засади формування бухгалтерського обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності. Норма цього Положення (стандарту) застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Терміни які наведені в цьому положенні, мають таке значення:

Запаси – активи, які:

• утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

• утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Необхідними передумовами правильної організації обліку запасів є:

• раціональна організація складського господарства;

• розробка номенклатури запасів;

• наявність інструкції з обліку виробничих запасів;

• правильне групування запасів;

• розробка норм витрачання запасів.

Основним завданням організації обліку запасів на підприємстві є:

1. контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням матеріальних цінностей та їх збереженням за місцями зберігання і на всіх стадіях обробки;

2. відповідність складських запасів нормативам;

3. раціональна оцінка виробничих запасів;

4. розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків за місцями зберігання і статтями балансу;

5. виявлення всіх витрат, пов’язаних з придбанням або виготовленням запасів та визначення первісної вартості;

6. контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації;

7. встановлення методології обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції протягом року;

8. регламентування складу собівартості продукції;

9. своєчасне оприбуткування і списання готової продукції, а також оформлення документів по їх руху.

Наказом про облікову політику підприємства визначаються норми для правильного планування потреб в запасах, раціональної організації їх обліку і контролю (рис 10)

Рис. 10. Основні положення з обліку запасів, що наводяться в наказі про облікову політику.

Визнання та класифікація запасів.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

На різних підприємствах запаси можуть мати різне призначення залежно від функції, яку вони виконують у процесі виробництва, а також від особливостей підприємства.

Запаси класифікуються за трьома ознаками:

1. готова продукція, товари – призначені для реалізації в умовах звичайної діяльності;

2. незавершене виробництво, напівфабрикати, брак у виробництві – знаходяться в процесі виробництва з метою подальшої реалізації продукту виробництва;

3. виробничі запаси, МШП – призначені для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт, послуг, а також управління підприємством.

Під виробничими запасами розуміють активи, які використовуються для подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. До них відносяться: сировина та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара і тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали передані в переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали.

До малоцінних швидкозношуваних предметів належать предмети, які більше одного року або нормального операційного року, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне обладнання, спеціальний одяг тощо.

До незавершеного підприємства включають виготовлену, Ала не повністю укомплектовану або ж не прийняту замовником продукцію.

Готова продукція – це продукція, яка пройшла обробку, випробування, приймання, укомплектована згідно умов договорів із замовниками, відповідає технічним умовам і стандартам.

Під товаром розуміють матеріальну або нематеріальну власність, яка реалізується на ринку.

Важливою передумовою організації обліку виробничих запасів є їх оцінка. Згідно з діючими нормативними документами одержані виробничі запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю запасів.

Порядок визначення первісної вартості запасів зображений в таблиці

запаси	первісна вартість
придбані за плату	фактичні витрати
виготовлені власними силами	визначаються за П(С)БО 16 „Витрати”
внесені до статутного капіталу підприємства	справедлива вартість, погоджена засновниками (учасникам) підприємства
одержані підприємством безоплатно	справедлива вартість на дату отримання
придбані в результаті обміну на подібні запаси	балансова вартість переданих запасів.

Наприклад:

27.10. ц.р. ВАТ „Едельвейс” придбало 2400 одиниць матеріалу на загальну суму 28800 грн. Послуги транспортної організації за транспортування матеріалів від станції призначення до свого складу та виконання робіт по розвантаженню склали 720 грн. (в т.ч. ПДВ 120 грн.). через невідповідність якості частина матеріалів на загальну суму 360 грн. була повернута постачальнику. Крім того, постачальником була надана знижка в сумі 864 грн. первісна вартість матеріалів формується наступним чином:

• вартість придбаних матеріалів 28800,00

• вартість повернених матеріалів (360,00)

• надана знижка, що відноситься до матеріалів, які фактично надійшли (864*(28800 - 360): 28800) (853,20)

• ПДВ, що відносяться до матеріалів, які фактично надійшли (28800-360-853,20*20% : 120%)) (4597,80)

• Разом вартість матеріалів, що надійшли 22989

• Оплата послуг транспортної організації 720

• ПДВ (120)

• Всього первісна вартість придбаних матеріалів 23589

До первісної вартості запасів не включають:

1. понаднормові витрати і недостачі запасів;

2. витрати на збут;

3. відсотки на використання кредитів;

4. загальногосподарські та інші подібні витрати

Для правильної організації обліку запасів випливають наступні завдання:

• забезпечення точності оцінки запасів на будь-яку дату;

• періодичне уточнення вартості запасів;

• проведення інвентаризацій матеріальних цінностей з метою виявлення непотрібних та таких, що втратили свою цінність;

• точне визначення вартості придбаних матеріальних цінностей;

• точність оцінки спожитих та реалізованих матеріалів;

• своєчасне документування операцій, пов’язаних із рухом матеріалів та їх залишків.

Придбані та виготовлені на підприємстві запаси зараховуються за первинною вартістю з включенням таких фактичних витрат:

• суми, сплачені постачальнику відповідно до умов договору;

• суми, сплачені за інформаційні, посередницькі та інші подібні послуги, пов’язані з пошуком, придбанням матеріалів, запасів;

• суми ввізного миту;

• інші витрати, пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придбані до використання

В інших випадках оцінка запасів визначається за такою методикою:

1. Запаси, що виготовлені власними силами підприємства, оцінюються за собівартістю їх виробництва.

2. Запаси, внесені до статутного капіталу підприємства, оцінюються за погодженою засновниками підприємствами справедливою собівартістю.

3. Запаси, отримані підприємством без відповідної оплати, оцінюється за їх справедливою вартістю.

4. Запаси, що надійшли в результаті обміну на відповідні запаси, оцінюються за балансовою вартістю переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих запасів буде їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів відноситься до складу витрат звітного періоду.

Згідно з П(С)БО 9 оцінка запасів при продажі, відпуску запасів у виробництво та іншому вибутті здійснюється за такими методами:

Метод ідентифікованої собівартості – оцінюються запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не заміняють один одного. При застосуванні цього методу руху вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом. Але в результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно.

Метод середньозваженої собівартості – оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Цей метод можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, коли для списання не потрібно проводити їх ідентифікацію.

Метод ФІФО – фактична собівартість матеріальних запасів визначається за первісною вартістю перших за часом закупок. Даний метод найчастіше застосовують для таких запасів як фрукти, овочі та інші продукти харчування, к4оли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватись у першу чергу, що уникнути збитків від псування.

Метод ЛІФО – фактична собівартість матеріальних запасів оцінюється за вартістю останніх за часом закупок. Перевага цього методу полягає у тому, що більш висока собівартість проданої продукції в більшій мірі відповідає вартості поповнення запасів, необхідних для продовження функціонування підприємства. даний метод ігнорує фізичне старіння запасів і забезпечує правильні результати при обліку запасів, які швидко псуються.

Метод нормативних витрат– полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норм затрат і ціни повинні регулярно перевірятися і переглядатися.

Метод ціни продажу – заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки товарів. Цей метод застосовується підприємствами, які мають значну номенклатуру товарів, що змінюються, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.

Підприємство має право вибирати один із варіантів методу оцінювання та обирати одну з систем обліку: постійну або періодичну.

Малоцінні та швидкозношувані предмети, передані в експлуатацію, списуються на витрати в повній сумі. Для контролю за цими предметами організовується оперативний кількісний облік за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом нормативного строку їх практичного використання.

Розбіжності у двох системах обліку – постійній або періодичній – полягають у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визначення кредитового обороту та залишків на кінець звітного періоду по рахунках запасів.

Запаси повинні бути достовірно оцінені на дату складання балансу. Для цього витрати на придбання запасу, які не можуть бути відображені як активи, повинні включатися до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати.

Запаси відображаються у бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок – первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застарілі або іншим чином втратили первинно очікувану економічну вигоду. Згідно з П(С)БО 9 – чиста вартість реалізації визначається за кожною номенклатурою одиницею запасів. Різниця між первинною вартістю реалізації повністю витрачених запасів списується на витрати звітного періоду з її відображенням в за балансовому обліку.

Таким чином, існуюча методика оцінки запасів спрямовується на достовірне відображення активів у фінансовій звітності.

Організація обліку витрат виробництва.

В основі організації обліку витрат на виробництво покладені наступні принципи:

• документування витрат та їх повне відображення на рахунках бухгалтерського обліку виробництва;

• групування витрат по об’єктах обліку та за місцем їх виникнення;

• відповідність об‘єктів обліку витрат, показників обліку фактичних витрат – з нормативними, прогнозуваннями і т.д.;

• обґрунтованість розширення кола витрат, які відносяться на об‘єкти обліку за прямим призначенням;

• локалізація витрат, які відносяться до виготовлення визначної продукції;

• контроль за витратами виробництва.

Склад всіх витрат, визначений у відсотках від загальної суми. Групування витрат на виробництво за економічними елементами застосовується при складанні звітності.

Для правильної організації обліку витрат, на підприємстві доцільно організувати виробничий відділ, до складу якого входить не менше 2-х осіб. Всі документи, які надходять до виробничого відділу, переносять в журнал-ордер № 10. Підсумкові дані з журналу-ордеру № 10 переносяться до Головної книги, а також у разі калькуляційних статей – до виробничого звіту.

У виробничому звіті всі фактичні витрати порівнюються з нормативами, перерахованими на фактично виготовлену продукцію, з визначенням економії та перевитрат по кожній статті нормативної калькуляції окремо за місяць і наростаючим підсумком з початку року.

Порядок організації обліку виробничих витрат.

Рис.11 Організація обліку виробничих витрат.

Організація обліку витрат виробництва не залежить від форм власності і організаційно-правових форм діяльності господарюючих суб’єктів.

Основним факторами, які визначають класифікаційні ознаки витрат підприємства, систему їх обліку та калькулювання собівартості продукції є:

• вид господарської діяльності;

• організаційна побудова господарської діяльності, яка характеризується цеховою структурою виробництва;

• галузь та підгалузь виду діяльності, кожна з яких має бути відокремленою у єдиній системі бухгалтерського обліку на підприємстві;

• вид продукції, що виготовляється на підприємстві;

• методи оцінки об‘єктів обліку;

• система організації внутрішньогосподарських відносин;

методи формування собівартості

На організацію обліку витрат і калькулювання собівартості продукції істотно впливають ступінь спеціалізації підприємства і масовість випуску продукції. За цією ознакою виробництва поділяються на:

• одиничні – виробництва окремих видів продукції;

• серійні – виробництва характеризується періодичним випуском визначених партій (серій) продукції;

• масові – виробництва являють собою найбільш доскональний тип організації виробництва, при якому в більшій мірі, ніж в інших виробництвах, забезпечується автоматизація і механізація багатьох процесів. В масовому виробництві виготовляється однотипна продукція при відносно обмеженій номенклатурі.

Виробнича собівартість продукції, як зрозуміло вже з назви, залежить від витрат на її виробництво. Тому, спочатку треба розрахувати вартість запасів, необхідних для виробництва кожного виду продукції і для даного виробництва в цілому. До виробничої собівартості включаються:

• прямі витрати на матеріали;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• змінні загальновиробничі і розподілені постійні загальновиробничі витрати.

Будь-яка калькуляція починається з визначення об’єкта обліку витрат – продукції (робіт, послуг) або виду діяльності підприємства, які вимагають установлення витрат, пов’язаних з їх виробництвом(п.4 П(С)БО 16).

Однією з основних класифікацій витрат у бухгалтерському обліку є їх групування за економічними групуваннями. Саме це групування використовується органами статистики для визначення низки загальнонаціональних показників. У відповідності із П(С)БО 16 „Витрати” елемент витрат – сукупність економічно однорідних витрат. Класифікація витрат за економічними елементами передбачається в національних стандартах лише для операційної діяльності, що, на наш погляд, є недостатньо обґрунтованим. Таке твердження пояснюється тим, що при здійсненні усіх видів діяльності у підприємства виникають економічно однорідні витрати. До наведеної типової номенклатури статей калькуляції міністерства за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Мінстатом України можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки та організації виробництва відповідної галузі і частки окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати декілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті декілька статей калькуляції.

Всі підприємства характеризується витратами, які пов’язані з виготовленням товарів і систематизуються в розрізі калькуляційних об’єктів за допомогою калькуляційних відомостей. Приклад калькуляції, що складається на промислових підприємствах наведено нижче (див. зразок). Перелік калькуляційних статей та форма калькуляційного листа встановлюється самостійно, виходячи з галузевих особливостей.

Зразок

ЗАТВЕРДЖУЮ

Голова правління АТ „Едельвейс”

„___”___________________200__р.